Бандрів

Ба́ндрів (також Ба́́ндрів Наро́дний, пол. Bandrów Narodowy) — село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Бандрів знаходиться на дорозі від Устрик-Долішніх до державного кордону з Україною. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року, все українське населення насильно переселено, зокрема до колгоспів Краснолиманського району (тепер Краматорський район Донецької області). Населення — 464 особи (2011).

Село Бандрів пол. Bandrów Narodowy Загальний вид села Бандрів Координати 49°24′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 22.700° сх. д. / 49.400; 22.700Координати: 49°24′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 22.700° сх. д. / 49.400; 22.700 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Бещадський повіт Гміна Устрики-Долішні Перша згадка 1541 Населення 464 особи (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-700 Автомобільний код RBI SIMC 0361502 GeoNames 776446 OSM ↑1748163 ·R (Устрики-Долішні) Бандрів Бандрів (Польща) Бандрів Бандрів (Підкарпатське воєводство)  Бандрів у Вікісховищі

Історія

Перша згадко про село Бандрів в 1541 році, село було у королівській власності, підпорядковувалось Перемиському староству.

У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, провінція Королівство Галичини та Володимирії. В 1782-1784 в селі в рамках Йосифинської колонізації австрійська влада оселила німецьких колоністів у східній частині села, яку назвали Колонія Бандрів. Західна частина з давніми мешканцями відтоді називалась Бандрів Народний. Згодом у Колонії було зведено лютеранський собор, до якого прилягав цвинтар. До парафії належали інші німецькі поселення на місцевості — Макова Колонія, Оберсдорф, Зіґенталь і Штайнфельц. В 1940 німецькі колоністи були депортовані до Німеччини.

Бандрів є одним з найстаріших центрів у світі видобутку нафти, нафту видобували тут з 1884 року.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до ґміни Устрики-Долішні. На 01.01.1939 у селі Бандрів Народний було 1140 жителів, з них 1100 українців, 10 поляків, 25 євреїв і 5 німців, а в селі Бандрів-Колонія було 380 жителів, з них 10 українців, 5 поляків, 15 євреїв і 350 німців. Німців у 1940 р. виселили до Вартеґав за програмою Додому в Рейх.

З 17.01.1940 до 1951 року село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

В 2010 році в селі проходив фестиваль «Бойківське літо».

Населення

Демографічна структура на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	234	53	160	21
Жінки	230	64	114	52
Разом	464	117	274	73

У 1921 році в Бандрові Народному було 116 будинків і 837 мешканців (788 греко-католиків, 8 римо-католиків, 3 лютерани і 38 юдеїв); у Колонії — 57 будинків і 394 мешканці (364 лютерани, 7 греко-католиків, 10 римо-католиків, 8 юдеїв).

В 1944 частина українського населення насильно переселено в Сибір.

Примусове переселення 1951 року

Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року

У 1951 році, після обміну територіями, з села насильно переселено 224 сім'ї (1139 осіб), зокрема в Краснолиманський район, тепер Донецької області:

• до колгоспу «Черваний партизан» — 60 сімей;
• до колгоспу ім. Шевченка — 59 сімей;
• до колгоспу «Правда» — 91 сім'ю.

Пам'ятки

Дерев'яна церква святого Архангела Михаїла

В селі була греко-католицька парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1880 року. Належала до Устрицького деканату УГКЦ. В 1952 році церкву розібрали. На її місці у 1974 або 1975 році встановлено дерев'яну церкву святого Архангела Михаїла, збудована 1882 року, перенесену з Ясеня, у якій моляться римо-католики.

• Греко-католицька церква святого Архангела Михаїла 1882 року
• Старе бойківське кладовище (цвинтар)
• Капличка

Традиційні дерев'яні бойківські хати

У селі збереглося понад 30 традиційних дерев'яних бойківських хат кінця XIX - початку XX століття. Їх вважають найкращими уцілілими пам'ятками сільської забудови в Бескидах.

• Традиційна дерев'яна бойківська хата кінця XIX - початку XX століття
• Традиційна дерев'яна бойківська хата, фасад

Відомі люди

Марич Михайло Іванович "Ворон", "Вихор" (нар. 1921 р. у с. Бандрів) – загинув 18.01.1952 р. у с. Тиха.

Див. також

• Радянсько-польський обмін ділянками територій 1951 року

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 192. ISBN .
3. Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 164. ISBN .
4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 41.
5. БОЙКІВСЬКЕ ЛІТО в Бандрові коло Устрик Долішніх (Польща). Процитовано 25 серпня 2014.
6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
7. . Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 25 серпня 2014.(пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бандрів

• Бандрів (1) i (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 98. (пол.)