Бойчак Михайло Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойчак.

Миха́йло Петро́вич Бойча́к (* 2 липня 1950) — радянський і український військовий лікар-терапевт, керівник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України з 1996 по 2012 рік. Генерал-майор медичної служби, Заслужений лікар України (1995), доктор медичних наук (2004).

Михайло Петрович Бойчак
Генерал-майор медичної служби
Загальна інформація
Народження	2 липня 1950(1950-07-02) (73 роки) с. Косогірка
Alma Mater	• Чернівецький медичний інститут  • Саратовський медичний інститут
Ступінь	Доктор медичних наук
Військова служба
Роки служби	1974—2012
Приналежність	Україна
Рід військ	Медична служба
Командування
1996—2012 Начальник ГВМКЦ «ГВКГ»
Нагороди та відзнаки
Заслужений лікар України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографія

Михайло Петрович Бойчак народився 2 липня 1950 року в селі Косогірка Ярмолинецького району Хмельницької області у родині сільського вчителя. Середню освіту отримав у восьмилітній Косогірській і Ярмолецькій середній школі № 1.

Навчався в Чернівецькому медичному інституті, після четвертого курсу перевівся на військово-медичний факультет при Саратовському медичному інституті. Пізніше навчатиметься і на факультеті підготовки керівного складу Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі.

Службу розпочав 1974 року в Центральній групі військ (Чехословаччина). Проходив службу у багатьох військових округах СРСР. Зокрема, був на керівних медичних посадах у Забайкальському військовому окрузі.

1991 року з посади головного терапевта Забайкальського військового округу призначено провідним терапевтом Київського військового округу.

Від 1996 року начальник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України.

23 серпня 1998 Михайлу Бойчаку присвоєно чергове військове звання генерал-майор медичної служби.

2004 року в Національному медичному університеті імені Олександра Богомольця захистив докторську дисертацію «Початкова серцева недостатність при гострих та хронічних захворюваннях міокарда: механізми формування порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки, об'єктивізація діагностики та прогнозування перебігу» .

У серпні 2012 року генерал-майор Бойчак вийшов у відставку. Посаду начальника Головного військового клінічного госпіталю у нього прийняв полковник медичної служби Казмірчук Анатолій Петрович.

Автор понад 250 друковах праць у галузі кардіології, пульмонології, внутрішніх хвороб, , історії медицини. Також є автором великої праці з історії Київського військового госпіталю у 6-ти томах.

Нагороди

За вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, впровадження сучасних методів діагностики і лікування, високий професіоналізм, відзначений:

• орденом «За заслуги» III ступеня (2002).
• орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2008)

Примітки

1. Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 442/95 «Про присвоєння почесних звань України офіцерам військово-медичної служби Збройних Сил України»
2. Указ Президента України від 23 серпня 1998 року № 925/98 «Про присвоєння військових звань»
3. . Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 29 листопада 2019.
4. Указ Президента України від 13 червня 2002 року № 553/2002 «Про відзначення державними нагородами України медичних працівників»
5. Указ Президента України від 20 серпня 2008 року № 745/2008 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

• Здоров'я захисників Вітчизни — понад усе // Ваше здоров'я: Медична газета України. — № 34 (861).^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Суржик Лідія. «…В Киеве, яко городе знатном и многолюдном, шпиталь учредить» // Дзеркало тижня. — 2005. — № 22.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Сторінка про М. П. Бойчака на сайті Енциклопедії сучасної України
• М. П. Бойчак. История Киевского военного госпиталя. Книга ІІІ. Киевский военный госпиталь во второй половине ХХ века. Главный военный клинический госпиталь Министерства обороны Украины // Київ: Преса України, 2007  — 960 с.