Бабенко Олексій Федорович

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабенко.

Олексі́й Фе́дорович Бабе́нко (25 березня 1923, Миргород — 6 грудня 1996, Москва) — радянський льотчик-випробувач, заступник командира ескадрильї, майор. Герой Радянського Союзу (1955).

Бабенко Олексій Федорович
Народження	25 березня 1923(1923-03-25)^[1]  Миргород, Лубенська округа, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР^[1]
Смерть	6 грудня 1996(1996-12-06) (73 роки)  Москва, Росія^[1]
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Звання	полковник
Нагороди

Біографія

Народився 25 березня 1923 року в Миргороді в сім'ї робітника. Українець. Член КПРС із 1953 року. У 1940 році закінчив середню школу.

У 1940 році вступив до Чугуївського військового льотного училища, яке закінчив наприкінці 1941 року. Молодий льотчик прагнув на фронт,але його залишили в тилу як досвідченого фахівця, який знає свою справу.

Усю війну Олександр Федорович готував льотчиків для Червоної армії. І хоча йому так і не довелося брати безпосередньої участі в боях проти німецьких військ, він зробив гідний внесок у справу розгрому ворога.

У повоєнні роки Бабенко продовжив службу в авіації, передаючи свій досвід і знання молодим льотчикам.

Льотчик Бабенко одним із перших опанував техніку пілотування радянських вертольотів. Працюючи в складних метеорологічних умовах, він виявив залізну витримку, блискучу майстерність, винахідливість, особисту мужність і відвагу.

Бабенко першим на вертольоті Мі-4 досяг Північного полюса в 1954 році. Завершивши переліт завдовжки понад 5000 кілометрів, Бабенко понад рік працював на станції «СП-3» і в районах Крайньої Півночі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1955 року за мужність і героїзм, проявлені під час виконання відповідального завдання майору Олексію Федоровичу Бабенку присвоєно звання Героя Радянського союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10792). З 1978 року полковник О. Ф. Бабенко – в запасі. Працював інженером-конструктором на заводі. Жив у Москві. Помер 6 грудня 1996 року.

Нагороди

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (медаль № 10792)
• Орден Леніна
• Орден Жовтневої Революції
• Два ордени Червоної Зірки
• Медалі
• Заслужений військовий льотчик СРСР (1975)

Пам'ять

• Похований на Троєкурівському цвинтарі в Москві (дільниця 3).
• Матеріали, що розповідають про діяльність льотчика, зібрано в музеї Миргородського ліцею №1 імені Панаса Мирного, де він навчався.

Примітки

1. колектив авторів Бабенко Олексій Федорович // Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. —
   d:Track:Q60557909d:Track:Q4201869d:Track:Q4532152
2. Фесенко, А. М. (2003). Бабенко Олексій Федорович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 27 січня 2025.