Бузька уланська дивізія — військове формування на Півдні України в першій половині 19 століття.
Відсутній елемент Вікіданих |
Сформовано з залишків козаків (українців) Запорізької Січі, що входили до окремих полків Бузького козацького війська.
Було розташовано між руслами Південного Бугу, Ігнула та Інгульця.
Історія
Бузька уланська дивізія, сформована переважно з українців Бузького козачого війська. Складалася з 4-х полків. Крім того, до неї входили 3 поселені та 3 резервні ескадрони.
До складу 1-го Бузького уланського полку увійшли: Вознесенськ та селища: Сокільська переправа, Ракова, Новогригорівка, Арнаутівка, Білоусівка, Михайлівка, Щербані, Димівка та Солоне. В них було населення 3615 чоловік чоловічої статі та 3135 жіночої статі, та 90238 десятин землі.
До 2-го Бузького уланського полку увійшли селища: Федорівка, Троїцьке, Касперівка, Ново-Петрівське, Гур'ївка, Костянтинівка, Балівне, Матвіївка, Себіне та Інгулка. В них було 3698 чоловік чоловічої статі та 3360 жіночої статі, та 89026 десятин землі.
У 3-му Бузькому уланському полку були поселення: Костянтинівка, Олександрівка, Семенівка, Благодатне та Арбузинка. Населення в них 4322 чоловічої статі та 4024 жіночої статі, та 58833 десятин землі.
До 4-го Бузького уланського полку належали селища: Вільшанка, Лиса Гора, Синюхін Брід, Добрянка та Піщаний Брід з населенням 4546 чоловік чоловічої статі та 4395 чоловік жіночої статі та з 66735 десятин землі.
Усього ж у Бузькій уланській дивізії знаходилося одне місто та 29 селищ з населенням 16181 чоловіків та 14878 жінок, та 302877 десятин землі.
Пізніше ці полки були перейменовані: в Бузький, Одеський, Вознесенський і Ольвіопольський.
24.12.1817 р. було засновано округ військового поселення 2-го Бузького Уланського полку. 1828 р. - участь у Турецькій війні, перехід дивізії через Прут; битва при Куртені; взяття Варни. 17.11.1829 р. - Бузька Уланська дивізія стала 4-ою Уланською дивізією.
2-й Уланський полк з 25.06.1830 р. стає Одеським Уланським полком.
З 27.12.1843 р. – Уланський Його Світлості Герцога Нассауського полк.
З 1857 року Вознесенський (колишній 3-й Бузький уланський полк) отримав назву: «Вознесенський, 8-й уланський, Е.І.Вис. Вел. Княжни Тетяни Миколаївни, полк».
Начальником Бузької уланської дивізії був граф І. О. Вітт. Він знаходився в Одесі, а корпусні командири, які безпосередньо керували у Вознесенську.
Військові поселення Херсонської губернії були поділені на 3 округи: 1-й округ із центром у Новій Празі Олександрійського повіту, 2-й округ – у Новомиргороді Бобринецького повіту та 3-й округ – у місті Вознесенську.
Чисельність військових поселень постійно зростала, оскільки військовому відомству неодноразово приєднували казенні села та частина адміралтейських поселян.
Так, а 1821 року до військових поселень приєднали: Єланець, Восіятське, Сербулівку. У 1822 році – Інгулку, залишену болгарами та заселену казенними селянами із Золотоніського повіту. В 1828 приєднано село Сергіївка, а в 1829 - Ольвіополь, пристань Голта, Новий Буг, Березівка, Устинівка, Широке, Шестерня, Ново-Курське, Ново-Червоне і Кривий Ріг. 1830 року – село Прилуки, 1834 – село Володимирівка, 1841 – селище Сирове та Криве Озеро, 1842 року – Привільне, Полтавка (Баштанка), Маліївка, Миколаївка та Казанка. Останнє приєднання відбулося у 1853 році – Ново-Покровке (Вшиве) та Костромка.
Поселенці дивізії були довічними солдатами і водночас вели сільське господарство. У місцях військових поселень усі жителі зараховувалися до селян. Вони звільнялися від усіх державних податків і повинностей, рекрутських наборів. Натомість мали нести військову службу, комплектувати зі свого середовища полки і утримувати їх на свій рахунок. Як підсумок, до середини 1850-х років населення регіону так збідніло, що у багатьох селян не було навіть робочої худоби, господарство їх занепало. Військові поселення стали невигідними в економічному відношенні і не досягли поставленої мети.
У 1857 році військові поселення, вкрай непопулярні серед населення, були скасовані та передані до управління міністерства державного майна. Цим і закінчилося сорокарічне існування поселень Бузької уланської дивізії. Як згадка з того часу залишилися назви селищ у Миколаївській області: Таборівка, Солдатське, Табірне.
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет