Євге н Макси мович Борови й 19 квітня 1925 Опарипси нині Радивилівський район 16 вересня 2004 український хірург доктор

Євге́н Макси́мович Борови́й (*19 квітня 1925, Опарипси, нині Радивилівський район — † 16 вересня 2004) — український хірург, доктор медичних наук — 1968, нагороджений орденами та медалями, заслужений лікар України, відмінник охорони здоров'я.

Боровий Євген Максимович

Народився	19 квітня 1925(1925-04-19) Опарипси
Помер	16 вересня 2004(2004-09-16) (79 років)
Країна	Польща → СРСР → Україна
Діяльність	хірург
Alma mater	Львівський медичний інститут
Галузь	хірургія
Заклад	Рівненська обласна лікарня
Посада	Головний хірург Рівненської області
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Батько	Боровий Максим Михайлович
Нагороди	Заслужений лікар України Відмінник охорони здоров'я СРСР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боровий.

Життєпис

Навчався в Бродах, Радивилові та Рівному. 1943 року поступив до Львівського медичного інституту. 1944 мобілізований на фронт. В 1944-45 роках воював у складі Четвертого Українського фронту. 1946 року повертається до навчання. По закінченні навчання працював хірургом Дубровицької центральної районної лікарні, міської лікарні. З березня 1951 року та до кінця своїх днів працює у . З 1955 року завідує хірургічним відділенням, 1968 року займає посаду головного хірурга Рівненської області. 1963 року захищає кандидатську дисертацію — щодо хірургічного лікування «волинського» зоба. 1968 року захистив докторську дисертацію — про хірургічне лікування магістральних жовчних проток, зокрема, за результатами повторних та реконструктивних операцій, котрі були виконані в обласній та районних лікарнях. 1973 року очолює новостворену при обласному відділі охорони здоров'я Раду по науково-медичній і медико-технічній інформації. Входив до складу правління Наукового товариства хірургів України, був головою обласного товариства хірургів. У грудні 1988 року засновує відділення гнійної хірургії та проктології — був завідувачем до 2003 року. У грудні 1988 року входить до складу Всеукраїнського лікарського товариства, також був у складі редакційної ради журналу «Клінічна хірургія».

Протягом багатьох років був членом вченої ради МОЗ України, та спеціалізованої вченої ради Львівського медичного інституту. Є автором більш як 270 наукових праць, з них 4 монографії. Редагував чотири збірки наукових праць лікарів Рівненщини. Рецензував 135 наукових праць, більшість опубліковано в медичних журналах. Як педагог підготував 6 кандидатів медичних наук. Серед його учнів — Площанський Володимир Васильович. За час своєї роботи провів тисячі операцій. Вийшла друком його книга «Моя любов — хірургія».

Вшанування пам'яті

В Рівненській області у царині хірургії присуджується премія імені Борового.
Людмила Марчук на його вшанування написала книгу «Покликання боротись за життя. Євген БОРОВИЙ: хірург, учитель, людина».
На його честь в Рівненській лікарні встановлена пропам'ятна дошка.

Родинні зв'язки

Його батько, Боровий Максим Михайлович — учасник Першої світової війни, полковник (отаман) Армії УНР, лікар, закатований в болотах Комі.
Обидві його дочки — медики. Оксана Євгеніївна — доктор медичних наук, головний дитячий хірург Львівщини, професор Львівського медичного університету.

Джерела

Вшанували пам'ять корифея Рівненської хірургії
Продовжуючи справу вчителя^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Радивилів [ 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Ракурс-Рівне [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Медичний Вісник^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Боровий Євген Максимович [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.]