Бойків Бойко рос Бойко колишній хутір у Бистрицькій волості Бердичівського повіту Київської губернії та Гришковецькій сі

Бойків (Бойко, рос. Бойко) — колишній хутір у Бистрицькій волості Бердичівського повіту Київської губернії та Гришковецькій сільській раді Махнівського (Бердичівського) і Бердичівського районів Бердичівської округи.

хутір Бойків
Країна	Російська імперія УНР УРСР СРСР
Область	Київська губернія Бердичівська округа
Район/міськрада	Бердичівський повіт Бердичівський район
Громада	Бистрицька волость Гришковецька сільська рада


Основні дані
Засноване	невідомо
Населення	144 (1926)
Зняте з обліку	до 1 жовтня 1941 року
Географічні дані
Географічні координати
Найближча залізнична станція	Бердичів

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бойків.

Населення

В кінці 19 століття налічувалося 11 осіб, з них 5 чоловіків та 6 жінок, дворів — 2.

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 144 особи, з них 72 чоловіків та 72 жінки; за національністю — поляки. Кількість домогосподарств — 32, з них, неселянського типу — 1.

Історія

Час заснування — невідомий. В кінці 19 століття — хутір при власницькому селі Гришківці Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії. Відстань до центру повіту, де розміщувалася найближча поштово-телеграфна та поштова (земська) станції — 3 версти, до найближчої залізничної станції (Бердичів) — 4 версти. Основним заняттям мешканців було рільництво. Землі — 65 десятин, належить С. Усовському. Господарює сам власник, застосовує трипілля

У 1923 році включений до складу Гришковецької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоствореного Бердичівського (згодом — Махнівський) району Бердичівської округи Київської губернії. Станом на 17 грудня 1926 року — в підпорядкуванні Гришковецької сільської ради Бердичівського району Бердичівської округи. Відстань до центру сільської ради, с. Гришківці — 1 верста, до районного та окружного центру, міста Бердичів — 5 верст, до найближчої залізничної станції (Бердичів) — 6 верст.

Знятий з обліку населених пунктів до 1 жовтня 1941 року.

Примітки

(PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 266-267. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2022.
(PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 6-7. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2022.
Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь». 2007. с. 44, 206. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 29 травня 2022.

Це незавершена стаття з географії Житомирської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Список_населених-1] (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 266-267. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2022.

[Список-2] (PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 6-7. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2022.

[Довідник-3] Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь». 2007. с. 44, 206. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 29 травня 2022.