Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Василь Андрійович Бибик (Бибік, Бібик) (10.08.1894, с. Гудими Лохвицького пов. Полтавської губ., тепер Роменського р-ну Сумської обл. — 3.08.1955, Нью-Йорк, США) — український військовий і громадський діяч, журналіст, інженер-економіст; член «Української хати» (Одеса, 1917), хорунжий 1-го українського полку ім. Богдана Хмельницького та 1-го Українського запас. полку, член Студентської громади табору Щипйорно (1923), член Української академічної громади при УГА в Подєбрадах (1920-ті); звання — хорунжий військ Центральної Ради, поручник піхоти Армії УНР.
| Василь Андрійович Бибик | |
|---|---|
| Народження | 10 серпня 1894 с. Гудими Лохвицького пов. Полтавської губ., тепер Роменського р-ну Сумської обл.,  Україна |
| Смерть | 3 серпня 1955 (60 років) м.Нью-Йорк,  США |
| Поховання | Цвинтар святого Андрія |
| Країна |  УНР |
| Приналежність |  Армія УНР |
| Звання |  Поручник |
| Війни / битви | Радянсько-українська війна |
| Нагороди |  |
Біографічні відомості
Закінчив 1-шу Одеську школу прапорщиків (4.05.1917). В «Описі життя» зазначав: «Мій батько та й увесь рід займався хліборобством. В день мого народження вмерла моя мати, і я ріс і виховувався під доглядом старшої своєї сестри. Коли я скінчив на 12 році свого життя народню сільську школу, моя рідня вирішила в пам'ять моєї помершої матері віддати мене в науку до середньої школи. Але, так як у нашому повітовому місті Лохвиці не було жадної середньої школи, я вступив до Вищої Початкової школи і після двохмісячного перебування в ній перейшов до відкритої в той час приватної Реальної школи; в останній успів скінчити тілько 3 кляси. Школа була російським урядом зачинена. Я стояв на роздоріжжю: відсутність у своєму місті иншої середньої школи, а матеріяльний стан батька не давав можливости учитись в иншому місті, то на цьому мусіла скінчитись моя наука. Але, повернувшись у рідне село Гудими, став заробляти гроші як репетитор (мені було в той час 15 років), що дало мені змогу ризикнути поїхати тримати іспити в Миргородську гімназію, в яку й був прийнятий до 4 кляси. Гімназіяльні роки я більше жив на мною зароблені гроші, як постійний репетитор. Гімназію скінчив в м. Миргороді весною 1916 р., а восени того ж року був прийнятий на правничий факультет Київського Університету, а через 3 місяці, як студент, був покликаний до російського війська».
3 березня 1917 р. взяв участь у першій українській маніфестації в Одесі. Василь Бібик згадував: "3 березня ст. ст. 1917 року вперше відбулась в Одесі величава українська маніфестація організованого громадянства міста, разом з військом. Наші дві школи прапорщиків студентського складу також брали участь у цій маніфестації. В І школі мій старший річник мав чимало свідомих українців, які одвідували «Українську Хату» в Одесі (головою був знаний військовий лікар полковник [Іван] Луценко — [голова Одеської УНП, послідовник М. Міхновського], перший самостійник в Укр. Центр. Раді, що в 1919 році загинув на Поділлю в бою проти червоних москалів). Отже, в «Укр. Хаті» було декількома юнаками-студентами 2 березня ст. ст. засновано спілку укр. юнаків у І школі (II школа мала тоді молодший річник, який в більшости складався з москалів). Головою спілки був син відомого українського письменника Михайла Коцюбинського — тоді юнак, а нині дипломат-урядовець СССР. В ніч з 2 на 3 березня дами-члени «Укр. Хати» наспіх, але старанно вишили чудовий український прапор для нашої юнацької укр. спілки, під яким ми й вийшли 3 березня на улиці Одеси. Першим прапороносцем був юнкер, нині інж. Сергій Колінський, б. старшина Української Армії. Школи йшли під червоним прапором. На подвіррі касарень 14 стріл. полку, де були розміщені обидві студ. школи старшин, вишикувались юнаки обох шкіл, а українці під своїм жовто-блакитним прапором стали окремо. В цей момент трапився якийсь голосний інцідент між Начальником II школи полковн. Л.-Гвардії М. Омеляновичем-Павленком та завідуючим школами армейським полковником Васильєвим. Між иншим, адьютантом цього Васильєва був штабскапітан Орлов, по походженню українець, згодом активний український старшина і громадський діяч.
Нас, українців, дуже цікавила причина інціденту, бо українці з II школи зголосились до нас, щоб йти під укр. прапором. Вийшовши на улицю (Канатна), розташувались в такому порядку: І школа під червоним прапором, далі українці — під жовто-блакитним прапором і II школа під червоним прапором; за ними кулеметний батальйон, а далі, позаду, Артилерійська (гарматна) школа. Лівим боком їхав на коні од голови проводу шкіл Начальник II школи полковник гвардії [Михайло] Омелянович-Павленко і, зупинившись біля укр. прапору, звернувся до мене з запитом: хто йде під цим прапором. Я відповів, що українці — нащадки запорозьких козаків. Полковник Омелянович-Павленко з приємною усмішкою заявляє, що він є також нащадок славних дунайських козаків і був би радий їхати під цим чудовим прапором. Я відповів, що цим зробить нам велику честь. Полковник Омелянович-Павленко поїхав далі оглядати свою школу, а ми в цей час передали українцям з II школи, що їх Начальник їхатиме на чолі українців, і у нас дуже збільшилася кількість, так що українці виглядали дуже імпозантно. «Одеський Листок» з 4 березня 1917 року про це писав так: «Під час вчорашньої маніфестації Одеса була заскочена несподіванкою, бо популярний в Одесі Нач. II студентської школи юнаків, полк. гвардії, георгієвський кавалер, з перев'язаною раненою рукою, на чудовому рижому коні вів свою школу під сепаратистичним „українським прапором“»
Будучи ще у військовій школі в Одесі, — читаємо далі в «Описі життя» Василя Бибіка, — я належав не тілько до шкільного українського гуртка, а був членом «Укр. Хати», а тому, поїхавши як старшина до Туркестану, я зразу приступив до українізації війська в м. Самарканді (?!) і через місяць який, в кінці червня 1917 р., уже був з українізованим Курінем у Київі в складі 1-го Українського Богданівського полку, а пізніше трохи перейшов з молодими козаками до 1-го Укр. Запасового полку. З цього часу і по сьогоднішній я перебуваю без перерви в українському війську. В листопаді 1920 р. разом з Армією У. Н.Р. перейшов кордон Польщі і був інтернований, в якому стані й нахожусь зараз в таборі Щипіорно коло Каліша в складі Запорожської дивізії. Як член таборової Студентської громади займаюся культурно-просвітньою роботою серед вояків. На Україні постійне місце мого перебування в нормальні часи було с. Гудими, Лохвицького пов. на Полтавщині. Василь Бибік, 26/6 1923 р., Польща, таб. Щипіорно".
Навчаючись в Українській Господарській Академії у Подєбрадах, вів у газеті «Подєбрадські новини» постійну рубрику «Український огляд». Дипломна робота «Землеволодіння та землекористування на Великій Україні на передодні революції 1917 року». У справі диплома немає, але станом на 4 липня 1928 р. Василь Бибік підписувався як «інженер-економіст». Автор статті "До наших відносин з югослов'янами. З нагоди традиційного вечора студентського радикального клюбу «Сл.[ов'яни] Юг.[ославії]». Жив у Німеччині, потім у США.
Лицар Ордену Залізного Хреста і хреста Симона Петлюри. Довголітній член Товариства абсольвентів УГА, Українського національно-державного союзу і Товариства українських інженерів у США.
Похований у м.Саут-Баунд-Брук (Нью-Джерсі) на українському православному цвинтарі, США. На надгробку зазначено інший рік народження (1897), дату і місце смерті: 3.07.1954, Нью-Йорк, що суперечить даним некролога й автобіографії. Відправили в останню путь із православної церкви Св. Володимира в Нью-Йорку.
Примітки
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ: Планета людей, 2002. — С. 29 — 30
Джерела
- Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи // Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: видавець Мельник М. Ю. Історичний клуб «Холодний Яр»; 2020. — 944 с. — (Серія «Видатні українці». — Кн. 14).
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Пам'ятник — Василь Бибик [ 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasil Andrijovich Bibik Bibik Bibik 10 08 1894 s Gudimi Lohvickogo pov Poltavskoyi gub teper Romenskogo r nu Sumskoyi obl 3 08 1955 Nyu Jork SShA ukrayinskij vijskovij i gromadskij diyach zhurnalist inzhener ekonomist chlen Ukrayinskoyi hati Odesa 1917 horunzhij 1 go ukrayinskogo polku im Bogdana Hmelnickogo ta 1 go Ukrayinskogo zapas polku chlen Studentskoyi gromadi taboru Shipjorno 1923 chlen Ukrayinskoyi akademichnoyi gromadi pri UGA v Podyebradah 1920 ti zvannya horunzhij vijsk Centralnoyi Radi poruchnik pihoti Armiyi UNR Vasil Andrijovich BibikNarodzhennya10 serpnya 1894 1894 08 10 s Gudimi Lohvickogo pov Poltavskoyi gub teper Romenskogo r nu Sumskoyi obl UkrayinaSmert3 serpnya 1955 1955 08 03 60 rokiv m Nyu Jork SShAPohovannyaCvintar svyatogo AndriyaKrayina UNRPrinalezhnist Armiya UNRZvannya PoruchnikVijni bitviRadyansko ukrayinska vijnaNagorodiOrden Zaliznij hrest UNR U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bibik Biografichni vidomostiZakinchiv 1 shu Odesku shkolu praporshikiv 4 05 1917 V Opisi zhittya zaznachav Mij batko ta j uves rid zajmavsya hliborobstvom V den mogo narodzhennya vmerla moya mati i ya ris i vihovuvavsya pid doglyadom starshoyi svoyeyi sestri Koli ya skinchiv na 12 roci svogo zhittya narodnyu silsku shkolu moya ridnya virishila v pam yat moyeyi pomershoyi materi viddati mene v nauku do serednoyi shkoli Ale tak yak u nashomu povitovomu misti Lohvici ne bulo zhadnoyi serednoyi shkoli ya vstupiv do Vishoyi Pochatkovoyi shkoli i pislya dvohmisyachnogo perebuvannya v nij perejshov do vidkritoyi v toj chas privatnoyi Realnoyi shkoli v ostannij uspiv skinchiti tilko 3 klyasi Shkola bula rosijskim uryadom zachinena Ya stoyav na rozdorizhzhyu vidsutnist u svoyemu misti inshoyi serednoyi shkoli a materiyalnij stan batka ne davav mozhlivosti uchitis v inshomu misti to na comu musila skinchitis moya nauka Ale povernuvshis u ridne selo Gudimi stav zaroblyati groshi yak repetitor meni bulo v toj chas 15 rokiv sho dalo meni zmogu riziknuti poyihati trimati ispiti v Mirgorodsku gimnaziyu v yaku j buv prijnyatij do 4 klyasi Gimnaziyalni roki ya bilshe zhiv na mnoyu zarobleni groshi yak postijnij repetitor Gimnaziyu skinchiv v m Mirgorodi vesnoyu 1916 r a voseni togo zh roku buv prijnyatij na pravnichij fakultet Kiyivskogo Universitetu a cherez 3 misyaci yak student buv poklikanij do rosijskogo vijska 3 bereznya 1917 r vzyav uchast u pershij ukrayinskij manifestaciyi v Odesi Vasil Bibik zgaduvav 3 bereznya st st 1917 roku vpershe vidbulas v Odesi velichava ukrayinska manifestaciya organizovanogo gromadyanstva mista razom z vijskom Nashi dvi shkoli praporshikiv studentskogo skladu takozh brali uchast u cij manifestaciyi V I shkoli mij starshij richnik mav chimalo svidomih ukrayinciv yaki odviduvali Ukrayinsku Hatu v Odesi golovoyu buv znanij vijskovij likar polkovnik Ivan Lucenko golova Odeskoyi UNP poslidovnik M Mihnovskogo pershij samostijnik v Ukr Centr Radi sho v 1919 roci zaginuv na Podillyu v boyu proti chervonih moskaliv Otzhe v Ukr Hati bulo dekilkoma yunakami studentami 2 bereznya st st zasnovano spilku ukr yunakiv u I shkoli II shkola mala todi molodshij richnik yakij v bilshosti skladavsya z moskaliv Golovoyu spilki buv sin vidomogo ukrayinskogo pismennika Mihajla Kocyubinskogo todi yunak a nini diplomat uryadovec SSSR V nich z 2 na 3 bereznya dami chleni Ukr Hati naspih ale staranno vishili chudovij ukrayinskij prapor dlya nashoyi yunackoyi ukr spilki pid yakim mi j vijshli 3 bereznya na ulici Odesi Pershim praporonoscem buv yunker nini inzh Sergij Kolinskij b starshina Ukrayinskoyi Armiyi Shkoli jshli pid chervonim praporom Na podvirri kasaren 14 stril polku de buli rozmisheni obidvi stud shkoli starshin vishikuvalis yunaki oboh shkil a ukrayinci pid svoyim zhovto blakitnim praporom stali okremo V cej moment trapivsya yakijs golosnij incident mizh Nachalnikom II shkoli polkovn L Gvardiyi M Omelyanovichem Pavlenkom ta zaviduyuchim shkolami armejskim polkovnikom Vasilyevim Mizh inshim adyutantom cogo Vasilyeva buv shtabskapitan Orlov po pohodzhennyu ukrayinec zgodom aktivnij ukrayinskij starshina i gromadskij diyach Nas ukrayinciv duzhe cikavila prichina incidentu bo ukrayinci z II shkoli zgolosilis do nas shob jti pid ukr praporom Vijshovshi na ulicyu Kanatna roztashuvalis v takomu poryadku I shkola pid chervonim praporom dali ukrayinci pid zhovto blakitnim praporom i II shkola pid chervonim praporom za nimi kulemetnij bataljon a dali pozadu Artilerijska garmatna shkola Livim bokom yihav na koni od golovi provodu shkil Nachalnik II shkoli polkovnik gvardiyi Mihajlo Omelyanovich Pavlenko i zupinivshis bilya ukr praporu zvernuvsya do mene z zapitom hto jde pid cim praporom Ya vidpoviv sho ukrayinci nashadki zaporozkih kozakiv Polkovnik Omelyanovich Pavlenko z priyemnoyu usmishkoyu zayavlyaye sho vin ye takozh nashadok slavnih dunajskih kozakiv i buv bi radij yihati pid cim chudovim praporom Ya vidpoviv sho cim zrobit nam veliku chest Polkovnik Omelyanovich Pavlenko poyihav dali oglyadati svoyu shkolu a mi v cej chas peredali ukrayincyam z II shkoli sho yih Nachalnik yihatime na choli ukrayinciv i u nas duzhe zbilshilasya kilkist tak sho ukrayinci viglyadali duzhe impozantno Odeskij Listok z 4 bereznya 1917 roku pro ce pisav tak Pid chas vchorashnoyi manifestaciyi Odesa bula zaskochena nespodivankoyu bo populyarnij v Odesi Nach II studentskoyi shkoli yunakiv polk gvardiyi georgiyevskij kavaler z perev yazanoyu ranenoyu rukoyu na chudovomu rizhomu koni viv svoyu shkolu pid separatistichnim ukrayinskim praporom Buduchi she u vijskovij shkoli v Odesi chitayemo dali v Opisi zhittya Vasilya Bibika ya nalezhav ne tilko do shkilnogo ukrayinskogo gurtka a buv chlenom Ukr Hati a tomu poyihavshi yak starshina do Turkestanu ya zrazu pristupiv do ukrayinizaciyi vijska v m Samarkandi i cherez misyac yakij v kinci chervnya 1917 r uzhe buv z ukrayinizovanim Kurinem u Kiyivi v skladi 1 go Ukrayinskogo Bogdanivskogo polku a piznishe trohi perejshov z molodimi kozakami do 1 go Ukr Zapasovogo polku Z cogo chasu i po sogodnishnij ya perebuvayu bez perervi v ukrayinskomu vijsku V listopadi 1920 r razom z Armiyeyu U N R perejshov kordon Polshi i buv internovanij v yakomu stani j nahozhus zaraz v tabori Shipiorno kolo Kalisha v skladi Zaporozhskoyi diviziyi Yak chlen taborovoyi Studentskoyi gromadi zajmayusya kulturno prosvitnoyu robotoyu sered voyakiv Na Ukrayini postijne misce mogo perebuvannya v normalni chasi bulo s Gudimi Lohvickogo pov na Poltavshini Vasil Bibik 26 6 1923 r Polsha tab Shipiorno Navchayuchis v Ukrayinskij Gospodarskij Akademiyi u Podyebradah viv u gazeti Podyebradski novini postijnu rubriku Ukrayinskij oglyad Diplomna robota Zemlevolodinnya ta zemlekoristuvannya na Velikij Ukrayini na peredodni revolyuciyi 1917 roku U spravi diploma nemaye ale stanom na 4 lipnya 1928 r Vasil Bibik pidpisuvavsya yak inzhener ekonomist Avtor statti Do nashih vidnosin z yugoslov yanami Z nagodi tradicijnogo vechora studentskogo radikalnogo klyubu Sl ov yani Yug oslaviyi Zhiv u Nimechchini potim u SShA Licar Ordenu Zaliznogo Hresta i hresta Simona Petlyuri Dovgolitnij chlen Tovaristva absolventiv UGA Ukrayinskogo nacionalno derzhavnogo soyuzu i Tovaristva ukrayinskih inzheneriv u SShA Pohovanij u m Saut Baund Bruk Nyu Dzhersi na ukrayinskomu pravoslavnomu cvintari SShA Na nadgrobku zaznacheno inshij rik narodzhennya 1897 datu i misce smerti 3 07 1954 Nyu Jork sho superechit danim nekrologa j avtobiografiyi Vidpravili v ostannyu put iz pravoslavnoyi cerkvi Sv Volodimira v Nyu Jorku PrimitkiOmelyanovich Pavlenko M Spogadi ukrayinskogo komandarma Kiyiv Planeta lyudej 2002 S 29 30DzherelaRoman Koval Yurij Yuzich Mikola Mihnovskij Spogadi svidchennya dokumenti Biblioteka Istorichnogo klubu Holodnij Yar Kiyiv vidavec Melnik M Yu Istorichnij klub Holodnij Yar 2020 944 s Seriya Vidatni ukrayinci Kn 14 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Pam yatnik Vasil Bibik 22 veresnya 2018 u Wayback Machine