Зиновій Юрійович Буцьо 18 липня 1939 Бонарівка державний і громадський діяч меценат Буцьо Зиновій Юрійович Заступник Мін

Зиновій Юрійович Буцьо (18 липня 1939, Бонарівка) — державний і громадський діяч, меценат.

Буцьо Зиновій Юрійович

Заступник Міністра енергетики та електрифікації України (1993-1995)

Ім'я при народженні:

Зіновій

Народження:

18 липня 1939 (85 років)
Бонарівка

Національність:

українець

Країна:

СРСР →

Україна

Нагороди:

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Заслужений енергетик України

Медаль «Ветеран праці»

Життєпис

Народився в селі Бонарівка Стрижівського повіту на Закерзонні 18 липня 1939 року в родині Юрія Григоровича (1911 — 1991) та Юстини Василівни (1916 — ?) Буців.

В травні 1945 року депортований з Закерзоння у Станіславську область. 2 червня 1945 року спільно з родиною пробув на ст. Снятин і в 1940 — 1950-х рр. проживав на території колишньої колонії Августдорф в межах Снятина.

Освіта

Закінчив факультет електрифікації Львівського сільськогосподарського інституту в 1961 р., де отримав кваліфікацію інженера-електрика.

Кар'єра

1961–1972: Працював в Івано-Франківському енергоуправлінні, де займав посади від електромонтера до начальника. Організував першу в області оперативно-диспетчерську службу.
1972–1989: Директор Івано-Франківського обласного підприємства електромереж, де підприємство було визнано базовим у СРСР щодо нормування праці та організації роботи в енергетиці.
1989–1993: Генеральний директор Виробничого енергетичного об'єднання «Львівенерго».
1993–1996: Заступник міністра енергетики та електрифікації України.
1995–1999: Голова Національної комісії регулювання електроенергетики України. У цей період підписав перші кредитні угоди із Світовим банком для реконструкції українських ГЕС.
2000–2001: Радник Прем’єр-міністра України.

Внесок у галузь

Організував завершення електрифікації Прикарпаття у 1970-х роках.
Розробив схеми резервування сільських електромереж і системи автоматичного включення резерву.
Ініціював створення першого обленерго в Україні у 1978 році.
Працював над інтеграцією енергосистеми України до мереж Центральної Європи, зокрема для Бурштинської ТЕС.

Нагороди та звання

Заслужений енергетик України (1997).
Почесний енергетик України (1999).
Державний службовець 1-го рангу (вересень 1998).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).
Медаль «За трудову доблесть. В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970).
Медаль «Ветеран праці»".
Орден «Знак Пошани» (1974),
Орден Дружби народів (1986).
Орден «За заслуги» III ступеня (2009).

Дві медалі ВДНГ СРСР.

Примітки

Про призначення З. Буцьо Головою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 грудня 2024.
Указ президента України №1076/2009.

Джерела

Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття. № 34 липень — грудень 2019 рік. С. 13—15.
Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин : Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
Голей М. Голодинський А. Втрачена земля. упоряд., авт. передм. М. Мамчак. Снятин: Прут-Принт, 2008. 68 с.
Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.
Буцьо Зіновій Юрійович

[1] Про призначення З. Буцьо Головою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 грудня 2024.

[2] Указ президента України №1076/2009.