Бойко Микола Корнійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Микола Корнійович Бойко
Народився	3 січня 1936(1936-01-03) с. Вільна Слобода Червоного району Чернігівської області
Помер	2019(2019)
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Alma mater	Полтавський державний педагогічний інститут (1968—1974) / Чернігівський державний педагогічний інститут (Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка (1974—2019)
Галузь	історія суспільно-політичного та економічного життя українського народу 1917–1930-х рр.
Заклад	Полтавський державний педагогічний інститут (1960)
Посада	декан історичного факультету (1971—1974) / декан історичного факультету (1989—1990), завідувач та професор кафедри історії слов'ян (1990—2019)
Вчене звання	професор (1991)
Науковий ступінь	доктор історичних наук (1990)
У шлюбі з	Алла Бойко (нар.. 1939)
Діти	(нар.. 1963)
Нагороди	Заслужений працівник освіти України

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Бойко.

Зовнішні відеофайли
	Третій ефір історичного проекту "Слава Чернігова": погляди різних поколінь (20 березня 2014) - Участь Миколи Бойка в обговоренні на телеканалі "Дитинець" про видатних особистостей Чернігівщини

Микола Корнійович Бойко (нар.. 3 січня 1936, с. Вільна Слобода Червоного району (нині — Шосткинського району) Чернігівської області (нині Сумської області) — пом. 2019) — український історик, доктор історичних наук (1990), професор (1991).

Біографія

Микола Бойко народився 1936 року в родині колгоспників у селі Вільна Слобода тодішнього Червоного району Чернігівської області (у 1963—2020 роках — Глухівського; а нині Шосткинського району, з 1939 року — Сумської області). Після закінчення школи у рідному селі із срібною медаллю навчався у Полтавському державному педагогічному інституті, який закінчив 1960 року.

Трудову діяльність Микола Бойко розпочав 1960 року учителем історії, пропрацювавши на цій посаді шість років. Науковою діяльністю почав займатись ще при навчанні у виші. 1968 року закінчив аспірантуру при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. Наступного року під керівництвом доктора історичних наук, професора Івана Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему: «Партийная и государственная деятельность Г. И. Петровского в период установления и укрепления Советской власти (ноябрь 1917—1920 гг.)». Здобув досвід викладацької діяльності. Згодом був призначений заступником декана історичного факультету. З липня 1971 по серпень 1974 р. обіймав посаду декана історичного факультету Полтавського педінституті. Також, у 1989—1990 роках очолював відповідний факультет у Чернігівському державному педагогічному інституті.

1990 року здобув ступінь доктора історичних наук, успішно захистивши дисертацію на тему: «Формирование и развитие рабочего класса Советской Украины (20–30-е годы)». Того ж року обійняв посаду завідувача кафедри історії слов'ян, потім — професора кафедри історії слов'ян цього ж вишу. Наступного 1991 року колегія Міністерства освіти і науки СРСР за вагомий особистий внесок у розвиток історичної науки та організацію навчально-виховного процесу присвоїла Миколі Бойку вчене звання професора.

Також Микола Бойко за сумісництвом очолював кафедру суспільних дисциплін . Учений активно впроваджував передовий педагогічний досвід та проводив наукові дослідження разом з учителями та учнями загальноосвітніх шкіл.

Наукова діяльність

Розробив методику системного, багатомірного аналізу статистичних джерел і впровадив їх у практику конкретно-історичних досліджень соціального спрямування. Під його керівництвом працювала проблемна група, яка досліджувала соціально-демографічні процеси в Україні та її регіонах. Був провідним фахівцем з історії суспільно-політичного та економічного життя українського народу 1917–1930-х рр. та упровадження краєзнавчих аспектів до шкільного курсу вітчизняної історії.

Під час діяльності в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка під науковим керівництвом Миколи Бойка захищена докторська та чотири кандидатські дисертації.

Був членом Спеціалізованої вченої ради з історичних наук при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка.

Наукові праці

• «Этническая история славян и этнокультурные связи народов Центральной и Восточной Европы». Чернігів, 1979 (у співавторстві);
• «История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область». Київ, 1983 (у співавторстві);
• «Историография Великой Октябрьской социалистической революции на Украине». Київ, 1987 (у співавторстві);
• «Рабочий класс Украины в период строительства социализма (анализ массовых статистических источников 20–30-х гг.)». Київ, 1990;
• «Нариси історії Чернігівщини VIII—XIII ст.» Чернігів, 1997;
• «Україна на порозі XXI століття: актуальні питання історії». Київ, 1999 (у співавторстві);
• «Радянська індустріалізація» Чернігів, 2000;
• «Нариси історії Чернігівщини у 20–30-ті рр.» Чернігів, 2002;
• «Нариси історії Чернігівщини 1917—1921 рр.» Чернігів, 2007.

Нагороди

• Заслужений працівник народної освіти України (1988),
• Нагрудний значок «Відмінник народної освіти УРСР» (1975).

Родина

• Дружина: Алла Бойко (нар.. 1939) — український вчений, педагог, доктор педагогічних наук (1991), професор (1992), член-кореспондент АПНУ (1995);
• Донька: (нар.. 1963) — український вчений, педагог, доктор педагогічних наук (2000), професор (2002), завідувач кафедриНаціонального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Примітки

1. Микола Корнійович Бойко: біобібліографічний покажчик [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / уклад. Н. Ф. Головатенко; відп. ред. Г. Г. Макарова. Чернігів, 2011. 24 c
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
3. . Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.

Посилання

• Микола Корнійович Бойко: біобібліографічний покажчик [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / уклад. Н. Ф. Головатенко; відп. ред. Г. Г. Макарова. Чернігів, 2011. 24 c.

Джерела

• С.В.Кульчицький. Бойко Микола Корнійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .