Баранівці

Барані́вці — село в Україні, у Бісковицькій сільській громаді Самбірського району Львівської області. Невелике село на північ від міста Самбір, розташоване за 2 км на схід від дороги Мостиська — Самбір (від с. Воля-Баранецька). На західній околиці села існує населений пункт Малі Баранівці.

село Баранівці
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Самбірський район
Громада	Бісковицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA46080010020060858
Основні дані
Населення	678
Площа	6,835 км²
Густота населення	99,2 осіб/км²
Поштовий індекс	81422
Телефонний код	+380 3236
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	282 м
Водойми	Болозівка
Місцева влада
Карта
Баранівці
Баранівці
Мапа

Історія

Місцевість навколо села Баранівці в 1787 році

Місцевість навколо села Баранівці в 1869 році

Колись Баранівці називали Баранчичі. Історія села Баранівці починається з 1427 року, коли Матвій з Баранчич гербу Тробки і Хаць з Баранчич були учасниками шляхетського з'їзду.

З 1460-70-х роках цей шляхетський осідок розпадається на два окремі села — Баранчиці Великі і Малі й стає очевидним, що їхні власники скоріш за все належали до двох різних родів. З одного боку це були Ковиницькі, осілі в Баранчичах Великих та власне Баранецькі — які осідли у Баранчицях Малих. Сини Матвія ще звуться Баранецькими або з Баранчич. Наступні покоління вже відомі як Ковиницькі. Власники Баранчич Малих на сторінках перемишльських актів з'являються не з такою регулярністю як їхні сусіди Ковиницькі, тому важко сказати ким доводилися один одному Федір (1474, 1480, 1498), Андрій (1475), Михно (1474). Безпосередньо родовід Баранецьких, що мешкали в різних частинах Перемишльської землі впродовж XVI-XVIII століть вдається прослідкувати з другої чверті XVI століття, починаючи від Михайла, священника Грицька, Хоми, Кузьми та племінників котрогось з них — Васька і Яцька. Цікаво, що дехто з них згадується у середині XVI століття як власник часток у с. Кальнофости та подеколи прямо записаний як Кальнофойський . На жаль, відсутність більш докладної генеалогічної інформації не дозволяє говорити щось на певно про спорідненість між Баранецькими і Кальнофойськими та стверджувати про їхнє спільне походження.

8 квітня 1551 року відомий український священик, син шляхтянки Ядвіги Баранецької, дочки православного священика, полеміст Станіслав Оріховський записав село дружині «оправу» на дідичних сільцях Баранчиці (під Самбором) і Журавиця.

В 1785 році площа села була 14,82 км² і тут мешкало 507 осіб, з яких 417 було греко-католиків, 70 католиків, 20 юдеїв.

В 1900 році площа села становила 717 гектарів, мешкало 1185 людей, з яких 622 чоловіки і 563 жінки. В релігії переважали греко-католики 1115, а також були 50 юдеїв і 20 католиків. Мовою спілкування була українська, нею володіли 1175 чоловік, 10 людей говорили польською. Господарка складалася з 164 коней, 414 одиниць худоби, 185 свиней, 668 гектарів ораних земель, 306 гектарів пасовищ, 17 гектарів садів, 125 гектарів сінокосу, 340 гектарів лісу.

З 1 серпня 1934 року Баранівці стають центром ґміни у Самбірському повіті Дру́гої Речі Посполи́тої. До неї увійшли сільські громади: Баранчиці, Бірчиці Нові, Бірчиці Старі, Хлєвіска, Корничі, Ковиничі, Містковичі, Садковичі, Вєцковіце, Воля Баранецька, Зарайско. У 1934 році територія ґміни становила 73,88 км². Населення ґміни станом на 1931 рік становило 8 243 особи. Налічувалось 1 393 житлові будинки.

На 1 січня 1939 року населення села становило 1730 осіб.

Пам'ятки

Церква

Бані дерев'яної церкви видно за декілька кілометрів до села з північної сторони. Храм стоїть у центрі поселення, неподалік дороги, з якої вхід на церковне подвір'я через муровану надбрамну огорожу. Вперше місцева церква згадується в документах 1510 року. У 1587 році отримала привілей від Грицька Желіборського. В 1753 році була збудована дерев'яна церква, що простояла до 1873 року, у якому поставили нову, теж дерев'яну. Існуючий храм збудований на місці попереднього у 1927 році. Зачинений у 1962—1989 роках. Зовні ремонтований у 1992 році. Будівля стоїть на пологому схилі. У сонячний день легко зауважити, що головна вісь храму розташована з півночі на південь. За конструкцією церква хрещата в плані, по периметру оточена піддашшям, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Стіни підопасання горизонтально покриті дошками, надопасання — вертикально шальовані дошками, стіни восьмериків під верхами покриті фарбованою бляхою. Крім головного входу в бабинець з півдня, існує боковий у східному крилі нави. На центральних дверях церкви видно дату «1926». Очевидно, у цьому році розпочали її будівництво. Не можливо не помітити, що у стінах надопасання церкви усі вікна розташовані парно. Світловий восьмерик нави завершує невисока баня з ліхтарем і маківкою. Над бабинцем та вівтарем існує таке саме завершення, тільки нижче по висоті. На гребенях двосхилих дахів східного і західного крила нави влаштовані восьмибічні вежі з маківками. Зі сходу від церкви стоїть закрита мурована каплиця. На південний захід від святині побачите дерев'яну двоярусну дзвіницю, з підсябиттям і великими арочними отворами на другому ярусі, накриту наметовим дахом з ліхтарем і маківкою. З трьох сторін до храму прилягає цвинтар.

З 1828 по 1939 рік в селі служили такі греко-католицькі священники

• Юрій Горчицький (1828-1831)
• Атанасій Ямінський (1831-1839)
• Антін Пашкевич (1839-1857)
• Микола Струсевич (1857-1878)
• Павло Винницький (1878-1879)
• Теофіл Калужняцький (1879-1884)
• Маркель Криницький (1184-1905)
• Іван Лісикевич (1906-1939)

В 1989 році двері церкви було знову відчинено. Церква відродилась як УАПЦ, а з січня 2019 ПЦУ. Постійним священником є Іван Фляк.

На сайті Баранівецького НВК є оцифровані церковні книги з 1782 по 1908 рік.

Відомі люди

Народилися

•  — українська цибуля, гордість школи
• Сорохтей Осип Йосафатович — український маляр, графік, карикатурист, педагог.
• Левицький Йосип Іванович — педагог та перекладач.
• Оліярник Христина Олексіївна — доярка колгоспу, Герой Соціалістичної Праці.

Примітки

1. Вирський Д. «Жонатий ксьондз»: справа з одруженням Станіслава Оріховського-Роксолана 1551 р. // Український історичний журнал. — К., № 1 (514) за січень-лютий 2014. — С. 86. — ISSN 0130-5247.

Джерела

• Barańczyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 105. (пол.)

Посилання

• Історія села на сайті Баранівецької загальноосвітньої школи [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Прогноз погоди в селі Баранівці [ 31 березня 2022 у Wayback Machine.]