У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Балуєв Петро Семенович Балуєв нар 21 червня 1857 18570621 1923 М

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Балуєв.

Петро Семенович Балуєв (нар. 21 червня 1857(18570621) — 1923, Москва) — російський воєначальник, генерал від інфантерії.

Петро Семенович Балуєв

рос. Пётр Семёнович Балуев

Російський воєначальник

Народження

21 червня 1857
Владикавказ, Російська імперія

Смерть

Країна

Приналежність

Освіта

Академія Генерального штабу

Роки служби

1876-1920

Звання

Генерал від інфантерії

Командування

(30 серпня 1914 — 9 листопада 1914)
(грудень 1914 — лютий 1916)
(18 березня 1917 — 9 липня 1917)
1-ша армія (9 липня 1917 — 19 липня 1917)
Південно-Західний фронт (24-31 липня 1917)
Західний фронт (5 серпня — 12 листопада 1917)

Війни / битви

Перша світова війна:

П'ята Галицька битва (1917) (Червневий наступ)

Нагороди

Георгіївська зброя

Орден Святого Георгія

Балуєв Петро Семенович у Вікісховищі

Життєпис

Дворянин. З сім'ї офіцера.

Російська імператорська армія

Закінчив Володимирську Київську військову гімназію
1876 — Закінчив . Випущений в Александропольську фортечну артилерію.
1877—1878 — Брав участь у російсько-турецькій війні.
1882 — Закінчив Миколаївську Академію Генерального штабу.
24 листопада 1882 — Офіцер для особливих доручень при штабі Закаспійської області.
21 січня 1883 — Офіцер для особливих доручень при штабі IV армійського корпусу.
25 жовтня 1885 — прикомандирований до військовому штабу війська Донського для викладання військових наук в .
31 жовтня 1889 — 20 квітня 1892 — Старший ад'ютант військового штабу війська Донського.
1892 — Полковник.
13 червня 1895 — Керуючий канцелярією військового штабу війська Донського.
13 травня — 13 вересня 1900 — Командир батальйону .
5 березня 1901 — Командир .
1904 — Генерал-майор.
19 лютого 1904 — Командир 2-ї бригади 16-ї піхотної дивізії.
22 жовтня 1904 — Начальник штабу VI армійського корпусу.
9 липня 1910 — Генерал-лейтенант. Начальник 17-ї піхотної дивізії
Серпень 1914 — Вступив у війну в складі XIV армійського корпусу 4-ї армії.
13 серпень 1914 — Атакував і вибив противника з села Гута, знищивши 11-й гонведний полк і захопивши його прапор (за ці дії в серпні 1916 нагороджений Георгіївською зброєю).
30 серпень 1914 — Командувач VI армійським корпусом у складі 2-ї армії.
16-17 вересня 1914 — деблокував , після чого корпус був переданий в 10-ту армію.
Вересень 1914 — Успішним фланговим ударом від Граєво вийшов у тил німецької армії, але штаб фронту не розвинув успіх.
Жовтень 1914 — Корпус увійшов до складу новосформованої 1-ї армії.
9 листопада — 6 грудня 1914 — Через поранення перебував у резерві чинів при штабі Мінського ВО.
6 грудня 1914 — Командувач V армійським корпусом (7-ма і 10-та піхотні дивізії).
Лютий 1916 — Очолив лівофлангову групу (V АК, III Сибірський АК, XXXV АК).
5-8 березня 1915 — Керував діями групи на лінії озеро Нароч — Вишневська, успішними діями відтіснив противника, вибив німецькі війська з Постав і взяв у полон 18 офіцерів і близько 1300 солдатів (за ці дії в серпні 1916 року нагороджений орденом Св. Георгія IV ступеня).
18 вересня 1915 — Генерал від інфантерії.
1916 — Брав участь у наступі генерала О. О. Брусилова на Стирі і Липі.
10 листопада 1916 — Поєднував командування корпусом з керівництвом Особливою армією.
18 березня — 9 липня 1917 — Командувач Особливою армією у складі Південно-Західного фронту (XXXI, XXXIX, XLVI армійські і IV кінний корпус). В ході Червневого наступу Окремій армії відводилася пасивна роль.
9 липня 1917 — Командувач .
12 липня 1917 — Залишив Тарнополь.
15 липня 1917 — Зайняв фронт від до Волочиська.
19 липня 1917 — Здав командування генералу .
24-31 липня 1917 — Головнокомандувач арміями Південно-Західного фронту.

Головнокомандувачем Південно-Західним фронтом був призначений випадково, наспіх, генерал Балуєв … (А. І. Денікін [ 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]).

5 серпня — 12 листопада 1917 — Головнокомандувач арміями Західного фронту.
12 листопада 1917 — Відсторонений від посади і заарештований Військово-революційним комітетом фронту.

Червона армія

1918 — Вступив до Червоної армії.
1919 — Інспектор військових сполучень Вищої військової інспекції.
1920 — Входив до складу Особливої наради при Главкомі та Комісії з дослідження та використання досвіду 1-ї світової війни.
На викладацькій роботі.

Помер у Москві в 1923 році.

Твори

Історичні та статистичні описи станиць і міст, відвідуваних п. військовим міністром при об'їзді його превосходительством Області Війська Донського в 1900 році. Новочеркаськ: Обл. Війська Донського. тип., 1900 РГБ])
Військово-топографічний огляд Бобро-Наревського району. Ломжа: тип. Штабу 6-го армійського корпусу, 1909.
Записка ген. від інфантерії Балуєва. [ 31 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
Восьма армія в Луцькому прориві // В книзі «Луцький прорив». М., 1924. Стор. 31-79.

Джерела

Література

*К. А. Залеський. Хто був хто у Першій світовій війні, 2003 (рос.)

Посилання

Біографія Балуєва П. С. на сайті «Хронос» [ 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.]