Бранденбург Микола Юхимович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бранденбург (значення).

Микола Юхимович Бранденбург (рос. Николай Ефимович Бранденбург, *8 (20) серпня 1839(18390820), м. Санкт-Петербург — †31 серпня (13 вересня) 1903, Санкт-Петербург) — російський археолог і військовий історик, музейний працівник, генерал-лейтенант з 1896 р.. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878. Член Імператорського Російського археологічного товариства.

Микола Юхимович Бранденбург
Бранденбург
Народився	8 (20) серпня 1839(1839-08-20) Санкт-Петербург
Помер	31 серпня (13 вересня) 1903(1903-09-13) (64 роки) Санкт-Петербург
Поховання	^d
Громадянство	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	археологія
Галузь	військова історія^[1], військова служба^[1] і археологія^[1]
Alma mater	Q4385762?
Знання мов	російська^[1]
Учасник	Російсько-турецька війна 1877–78
Членство	^d
Військове звання	генерал-лейтенант
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Закінчивши 5-у загальноосвітню гімназію, 30 червня 1857 року став кадетом Костянтинівського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі . Знання його виявилися настільки ґрунтовні, що його зарахували відразу в 3-й випускний клас. Неабиякі здібності, підкріплені великою працьовитістю, відразу поставили кадета Бранденбурга в число найкращих вихованців. 22 травня 1858 йому видали свідоцтво «За відмінні успіхи в науках і постійне старанність» і нагородили творами Лермонтова в двох томах. Тиждень потому був проведений в унтер-офіцери.

По закінченні курсу наук Микола Бранденбург 30 червня 1858 був випущений поручиком в Кексгольмський імператора Австрійського гренадерський полк із занесенням у книгу відмінних вихованців.

Через два роки після випуску був переведений за власним проханням у 21-у артилерійську бригаду, а ще через рік — в 2-у лейб-гвардії артилерійську бригаду. У цьому ж році, продовжуючи службу, поступив вільним слухачем в Імператорський Санкт-Петербурзький університет на факультет сходознавства.

У 1863 році Микола Бранденбург стає командиром 4-й батарейною роти лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади.

У 1866 році удостоюється своєї першої нагороди — ордена святого Станіслава 3-го ступеня.

Призначений завідувачем Артилерійським історичним музеєм у Петербурзі (1872), Бранденбург обіймав цю посаду до самої смерті. Складений ним каталог музею з'явився спробою наукової розробки історії російської артилерії.

У 1886 році М. Є. Бранденбург став генерал-майором.

У 1902 році у зв'язку з підготовкою до 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року піднято питання про створення музею, який включав би в себе пам'ятки всіх воєн, що вела Росія. З метою вивчення досвіду роботи військово-історичних музеїв за кордоном Микола Бранденбург відряджений в поїздку по містах Європи. За три місяці він об'їхав 14 міст і вивчив роботу 20 музеїв, працюючи в напруженому ритмі.

Ця робота підірвала його здоров'я. Після нападу в Іспанії, М. Є. Бранденбурга привезли на батьківщину у важкому стані, і 31 серпня 1903 року він помер. Похований у Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври

Наукова діяльність

Виходячи у своїх вишукуваннях з військово-археологічного матеріалу, Бранденбург наприкінці 1870-х років зайнявся і питаннями загальної археології. Першою великою роботою його в цьому напрямку було вивчення курганів Петербурзької і Новгородської губерній, розташованих по річках Волхову, Паші, Сясі і Воронег. 179 розкопаних поховальних насипів, які виявили фінську культуру X—XII століть, дали йому матеріал для дослідження «Кургани Південного Приладожжя». Наступною великою роботою Бранденбурга були розкопки і вивчення руїн Старо-Ладозької фортеці. Результатом їх стала праця . У 1889—1892 роках їм були обстежені місця битв при Ведроші, Мстиславлі, Раковорі, Калці, на річках Пищалі і Каялі. Розкопкам кочівницьких курганів присвячені були останні роки життя Бранденбурга. З цих розкопок привезено в артилерійський музей єдине досі в музеях поховання кочівника з конем із с. Таганча Канівського району Черкаської області. Речі з розкопок Бранденбурга зберігаються в музеях артилерійському, історичному в Москві і Київському археологічному. Вивчення Бранденбургом слов'янських курганів Петербурзької і Новгородської губерній, а також скіфських та кочівницьких на території України мало велике значення для російської та української археології.

Праці

• (рос.)«Приказ артиллерии» 1701—1729 гг. (СПб., 1876 г.);
• (рос.)«Исторический каталог Артиллерийского музея» (СПб., 1877—1883 гг.);
• (рос.)«Курганы Южного Приладожья» (в «Материалах по археологии России» № 18, СПб., 1895 г.);
• (рос.)«Старая Ладога» (СПб., 1896 г.);
• (рос.)«Путеводитель по Артиллерийскому музею» ч. I. Отдел доисторический (СПб., 1902 г.);
• (рос.)«К вопросу о каменных бабах» — в «Трудах VIII археологического съезда», т. III;
• (рос.)«Журнал раскопок Н. Е. Б.», 1888—1902 гг. (СПб., 1908 г.).

Джерела

• Бранденбург, Николай Ефимович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Бранденбург Николай Ефимович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• «Бранденбург Николай Ефимович» // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб.; [М.]: Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915 гг. (рос.)

Посилання

• Ю. А. Пінчук. Бранденбург Микола Юхимович [ 14 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 365. — .
• Генерал, историк, археолог. Генерал-лейтенант Н. Е. Бранденбург (1839—1903) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Бранденбург Николай Ефимович [ 28 березня 2016 у Wayback Machine.], Энциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона (рос.)

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863