Борис Йосипович Магідов 13 25 грудня 1884 Санкт Петербург 1972 Москва народний комісар праці Донецько криворізької респу

Борис Йосипович Магідов (13 (25) грудня 1884, Санкт-Петербург — 1972, Москва) — народний комісар праці Донецько-криворізької республіки, народний комісар праці УСРР, відповідальний секретар Полтавського губернського комітету КП(б)У, відповідальний секретар Самарського губернського комітету РКП(б). Кандидат у члени ЦК КП(б)У в квітні 1923 — грудні 1925 року. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у грудні 1924 — грудні 1925 року і липні 1930 — січні 1934 року. Член Центральної ревізійної комісії ВКП(б) у грудні 1925 — грудні 1927 року.

Магідов Борис Йосипович
דזשאָסיפּאָוויק באָריס מאַגידאָוו

Магідов Борис Йосипович

Народження:

13 (25) грудня 1884
Санкт-Петербург, Російська імперія

Смерть:

1972
Москва, СРСР

Країна:

Російська імперія і СРСР

Партія:

РСДРП, РКП (б), ВКП (б)

Нагороди:

Життєпис

Народився 13 (25) грудня 1884 в родині єврейського ремісника-ювеліра в Санкт-Петербурзі. З 11 років працював учнем ювеліра. Закінчив середнє єврейське училище, член профспілки золотарів-сріблярів.

У 1905 році брав участь у Першої російської революції, вступив в РСДРП, меншовик. У 1907–1909 роках — секретар нелегального Бюро профспілок Петербурга, потім на підпільній роботі в Києві та Катеринославі. У 1912 році за революційну діяльність був заарештований і засуджений на два роки до адміністративної висилку в село Бугаєво Архангельської губернії.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У 1917 році працював у Петрограді (інструктор Ради профспілок), потім відряджений до Юзівки для організації профспілок гірників Донбасу. У квітні 1917 року обраний головою Обласної ради профспілок Донецько-Криворізького басейну, з грудня 1917 року — заступник голови Донецько-Криворізького обласного комітету РСДРП(б). На ІІІ обласному з'їзді Рад у грудні 1917 року був обраний головою Донецько-Криворізької обласної ради.

Активний діяч Донецько-Криворізької Республіки, в уряді ДКР — беззмінний народний комісар праці (Народний комісаріат праці ДКР) з 14 лютого по 30 квітня 1918 року. У 1918 році брав участь у поході 5-ї армії до Царицина, був начальником політичного відділу 10-ї армії РСЧА.

Навесні 1919 року — народний комісар праці Української СРР.

У 1920 році — начальник Політичного відділу Донецького басейну. З січня 1920 року — голова Бахмутського повітового комітету КП(б)У Донецької губернії. У березні 1920 — 1921 року — голова Донецької губернської Ради профспілок. У 1921—1922 роках — відповідальний секретар Луганського повітового комітету КП(б)У Донецької губернії.

З 22 серпня 1922 по жовтень 1924 року — відповідальний секретар Полтавського губернського комітету КП(б)У.

З травня 1924 по вересень 1925 року — член Центральної контрольної комісії ВКП (б). У серпні 1925 року як член ЦКК вирішував питання вимоги мордовської автономії, виступивши проти цієї ініціативи. У вересні 1925 роки як член ЦКК розбирав конфлікт в Самарській партійної організації, після чого з грудня 1925 по травень 1926 року працював відповідальним секретарем Самарського губернського комітетуВКП (б).

У 1927–1929 роках — інструктор ЦК ВКП(б). У 1930–1937 роках — голова ЦК профспілки робітників поліграфічної промисловості, очолював друкарню Академії наук. У 1937–1939 роках — голова ЦК профспілки працівників друку.

У 1939 році був заарештований органами НКВС, але в 1941 році звільнений.

У 1941—1948 роках працював завідувачем відділу розповсюдження Профвидаву ВЦРПС. З 1949 по 1955 рік — на роботі в Центральному архіві ВЦРПС.

У 1956 році вийшов на пенсію. Автор ряду мемуарних робіт про Артема, ДКР і громадянської війни. У 1969 році передав свій особистий архів у ЦГАОР СРСР (нині — ГАРФ). Б. І. Магидов був делегатом XI, XIII, XVI і XVII з'їздів партії.

Помер у 1972 році в Москві.

Нагороди

Джерела

Ю. Р. Федоровський. Долі наркомів. // Комуніст Донбасса.-4.02.2000.(рос.)
Корнілов В. В. Донецько-Криворізька Радянська Республіка: Розстріляна мрія - Харків: «Фоліо», 2011.(рос.)
Довідник з історії КПРС.(рос.)
Державний архів Російської Федерації, ф. Р-7953, спр. 41.
Савченко В. А. Дванадцять війн за Україну. — Харків: Фоліо, 2006. — 416 с.

Примітки

. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 26 лютого 2019.
. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
Правителі губернії/області. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 21 грудня 2013.
Лозицький Володимир. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991) — К.: Генеза, 2005

Посилання

Енциклопедія історії України [ 10 серпня 2014 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 26 лютого 2019.

[2] . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.

[3] Правителі губернії/області. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 21 грудня 2013.

[4] Лозицький Володимир. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991) — К.: Генеза, 2005