Базика Дмитро Анатолійович

Дмитро́ (Димитрій) Анато́лійович Бази́ка (нар. 7 листопада 1952) — український імунолог-алерголог, доктор медичних наук (1993), лавреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2007), заслужений діяч науки і техніки України (2012), академік НАМНУ (2017). Директор Національного наукового центру радіаційної медицини, гематології та онкології НАМН України (з 2011).

Базика Дмитро Анатолійович
Народився	7 листопада 1952(1952-11-07) (71 рік) Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	винахідник
Alma mater	Запорізький державний медичний університет
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Науковий ступінь	Доктор медичних наук
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Базика.

Життєпис

Народився 1952 року в місті Одеса; син лікаря-дерматовенеролога .

1976 року закінчив Запорізький медичний інститут. Працював лікарем в 1977—1979 та 1982—1984 роках. Протягом 1984—1987 років — старший науковий співробітник науково-дослідницької лабораторії Київського медичного інституту; з 1987 по 1993 рік — науковий співробітник лабораторії клінічної імунології Наукового центру радіаційної медицини

1993 року здобув вчене звання доктора медичних наук, від того ж року й до 2000-го — завідувач лабораторії імуноцитології, від 2001-го — завідувач відділу клінічної імунології Інституту клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМНУ. Одночасно від 2000 року — перший заступник директора цього ж Центру. У 2011 році обраний генеральним директором.

Лавреат Державної премії України у галузі науки і техніки 2007 року — «За визначення механізмів радіоіндукованих онкогематологічних та онкологічних ефектів Чорнобильської катастрофи, розробку і впровадження новітніх технологій медичного захисту постраждалих»; співавтори Бебешко Володимир Григорович, Богданова Тетяна Іванівна, Бруслова Катерина Михайлівна, Епштейн Овсій Володимирович, Омельянець Микола Іванович, Романенко Аліна Михайлівна, Тронько Микола Дмитрович.

2012 року вдостоєний почесного звання заслуженого діяча науки і техніки України.

Від 2017 року — академік НАМНУ.

Наукова діяльність

Дослідження полягають в царині дерматології та присвячені вивченню патоморфології хронічних дерматозів (зокрема ) та розробці методів патогенетичної терапії.

Займається дослідженнями особливостей рецепторного апарату та функціоної активності клітин крові при ранніх та відстрочених наслідках опромінення у потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи. Вивчає зміни нейроімунної взаємодії після опромінення та рецепцію лімфоцитами гормонів. Чк науковець встановив типи нейропептидної регуляції периферійного пулу імунних клітин.

Серед винаходів:

• «Спосіб діагностики ризику розвитку онкопульмонологічних захворювань у хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів, які зазнали інгаляційного надходження радіонуклідів», 2012, співавтори, Швайко Людмила Іванівна, Сушко Віктор Олександрович, Базика Костянтин Дмитрович.

Серед робіт:

• «Динаміка морфологічних змін шкіри в різних стадіях та при різних формах червоного плоского лишая», 1976
• «Чорнобильська атомна електростанція — Славутич: медичні аспекти», 1996 (співавтор)
• «Children after Chernobyl: immune cells adaptive changes and Stable alterations under low-dose irradiation», 1997 (співавтор)
• «Імунна система. Гостра променева хвороба», 1998
• «Йонізуючі випромінення та нейроімунологія», 1998
• «Імунологічна реабілітація хворих на енцефалопатії при професійному опроміненні» 1999, (співавтор).

Джерела

• ЕСУ [ 26 січня 2019 у Wayback Machine.]