Бугила дібровна

Бугила дібровна (Anthriscus nemorosa) — рослина роду бугила родини окружкові (зонтичні) — Аріасеае.

Бугила дібровна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Аралієцвіті (Apiales)
Родина:	Окружкові (Apiaceae)
Рід:	Бугила (Anthriscus)
Вид:	Бугила дібровна (A. nemorosa)
Біноміальна назва
Anthriscus nemorosa (M.Bieb.) Spreng., 1813

Будова

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50-180 см із товстим вертикальним коренем. Стебло глибокоборозенчасте, у верхній половині дуже гіллясте. Трикутні, двічі або тричі перисті нижні листки з довгими черешками, верхні — сидячі, з добре розвиненими піхвами. Суцвіття-зонтики без обгортки, з 7-15 майже рівними голими променями, зібрані в щитоподібне спільне суцвіття. Пелюстки білі. Після цвітіння утворюється темно-коричневий або чорний гладенький блискучий плід. Цвіте до середини літа.

Поширення та середовище існування

Вид росте на півдні Європи (від Італії до північного Кавказу) і в Азії (від Туреччини до Японії).

Ця поширена рослина зустрічається на луках, у чагарниках, садах, освітлених лісах, на вирубках, берегах річок, пустирях, у ярах і біля людського житла.

Практичне використання

Вживають траву та корені бугили, що мають дуже сильний моркв'яний запах. Кладуть їх у борщі, юшки, овочеві та м'ясні страви, а на сході - у плов з рису та баранини.

Примітки

1. . Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 18.05.2022.
2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.155

Джерела

• Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — Харків : , 2011. — 208 с. — (Україна. Вчора, сьогодні, завтра) — 3000 прим. — . — C.97