Белошапка Борис Іванович

Борис Іванович Білошапка (нар. 9 квітня 1962, Калинівка, Вінницька область, УРСР) — радянський та український футболіст, тренер та адміністратор, виступав на позиції воротаря. Майстер спорту СРСР, майстер спорту України. З 2014 року має російське громадянство, маівпрацює з окупаційною владою Криму та місцевими колаборантами.

Борис Білошапка
Особисті дані
Повне ім'я	Борис Іванович Білошапка
Народження	9 лютого 1962(1962-02-09) (62 роки)
	Калинівка, Вінницька область, УРСР
Зріст	184 см
Вага	81 кг
Громадянство	СРСР  Україна  Росія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981—1984 «Дніпро» (Мг) 105 (-?) 1985 «Динамо» (Мн) 1 (0) 1986—1991 «Таврія» 221 (-218) 1992—1993 «Мотор» (Л) 24 (-16) 1993—1997 115 (-?) 1997 «Зірка» (Кір) 14 (-19) 1997 →  «Зірка-2» 1 (-1) 1997 14 (-?) 1998—1999 «Зірка» (Кір) 29 (-40) 1998—1999 →  «Зірка-2» 11 (-10) 1999 «Таврія» 29 (-40) 2000—2002 «Кизилкум» 60 (-59) 2003 «Ордабаси» 4 (-6) 2003 «Костуїн» ? (-?) 2003 «Андижан» 11 (-13) 2004 «Кизилкум» 25 (-44)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білошапка.

Життєпис

Займався в ДЮСШ Калинівки, перший тренер — Олександр Брус. З 1981 року — в команді другої ліги «Дніпро» (Могильов), з якої в 1982 році вийшов у першу лігу, де провів один сезон. У 1985 році перейшов у команду вищої ліги «Динамо» (Мінськ), де був дублером Івана Жекю. Зіграв за команду два поєдинки — 21 серпня в домашньому матчі 23-го туру проти «Чорноморця» (4:1), де вийшов на заміну на 72-й хвилині, а також 14 вересня в гостьовому матчі 1/8 фіналу Кубка СРСР проти «Факела» (3:1), де вийшов на 89-й хвилині, м'ячів не пропускав. У 1986-1991 роках у складі сімферопольської «Таврії» в 221 поєдинку пропустив 218 м'ячів у першості. У розіграші Кубка СРСР 1986/87 років разом з командою, яка грала в другій лізі, дійшов до півфіналу. У грі 1/4 фіналу проти «Металіста» відбив три післяматчевих пенальті.

У 1992 році виїхав до польського клуб «Мотор» (Люблін), де відіграв рік. Наступні чотири сезони провів в ізраїльському клубі . У 1997 році перейшов у кіровоградську «Зірку», потім повернувся в , де провів 14 матчів. У «Зірці» грав до початку сезону 1999/00 років, після чого повернувся в «Таврію», де працював тренером воротарів. Потім грав за клуби Узбекистану «Кизилкум» (2000-2002, 2004) та «Андижан» (2003), а також казахстанські «Ордабаси» і «Костуїн» (2003).

Повернувшись в Україну, працював у «Кривбасі», з 2005 року — в структурі донецького «Шахтаря» — в академії, в третій команді. У дублі був асистентом Валерія Яремченка, став дворазовим чемпіоном молодіжної першості. У 2010-2012 роках — адміністратор та тренер по роботі з воротарями в ФК «Іллічівець». У 2014 році повернувся до окупованого Криму, де швидко отримав російське громадянство. Пішов на співпрацю з російськими окупантами та місцевими колаборантами. У березні 2016 — червні 2017 — тренер по роботі з воротарями в місцевому фейковому клубі «ТСК-Таврія», а з липня 2017 року — старший адміністратор «команди».

Син Артем — також професіональний футболіст, виступає на воротарській позиції.

Досягнення

• Друга ліга чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1982

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1987

• Вища ліга чемпіонату Узбекистану
  • Бронзовий призер (1): 2002

Примітки

1. «Динамо» Минск — «Черноморец» Одесса — 4 : 1 21.08.1985 Чемпионат СССР 1985 [ 10 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
2. «Факел» Воронеж — «Динамо» Минск — 1 : 3 14.09.1985 Кубок СССР 1985/86 [ 10 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ [ 10 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Білошапка Борис Іванович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• на сайті «Український футбол»
• Профіль [ 10 січня 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Історія Таврії»
• Профіль гравця [ 10 січня 2019 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru
• на сайті «Український футбол»