Братерський Микола Феліксович

Микола Феліксович Братерський-Станкевич (24 грудня 1898, Київ — 7 липня 1956, Київ) — український радянський актор театру і кіно. Заслужений артист УРСР з 1949 року.

Братерський Микола Феліксович
Зображення
Народився	24 грудня 1898(1898-12-24) Київ, Російська імперія
Помер	7 липня 1956(1956-07-07) (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність	актор
Діти	Братерський Тарас Миколайович
IMDb	nm0105516
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Братерський.

Біографія

Народився 1898 року в Києві. Закінчив театрально-інструкторські курси в Києві (навчався у В. Сладкопевцева). Працював у трупах П. К. Саксаганського, М. К. Садовського, в 1924—1956 роках (з перервами) — актор Київського українського драматичного театру імені І. Франка.

У кіно — з 1928 року.

Жив у Києві. Помер 7 липня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі.

Син — скульптор Тарас Братерський (1926—після 2004), онука — кінознавиця, завідувачка кафедри кінознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Марина Братерська-Дронь (нар. 1958).

Могила Миколи Братерського

Фільмографія

• «Джальма» (1928) — Петро Козолуп;
• «Вітер з порогів» (1929) — Степан, молодий лоцман;
• «Життя в руках» (1930) — робітник;
• «Колективістична весна» (1930; короткометражний) — голова комітету незаможників;
• «Моє» (1934);
• «Митько Лелюк» (1938) — польський полковник;
• «Вершники» (1939) — Оверко Половець, зрадник, син Мусія;
• «Кубанці» (1939) — Василь Митрич;
• «Ескадрилья № 5» (1939) — полковник;
• «Маяк» (1942);
• «Як гартувалася криця» (1942) — в епізоді;
• «Веселка» (1943) — Петро Гаплик, староста
• «Педагогічна поема» (1955) — в епізоді;
• «Море кличе» (1955) — Андрій Петрович, бригадир.

Посилання

• Братерський Микола на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія (kino-teatr.ru) [ 9 листопада 2013 у Wayback Machine.](рос.)