Іва́н Ники́форович Бо́йко (24 листопада 1910, Жорнище — 12 травня 1975, Київ) — радянський офіцер-танкіст, двічі Герой Радянського Союзу. У роки радянсько-німецької війни командир танкового полку і бригади 1-ї танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії майор.
Бойко Іван Никифорович | |
---|---|
Народження | 11 (24) жовтня 1910 Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область |
Смерть | 12 травня 1975 (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
Країна | Російська імперія УНР СРСР |
Рід військ | танкові війська |
Освіта | Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна (1936) |
Роки служби | 1930—1956 |
Партія | ВКП(б) |
Звання | Полковник |
Війни / битви | Бої на Халхин-Голі Радянсько-німецька війна • Житомирсько-Бердичівська операція • Проскурівсько-Чернівецька операція |
Нагороди | |
Бойко Іван Никифорович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 11 [24] листопада 1910 року в селі Жорнищах (нині Вінницький район Вінницької області). Українець. Член ВКП(б) з 1940 року.
В Червоній Армії з 1930 року. У 1936 році закінчив Ульяновську бронетанкову школу, в 1939 році — бронетанкові курси. У 1939 році брав участь в боях в районі Халхин-Голу.
Під час радянсько-німецької війни з жовтня 1941 року в діючій армії. 69-й гвардійський танковий полк гвардії майора І. Н. Бойко відзначився в ході Житомирсько-Бердичівської операції військ 1-го Українського фронту, коли танкісти 1-ї танкової армії 28 грудня 1943 року відвоювали у гітлерівців місто Козятин Вінницької області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за вміле керівництво діями увіреного полку, особисту мужність у боях за місто Козятин, Івану Никифоровичу Бойку присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2072).
1 лютого 1944 року І. Н. Бойко вступив в командування 64-ю гвардійською танковою бригадою, з якою дійшов з боями до Перемоги, завершивши війну в столиці Третього Рейху — Берліні. Воїни-танкісти комбрига І. Н. Бойко у складі військ 1-го Українського фронту особливо відзначилися в Проскуровсько-Чернівецькій операції, в ході якої відвоювали у нацистів міста Новоселиця і Чернівці.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 року за успішне командування 64-ю гвардійською танковою бригадою і героїзм, проявлений при форсуванні річок Дністра і Прута і звільненні міста Чернівців, гвардії підполковник Іван Никифорович Бойко нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 2413).
Після війни полковник І. Н. Бойко командував танковим полком, був заступником командира корпусу. У 1948 році закінчив Академічні курси при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ. З 1956 року — в запасі.
Жив в Києві. Помер 12 травня 1975 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.
Відзнаки
Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями, а також «Хрестом Хоробрих» Польської Народної Республіки.
Пам'ять
В селі, де народився Бойко, встановлено його бюст. У 1982 році ім'ям Героя названа одна з вулиць Києва. В Козятині його ім'ям назване Вище професійне училище залізничного транспорту, поблизу якого також встановлено бюст. Удостоєний звання «Почесний громадянин міста Чернівців» (1969).
У мистецтві
Портрет героя із органічного скла у 1970 році виконав скульптор Юрій Джирбаєв.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [ 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
- Джибраєв Юрій Георгійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 73.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987 (рос.);
- Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973 (рос.);
- Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975 (рос.);
- Овеянные славой имена. Одесса: Маяк, 1989 (рос.);
- Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941—1945 (рос.);
- Советская Военная Энциклопедия. — 2 изд. — Т. 1: — М.:Воениз, 1990 (рос.).
- Гусар Ю. Двічі Герой — почесний чернівчанин: [про Івана Никифоровича Бойка] // Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2010. — 29 жовтня (№ 82). — С. 3.
- Гусар Ю. Учасник боїв на Халхин-Голі і на… Буковині [про І. Н. Бойка] // .2013.- 22 травня (№ 1 — 2). — С. 5.
- Джога І.Командир Бригади підполковник Бойко Іван Никифорович / // Вони визволяли Буковину. — Чернівці: МВІЦ «Місто», 2006. — С. 71-72. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Bojko Iva n Niki forovich Bo jko 24 listopada 1910 Zhornishe 12 travnya 1975 Kiyiv radyanskij oficer tankist dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu U roki radyansko nimeckoyi vijni komandir tankovogo polku i brigadi 1 yi tankovoyi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu gvardiyi major Bojko Ivan NikiforovichNarodzhennya 11 24 zhovtnya 1910 Zhornishe Illineckij rajon Vinnicka oblastSmert 12 travnya 1975 1975 05 12 64 roki Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannya Luk yanivske vijskove kladovisheKrayina Rosijska imperiya UNR SRSRRid vijsk tankovi vijskaOsvita Ulyanovske gvardijske vishe tankove komandne uchilishe imeni V I Lenina 1936 Roki sluzhbi 1930 1956Partiya VKP b Zvannya PolkovnikVijni bitvi Boyi na Halhin Goli Radyansko nimecka vijna Zhitomirsko Berdichivska operaciya Proskurivsko Chernivecka operaciyaNagorodi d Bojko Ivan Nikiforovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 11 24 listopada 1910 19101124 roku v seli Zhornishah nini Vinnickij rajon Vinnickoyi oblasti Ukrayinec Chlen VKP b z 1940 roku V Chervonij Armiyi z 1930 roku U 1936 roci zakinchiv Ulyanovsku bronetankovu shkolu v 1939 roci bronetankovi kursi U 1939 roci brav uchast v boyah v rajoni Halhin Golu Pid chas radyansko nimeckoyi vijni z zhovtnya 1941 roku v diyuchij armiyi 69 j gvardijskij tankovij polk gvardiyi majora I N Bojko vidznachivsya v hodi Zhitomirsko Berdichivskoyi operaciyi vijsk 1 go Ukrayinskogo frontu koli tankisti 1 yi tankovoyi armiyi 28 grudnya 1943 roku vidvoyuvali u gitlerivciv misto Kozyatin Vinnickoyi oblasti Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 10 sichnya 1944 roku za vmile kerivnictvo diyami uvirenogo polku osobistu muzhnist u boyah za misto Kozyatin Ivanu Nikiforovichu Bojku prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 2072 1 lyutogo 1944 roku I N Bojko vstupiv v komanduvannya 64 yu gvardijskoyu tankovoyu brigadoyu z yakoyu dijshov z boyami do Peremogi zavershivshi vijnu v stolici Tretogo Rejhu Berlini Voyini tankisti kombriga I N Bojko u skladi vijsk 1 go Ukrayinskogo frontu osoblivo vidznachilisya v Proskurovsko Cherniveckij operaciyi v hodi yakoyi vidvoyuvali u nacistiv mista Novoselicya i Chernivci Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 26 kvitnya 1944 roku za uspishne komanduvannya 64 yu gvardijskoyu tankovoyu brigadoyu i geroyizm proyavlenij pri forsuvanni richok Dnistra i Pruta i zvilnenni mista Chernivciv gvardiyi pidpolkovnik Ivan Nikiforovich Bojko nagorodzhenij drugoyu medallyu Zolota Zirka 2413 Pislya vijni polkovnik I N Bojko komanduvav tankovim polkom buv zastupnikom komandira korpusu U 1948 roci zakinchiv Akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi bronetankovih i mehanizovanih vijsk Z 1956 roku v zapasi Nadgrobok Zhiv v Kiyevi Pomer 12 travnya 1975 roku Pohovanij na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi VidznakiNagorodzhenij dvoma ordenami Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Suvorova 2 go stupenya ordenom Bogdana Hmelnickogo 2 go stupenya ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya ordenom Chervonoyi Zirki medalyami a takozh Hrestom Horobrih Polskoyi Narodnoyi Respubliki Pogruddya Ivanu Bojku u jogo ridnomu seli ZhornishePam yatV seli de narodivsya Bojko vstanovleno jogo byust U 1982 roci im yam Geroya nazvana odna z vulic Kiyeva V Kozyatini jogo im yam nazvane Vishe profesijne uchilishe zaliznichnogo transportu poblizu yakogo takozh vstanovleno byust Udostoyenij zvannya Pochesnij gromadyanin mista Chernivciv 1969 U mistectviPortret geroya iz organichnogo skla u 1970 roci vikonav skulptor Yurij Dzhirbayev PrimitkiUkaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza generalam oficerskomu serzhantskomu i ryadovomu sostavu Krasnoj Armii ot 10 yanvarya 1944 goda 7 grudnya 2021 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 19 yanvarya 3 263 S 1 Dzhibrayev Yurij Georgijovich Slovnik hudozhnikiv Ukrayini za red M P Bazhana vidp red ta in K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1973 S 73 LiteraturaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 ros Dvazhdy Geroi Sovetskogo Soyuza M Voenizdat 1973 ros Lyudi bessmertnogo podviga Kniga 1 M 1975 ros Oveyannye slavoj imena Odessa Mayak 1989 ros Osvobozhdenie gorodov Spravochnik po osvobozhdeniyu gorodov v period VOV 1941 1945 ros Sovetskaya Voennaya Enciklopediya 2 izd T 1 M Voeniz 1990 ros Gusar Yu Dvichi Geroj pochesnij chernivchanin pro Ivana Nikiforovicha Bojka Yuhim Gusar Bukovinske viche 2010 29 zhovtnya 82 S 3 Gusar Yu Uchasnik boyiv na Halhin Goli i na Bukovini pro I N Bojka 2013 22 travnya 1 2 S 5 Dzhoga I Komandir Brigadi pidpolkovnik Bojko Ivan Nikiforovich Voni vizvolyali Bukovinu Chernivci MVIC Misto 2006 S 71 72 ISBN 966 8341 78 3