Будинок на вулиці Староєврейській, 10 (також кам'яниця Гарайовичовська, Гараєвичівська, конскрипційний № 277) — житловий будинок XVII століття, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 1296). Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Староєврейській.
Будинок на вулиці Староєврейській, 10 | |
---|---|
49°50′26″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.84055555558332884° пн. ш. 24.03194444447222367° сх. д.Координати: 49°50′26″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.84055555558332884° пн. ш. 24.03194444447222367° сх. д. | |
Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
Країна | Україна |
Розташування | Львів |
Архітектурний стиль | ренесанс |
Адреса | Вулиця Староєврейська |
Будинок на вулиці Староєврейській, 10 (Львів) (Львів) | |
Будинок на вулиці Староєврейській, 10 у Вікісховищі |
Історія
Ділянка, де розташований сучасний будинок № 10, була забудована ще у XV столітті, тут стояв готичний будинок із мурованими підвалами, ймовірно, фахверковий, який в історичних документах 1569 і 1573 років фігурує під назвою «кам'яниця Гарлевичівська». У 1597 році міщанин Альберт Гарайович (Harajowicz), який нещодавно переїхав до Львова, побудував на фундаментах і підвалах старого будинку нову, ренесансну кам'яницю. Новий будинок мав дводільну, двотрактову планувально-просторову структуру та білокам'яний декор. За твердженням дослідника Ігоря Мельника, у 1630—1638 роках будинок мав назву «кам'яниця Матіаса порохівника», у 1639—1665 — «кам'яниця Гарайовича», у 1659—1666 роках — «кам'яниця Гарайовичової», у львівських шосових (податкових) книгах 1639—1666 років кам'яницю називають Гараєвичова або Гараєвичівська.
Станом на 1767 рік будинок належав вірменському сап'янику Бедросу Лісогоричу. Наприкінці XVIII століття будинок ґрунтовно перебудували, зберігши чільний фасад, але дещо змінивши внутрішнє планування; тоді ж у подвір'ї будинку звели двоярусні вбиральні.
З початку XIX століття будинком володіли представники єврейської громади Львова. Так, станом на 1851 рік кам'яниця належала Лейбу Фінклєру (Leib Finkler) і Абраму-Йоселю Райльзесу (Reilses), у 1863 році на першому поверсі діяв шинок Нафталі (Naftali). У 1866 році власники будинку отримали від магістрату дозвіл на добудову третього ярусу вбиралень (автор проекту — архітектор Якуб Цвіллінґ). У документах 1871 року власниками будинку значилися Абрам-Йозель Райльзес, Овадія Фінклєр і Двора Берльштайн (Ігор Мельник, втім, власниками називає Лайба Фінкера і Й. Рейцеса).
У 1881 році в будинку перебудували горище, підвищивши дах з 2,6 м до 5 м, влаштувавши дахові вікна та світловий ліхтар над сходами.
Наприкінці XIX століття у будинку діяла галантерейна крамниця Самуеля Гірша Берльштайна (Berlstein), для якої 1890 року архітектор Леопольд Вархаловський (Warchałowski) розробив проект накладних дерев'яних вітрин. У 1892 році будинок перебудували за проектом архітектора Альфреда Каменобородського.
За даними адресної книги 1902 року в будинку діяла галантерейна крамниця Абрама Авіна (Awin), а також проживали директор юдейського театру Й.-Б. Ґімпель (Gimpel), кушнір Лейб Бачис (Baczys) і кравець чоловічого одягу Сімхе Фрукс (Fruks). Станом на 1916 рік будинок належав Ізраелю Швадрону і співвласникам.
Після Першої світової війни будинок перейшов у власність до Ісаака (Іцака) Руди (Rudy), який здавав в оренду приміщення першого поверху під різноманітні майстерні, склади і крамниці. Так, у 1926 році одне з приміщень першого поверху орендував Б.-С. Гіфнік, який пристосував їх під крамницю і склад (автор проекту — архітектор Марек Ляксер). В іншому приміщенні, так званій «тильній ізбі», через яку пролягав прохід на подвір'я, у 1932 році діяла ювелірна крамниця, що належала Лаурі Бліц. Деякий час у будинку розміщувалася молочарня Кляйнрока. У 1935 році усі приміщення першого поверху зайняла майстерня-крамниця пасків і торб фірми «Тіп-Топ», керована Леоном Шляфріґом, для крамниці прорубали широкі входи з віконцями за проектом інженера Владислава Бляйма. Того ж, 1935 року в будинку реконструювали каналізацію за проектом архітектора Мечислава Лозинського.
За радянських часів колишні торгові приміщення першого поверху перебудували під житлові кімнати. У 1979 році Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 6 вересня будинок внесли до Національного реєстру пам'яток (охоронний № 1296).
у 1990 році після ретельного обстеження будинку архітектори інституту «Укрзахідпроектреставрація» підготували проект реставрації будинку, проте роботи почалися лише у 2000-х роках, коли провели опорядження головного фасаду.
Опис
Будинок цегляний на кам'яних фундаментах, триповерховий, у плані прямокутний, видовжений, із внутрішнім подвір'ям. Головний фасад тривіконний, асиметричний, оздоблений у стилі ренесанс, по краях прикрашений квадровим рустуванням, на рівні першого поверху — дощатим. Вікна прямокутні, з білокам'яним профільованим обрамуванням, на другому поверсі прикрашені прямими сандриками та прямокутними підвіконними тафлями з рельєфним рослинним орнаментом. Профільований карниз над першим поверхом візуально відокремлює його від решта. Завершується фасад аттиком із трьома горищними віконцями та карнизом великого виносу. Головний вхід розташований на центральній осі і оформлений у вигляді білокам'яного ренесансного порталу, який первісно мав ліхтар, пізніше замурований. Вхідні двері дерев'яні, засклені, оздоблені кованими ґратами у стилі ар деко, на яких вміщена монограма «RL».
Внутрішнє планування будинку — дводільне, двотрактове. У підвалах будинку частково збереглися елементи первісної кам'яниці XV століття: фрагменти готичних стін, білокам'яних сходів, білокам'яний портал (частково). В сінях також збереглася частина білокам'яного ренесансного підп'ятника у вигляді шишки пінії. Внутрішні сходи будинку дерев'яні з точеними балясинами, тримаршові, освітлені світловим ліхтарем.
Будинок — характерний приклад житлової забудови XVI—XVII століть.
Галерея
- Монограма на вхідних дверях
- Сіни
- Сіни
- Сходова клітка
- Фрагменти підлогової плитки
- Фрагменти підлогової плитки
Примітки
- Мельник І., 2011, с. 290.
- ПГиА, 1985, с. 70.
- Оксана Бойко, Василь Слободян. . www.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020 року.
- 1243 вулиці Львова, 2009, с. 48.
Джерела
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Л. : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — .
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Л. : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — .
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Жариков Н. Л., Логвин Г. Н. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — 8000 прим.
Посилання
- Оксана Бойко, Василь Слободян. . www.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020 року.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Budinok na vulici Staroyevrejskij 10 takozh kam yanicya Garajovichovska Garayevichivska konskripcijnij 277 zhitlovij budinok XVII stolittya pam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya ohoronnij 1296 Roztashovanij v istorichnomu centri Lvova na vulici Staroyevrejskij Budinok na vulici Staroyevrejskij 1049 50 26 pn sh 24 01 55 sh d 49 84055555558332884 pn sh 24 03194444447222367 sh d 49 84055555558332884 24 03194444447222367 Koordinati 49 50 26 pn sh 24 01 55 sh d 49 84055555558332884 pn sh 24 03194444447222367 sh d 49 84055555558332884 24 03194444447222367Tipbudivlya i pam yatka arhitekturi d Status spadshinipam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya UkrayiniKrayina Ukrayina ISO3166 1 alpha 3 UKR ISO3166 1 cifrovij 804 RoztashuvannyaLvivArhitekturnij stilrenesansAdresaVulicya StaroyevrejskaBudinok na vulici Staroyevrejskij 10 Lviv Lviv Budinok na vulici Staroyevrejskij 10 u VikishovishiIstoriyaDilyanka de roztashovanij suchasnij budinok 10 bula zabudovana she u XV stolitti tut stoyav gotichnij budinok iz murovanimi pidvalami jmovirno fahverkovij yakij v istorichnih dokumentah 1569 i 1573 rokiv figuruye pid nazvoyu kam yanicya Garlevichivska U 1597 roci mishanin Albert Garajovich Harajowicz yakij neshodavno pereyihav do Lvova pobuduvav na fundamentah i pidvalah starogo budinku novu renesansnu kam yanicyu Novij budinok mav dvodilnu dvotraktovu planuvalno prostorovu strukturu ta bilokam yanij dekor Za tverdzhennyam doslidnika Igorya Melnika u 1630 1638 rokah budinok mav nazvu kam yanicya Matiasa porohivnika u 1639 1665 kam yanicya Garajovicha u 1659 1666 rokah kam yanicya Garajovichovoyi u lvivskih shosovih podatkovih knigah 1639 1666 rokiv kam yanicyu nazivayut Garayevichova abo Garayevichivska Stanom na 1767 rik budinok nalezhav virmenskomu sap yaniku Bedrosu Lisogorichu Naprikinci XVIII stolittya budinok gruntovno perebuduvali zberigshi chilnij fasad ale desho zminivshi vnutrishnye planuvannya todi zh u podvir yi budinku zveli dvoyarusni vbiralni Z pochatku XIX stolittya budinkom volodili predstavniki yevrejskoyi gromadi Lvova Tak stanom na 1851 rik kam yanicya nalezhala Lejbu Finklyeru Leib Finkler i Abramu Joselyu Rajlzesu Reilses u 1863 roci na pershomu poversi diyav shinok Naftali Naftali U 1866 roci vlasniki budinku otrimali vid magistratu dozvil na dobudovu tretogo yarusu vbiralen avtor proektu arhitektor Yakub Cvilling U dokumentah 1871 roku vlasnikami budinku znachilisya Abram Jozel Rajlzes Ovadiya Finklyer i Dvora Berlshtajn Igor Melnik vtim vlasnikami nazivaye Lajba Finkera i J Rejcesa U 1881 roci v budinku perebuduvali gorishe pidvishivshi dah z 2 6 m do 5 m vlashtuvavshi dahovi vikna ta svitlovij lihtar nad shodami Naprikinci XIX stolittya u budinku diyala galanterejna kramnicya Samuelya Girsha Berlshtajna Berlstein dlya yakoyi 1890 roku arhitektor Leopold Varhalovskij Warchalowski rozrobiv proekt nakladnih derev yanih vitrin U 1892 roci budinok perebuduvali za proektom arhitektora Alfreda Kamenoborodskogo Za danimi adresnoyi knigi 1902 roku v budinku diyala galanterejna kramnicya Abrama Avina Awin a takozh prozhivali direktor yudejskogo teatru J B Gimpel Gimpel kushnir Lejb Bachis Baczys i kravec cholovichogo odyagu Simhe Fruks Fruks Stanom na 1916 rik budinok nalezhav Izraelyu Shvadronu i spivvlasnikam Pislya Pershoyi svitovoyi vijni budinok perejshov u vlasnist do Isaaka Icaka Rudi Rudy yakij zdavav v orendu primishennya pershogo poverhu pid riznomanitni majsterni skladi i kramnici Tak u 1926 roci odne z primishen pershogo poverhu orenduvav B S Gifnik yakij pristosuvav yih pid kramnicyu i sklad avtor proektu arhitektor Marek Lyakser V inshomu primishenni tak zvanij tilnij izbi cherez yaku prolyagav prohid na podvir ya u 1932 roci diyala yuvelirna kramnicya sho nalezhala Lauri Blic Deyakij chas u budinku rozmishuvalasya molocharnya Klyajnroka U 1935 roci usi primishennya pershogo poverhu zajnyala majsternya kramnicya paskiv i torb firmi Tip Top kerovana Leonom Shlyafrigom dlya kramnici prorubali shiroki vhodi z vikoncyami za proektom inzhenera Vladislava Blyajma Togo zh 1935 roku v budinku rekonstruyuvali kanalizaciyu za proektom arhitektora Mechislava Lozinskogo Za radyanskih chasiv kolishni torgovi primishennya pershogo poverhu perebuduvali pid zhitlovi kimnati U 1979 roci Postanovoyu Radi Ministriv URSR 442 vid 6 veresnya budinok vnesli do Nacionalnogo reyestru pam yatok ohoronnij 1296 u 1990 roci pislya retelnogo obstezhennya budinku arhitektori institutu Ukrzahidproektrestavraciya pidgotuvali proekt restavraciyi budinku prote roboti pochalisya lishe u 2000 h rokah koli proveli oporyadzhennya golovnogo fasadu OpisBudinok ceglyanij na kam yanih fundamentah tripoverhovij u plani pryamokutnij vidovzhenij iz vnutrishnim podvir yam Golovnij fasad trivikonnij asimetrichnij ozdoblenij u stili renesans po krayah prikrashenij kvadrovim rustuvannyam na rivni pershogo poverhu doshatim Vikna pryamokutni z bilokam yanim profilovanim obramuvannyam na drugomu poversi prikrasheni pryamimi sandrikami ta pryamokutnimi pidvikonnimi taflyami z relyefnim roslinnim ornamentom Profilovanij karniz nad pershim poverhom vizualno vidokremlyuye jogo vid reshta Zavershuyetsya fasad attikom iz troma gorishnimi vikoncyami ta karnizom velikogo vinosu Golovnij vhid roztashovanij na centralnij osi i oformlenij u viglyadi bilokam yanogo renesansnogo portalu yakij pervisno mav lihtar piznishe zamurovanij Vhidni dveri derev yani zaskleni ozdobleni kovanimi gratami u stili ar deko na yakih vmishena monograma RL Vnutrishnye planuvannya budinku dvodilne dvotraktove U pidvalah budinku chastkovo zbereglisya elementi pervisnoyi kam yanici XV stolittya fragmenti gotichnih stin bilokam yanih shodiv bilokam yanij portal chastkovo V sinyah takozh zbereglasya chastina bilokam yanogo renesansnogo pidp yatnika u viglyadi shishki piniyi Vnutrishni shodi budinku derev yani z tochenimi balyasinami trimarshovi osvitleni svitlovim lihtarem Budinok harakternij priklad zhitlovoyi zabudovi XVI XVII stolit GalereyaMonograma na vhidnih dveryah Sini Sini Shodova klitka Fragmenti pidlogovoyi plitki Fragmenti pidlogovoyi plitkiPrimitkiMelnik I 2011 s 290 PGiA 1985 s 70 Oksana Bojko Vasil Slobodyan www lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 29 lyutogo 2020 Procitovano 29 lyutogo 2020 roku 1243 vulici Lvova 2009 s 48 DzherelaIlko Lemko Mihalik V Beglyarov G 1243 vulici Lvova 1939 2009 L Apriori 2009 528 s 1000 prim ISBN 978 966 2154 24 5 Melnik I V Lvivske Seredmistya vsi vulici ploshi hrami j kam yanici L Apriori 2011 T V 320 s Lvivski vulici i kam yanici 1000 prim ISBN 978 617 629 032 2 Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR Zharikov N L Logvin G N K Budivelnik 1985 T 3 8000 prim PosilannyaOksana Bojko Vasil Slobodyan www lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 29 lyutogo 2020 Procitovano 29 lyutogo 2020 roku