Брадисейсм

Брадісейсм — це поступовий підйом (позитивний брадісейм) або опускання (негативний брадісейсм) частини земної поверхні, викликані заповненням або спорожненням підземної магматичної камери та/або гідротермальною активністю, особливо у вулканічних кальдерах. Він може зберігатися упродовж тисячоліть між виверженням і кожне підняття, зазвичай, супроводжується тисячами малих і помірних землетрусів.  Слово походить від давньогрецького слова «βραδύς», що означає «повільний», і «σεισμός» — «рух», і був запропонований  у 1883 році.

Сераріум, або ж ринок Поццуолі, демонструє наслідки брадісейсму

Флегрейські Поля

Флегрейські поля (італ. Campi Flegrei), неподалік Неаполя — це зруйнована кальдера, а саме вулканічна зона, утворена з кількох вулканічних утворень, до яких входить вулкан Сольфатара, відомий своїми ефектними фумаролами. Район Campi Flegrei особливо відомий своїми брадісейсмічним підйомами й осіданням, добре задокументованими завдяки приморському розташуванню кальдери і довгій історії проживання тут людей і будівництва.

Зокрема, містечко Поццуолі знамените своїм Римським , де на трьох мармурових колонах чітко видно сліди (так звані ), залишені морськими молюсками . Їх видно на колонах на висоті до 7 метрів, що покаує, як внаслідок брадісейсму ця територія піднімалася щонайменше на таку глибину моря і згодом піднімалася назад.

Відносно недавно, між 1968 і 1972, регіон Флегрейських полів зазнав позитивного брадісейсму і піднявся на 1,7 метра. Ще одне зростання на 1,8 метра відбулося в період між 1982 і 1984. Це корелює з дрібним (на глибині 4 км)  за той же період, що призвело до евакуації 30 000 осіб через передбачуваний ризик швидкого виверження.

Примітки

1. De Natale, G.; Troise, C.; Pingue, F.; Mastrolorenzo G.; Pappalardo L.; Battaglia M.; Boschi E. (2006). The Campi Flegrei caldera: unrest mechanisms and hazards. У Troise C., De Natale G. & Kilburn C.R.J. (ред.). Mechanisms of activity and unrest at large calderas. Special Publications. Т. 269. London: Geological Society. с. 28. ISBN . Процитовано 14 липня 2011.
2. Orsi, G.; Civetta L.; de Vita S.; Di Vito M.A.; Isaia R.; Petrazzuoli S.M.; Ricciardi G.P.; Ricco C. (1999). . Journal of Volcanology and Geothermal Research. Elsevier. 91 (2-4): 415—451. Bibcode:1999JVGR...91..415O. doi:10.1016/S0377-0273(99)00050-5. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 липня 2011.
3. . UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 19 липня 2011.
4. Scandone, R.; Giacomelli, L.; Speranza, F.F. (2006). 1. The volcanological history of the volcanoes of Naples: a review. У De Vivo B. (ред.). Volcanism in the Campania Plain: Vesuvius, Campi Flegrei and Ignimbrites. Developments in volcanology. Т. 9. Elsevier. с. 7—9. ISBN . Процитовано 14 липня 2011.
5. Lima, A.; De Vivo B.; Spera F.J.; Bodnar R.J.; Milia A.; Nunziata C.; Belkin H.E.; Cannatelli C. (2009). (PDF). Earth-Science Reviews. Elsevier. 97: 44—58. Bibcode:2009ESRv...97...44L. doi:10.1016/j.earscirev.2009.10.001. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2017.