Координати 41 51 00 пн ш 24 58 06 сх д 41 85 пн ш 24 9684 сх д 41 85 24 9684 Белінташ також Беланташ скельне плато в бол

Координати: 41°51′00″ пн. ш. 24°58′06″ сх. д. / 41.85° пн. ш. 24.9684° сх. д. / 41.85; 24.9684 Белінташ (також Беланташ) — скельне плато в болгарських Родопах із слідами давньої людської діяльності. Припускають, що тут був розташований культовий об'єкт фракійського часу, що належав племені Бесс. На скельному майданчику завдовжки близько 300 м на висоті 1225 м над рівнем моря виявлені круглі вибоїни, ніші й сходинки. У 2006 році виявлено напис, вибитий на скелі, що може свідчити про наявність давньої писемності у фракійців. Втім, справжність написів ще не підтверджена археологами.

Походження назви

Белінташ означає «білий камінь» і утворено від болгарського прикметника «бял» (білий), який може в місцевих говорах мати форму «Беліал» або «Бєлан», і запозиченого з турецької мови слова «таш» (камінь, скеля). Місцеві народні перекази пов'язують назву місцевості з ім'ям Белю-воєводи, сподвижника (1840-1968).

Датування

Вчені схильні відносити початок культової діяльності на Беланташі до V століття до н. е. Археолог Борислав Бориславов припустив, що Беланташ був заснований раніше, ніж інше відоме фракійське святилище в Родопах - Перперикон.

Археологічні дослідження

Перші розкопки на Беланташі були проведені болгарськими археологами з Історичного музею Асеновграду у 1975 році. Дослідження тривали в 1980-і роки, коли було висунуто припущення, що плато являє собою древню сонячну обсерваторію. Розкопки групи археолога Івана Христового встановили в 2003 році наявність матеріалів із кам'яно-мідної епохи, епохи пізньої бронзи, ранньої залізної доби, елліністичних і римських артефактів, що дає підстави стверджувати, що святилище Беланташа використовувалося століттями. У 2011 році на плато виявлені залишки стіни, ймовірно, що вона відділяла священну частину від решти території. Виявлено також місце масивних вхідних дверей.

Фотографії

Велика цистерна
Друга цистерна
Ритуальні виїмки
Обличчя у центральній частині масиву
Висіченний на камені хрест
Вид на схід

Белінташ у популярній культурі

Белінташ став важливим сюжетом у жовтій пресі Болгарії. Існує безліч легенд і чуток про цю місцевість, охоче прикрашених журналістами. Десь поблизу нібито похований дядько Олександра Македонського, який загинув у бою з персами, тут розташовується космодром інопланетян, а зірка,яка зійшла над плато,врятувала людство від загибелі в 2012 році. Публікувалась також версія, що саме Белінташ став притулком Ноєвого ковчега після потопу.

Посилання

Белінташ у сестринських Вікіпроєктах
	Файли у Вікісховищі^?

Беланташ в реестре охраняемых территорий на сайте Агентства по окружающей среде Болгарии [ 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
, панорама Беланташа

Примітки

Костадинов (Чешмеджиев), Костадин Ж. Местните имена в Асеновградско. изд. Еко Белан, 1997 г. стр. 158.
. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 31 травня 2018.
monitor.bg «Наше светилище 20 века по-старо от пирамидите» (Автор: Ели Крумова)26.08.2011 [ 2015-07-11 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 31 травня 2018.
. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 31 травня 2018.
Стоев и кол. 1990 : А. Стоев, П. Мъглова, В. Гинева, Ц. Радославова. Тракийското скално светилище Белинташ край с. Мостово, Пловдивска област — модел на древна слънчева обсерватория. — Интердисциплинарни Изследвания, XVII , 1990, 156—167 стр.
Агенция «Фокус» интервю с археолога Борислав Бориславов от 20 Юни 2010 [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (интервью с археологом Бориславовым) (болг.)

[1] Костадинов (Чешмеджиев), Костадин Ж. Местните имена в Асеновградско. изд. Еко Белан, 1997 г. стр. 158.

[2] . Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 31 травня 2018.

[3] tor.bg «Наше светилище 20 века по-старо от пирамидите» (Автор: Ели Крумова)26.08.2011 [ 2015-07-11 у Wayback Machine.]

[4] . Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 31 травня 2018.

[5] . Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 31 травня 2018.

[6] Стоев и кол. 1990 : А. Стоев, П. Мъглова, В. Гинева, Ц. Радославова. Тракийското скално светилище Белинташ край с. Мостово, Пловдивска област — модел на древна слънчева обсерватория. — Интердисциплинарни Изследвания, XVII , 1990, 156—167 стр.

[7] Агенция «Фокус» интервю с археолога Борислав Бориславов от 20 Юни 2010 [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (интервью с археологом Бориславовым) (болг.)