Династія Баванді або ж Бава нд Баве нд перс باوندیان іранська династія відома з початку VII ст як незалежна група правит

Династія Баванді (або ж Бава́нд, Баве́нд, перс. باوندیان) — іранська династія, відома з початку VII ст. як незалежна група правителів, правляча в Прикаспійскому Табаристані (сучасний північний Іран).

باوندیان
Династія Баванді

651 – 1349

Карта Денастії Баванді

Столиця

(651–1074)
Сарі
(1074–1210)
Амол
(1238–1349)

Мови

Мазандеранська мова

Релігії

Зороастризм
(651–842)
Сунізм
(842–964)
Імаміти
(964–1349)

Форма правління

Монархія

- 651–665

(first)

- 1334–1349

Хасан II (last)

Історичний період

- Засновано

651

- conquest

1349

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Баванди

Історична довідка

Назва династії Баванді, мабуть, походить від імені з парфянського роду Іспахбудган. Його представники з 590 року володіли фактично спадковою посадою спахбеда (військового командувача) Сходу (сюди входили Табаристан і Хорасан). Але за подальшою легендою той начебто був сином , старшого сина сасанидского шаха Кавада I. Як свідчить легенда, Кавус хоча і був наслідним принцом, але будучи звинуваченим у симпатії до Маздака, був позбавлений права спадкування. Він, однак, був відновлений на посаді губернатора Падішхваргар (англ. Padishkhwargar) — північній сатрапії сасанидских володінь, що складається з Азербайджану, , Табарістана і кумис, відповідно до Мар'аші. Згодом, однак, Кавус був убитий Хосровом.

Незалежно від свого походження, в умовах хаосу, що послідував за падінням Сасанідів перед арабами-мусульманами, нащадки Бава управляли розділом між собою напівнезалежною володіння в районі на південь від Каспійського моря. Ймовірно завдяки їх походженням від Сасанідів, вони були успішні в отриманні вищої влади в регіоні і встановили своє панування над іншими місцевими кланами і династіями, в тому числі над Падушаніс і кланом , одним з .

Релігія

Для ранніх Баванді характерний зороастризм, а пізніше вони стали прихильниками ісламу, про це свідчить випадок з , сином , дев'ятим правителем династії. Вони (Шарвін II і Шахріяр II), ймовірно, підтримали — гілка шиїзму, і стали основними прихильниками зейдитов та інших шиїтських рухів. Ми знаємо, що Баванді, поряд з іншими представниками династій Табарістана і , визнали панування Алавідів, таких як Аль-Утруш, і надали їм допомогу в їх боротьбі проти Халіфату. Іншим поясненням може бути те, що Баванді використовували вплив Алавідов серед простих людей з метою досягнення своїх власних планів у ставленні до халіфської центральної влади.

Історія династії Баванді докладно описана в роботах і Мар'аші, які належать до жанру місцевих історій, що придбали популярність в Ірані після нашої ери. Ми знаємо, що вони були пов'язані з династією , через одруження Маданшаха, батька Зіяр, з дочкою одного з царів Баванді. Випуклість царів Баванді, мабуть, зберігалося протягом усього сельджукского і монгольського періодів. Їх влада була остаточно розгромлена близько 1350 року, коли Афрасиабе з Династії Джалава (самостійне відгалуження Баванді), вдалося вбити Фахролдолеха Хасана, останнього з основної лінії царів Баванді.

Періоди правління Баванді

Правління Баванді, що тривало бл. 665—1349, прийнято ділити на три періоди. Перший, це «Іспабід» — період, який тривав до 1028. У цей період династія, мабуть, була відносно автономної і вельми впливовою в Табарістане і Дайламе, хоча нерідко вони визнавали панування Саманидов або час від часу, Зіярідов. Однак, зі смертю останнього Іспабіда, династія тимчасово припинила існування

У 1062 році принц Баванді відродив династію, цей період відомий як «Королі гір». Назва свідчить про ступінь верховенства Баванді в горах Табарістане. Найбільшим правителем цього етапу був вищезгаданий Шах Газі Ростам. Лінія Королів Гор обірвалася в 1210 році, ймовірно, в результаті конкуренції з исмаилитами і іншими місцевими династіями.

У хаосі, викликаному монгольським завоюванням Ірану, інша гілка династії була заснована ок. 1240, і тривала до 1349, коли останній цар він був убитий Афрасиабе з Династії Джавалі. Це період місцевими істориками названий «Кіндхварій». Разом з тим, вищевказане поділ на етапи може бути результатом змішання історії Баванді з історією Падушаніс, що є сусідами клану, який правив на території Роян (або Аламде) і Коджур, і походив від Сасанідів.

Джерела

Риза Шабани Краткая история Ирана. — СПб: Петербургское востоковедение, 2002.
Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997
Касрави, Ахмад. Shahriaran-е Gomnam, Тегеран: Амир-Кабир, 1957.

Посилання

. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 4 червня 2018.
. 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 23 квітня 2008. Процитовано 4 червня 2018.

[1] . Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 4 червня 2018.

[2] . 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 23 квітня 2008. Процитовано 4 червня 2018.