Ашот І Великий

Ашот І Великий (*820 — †890) — цар Вірменії у 885–890 роках, визначний вірменський політичний та військовий діяч.

Ашот І Великий
Աշոտ Ա Բագրատունի
Ашот І Великий
Цар Вірменії
Початок правління:	885
Кінець правління:	890
Попередник:	Титул започатковано
Наступник:	Смбат I
Дата народження:	820(0820)
Дата смерті:	890(0890)
Місце смерті:	Баґаран
Дружина:	Катраніде
Діти:	4 сини та 2 доньки
Династія:	Багратіди
Батько:	Смбат Сповідник
Мати:	Ріпсіме Арцруні

Життєпис

Молоді роки

Походив з могутнього та впливового вірменського роду Багратідів (інакше Багратуні). Був старшим сином Смбата VIII Сповідника, князя князів й спарапета Вірменії, та Ріпсіме, що походила з роду Арцруні.

В цей час на Кавказі панував Аббасидський халіфат. Батько Ашота разом з іншими вірменськими князями у 850 році спробував здобути для країни свободу, повставши проти арабів. У цій війні брав участь молодий Ашот. Проте повстання зазнало поразки, а князя Смбата відправили до ставки халіфа — Самарру, де той у 862 році помер. Незважаючи на складне становище для Багратидів, Ашот у 856 році домігся визнання себе князем на час відсутності батька, зберіг значну частину родинних володінь. Ще раніше (850 року) приєднав до своїх володінь князівство . Ашот вичікував гарної нагоди для початку нового повстання.

Боротьба за владу

У 860 році почалася чергова війна халіфату з Візантійською імперією. Намагаючись зберегти вірність Вірменії й отримати від неї війська, халіф Аль-Мустаїн визнав Ашота князем князів та спарапетом Вірменії (тепер його звали Ашот V). У 862 році робить своєю столицею місто Баґаран, а область Ширак стає базою для Ашота у боротьбі за владу у Вірменії.

У 862 році Ашот, користуючись родинними зв'язками з династією Арцруні, яка володіла князівством Васпуракан, втрутився у боротьбу за владу в середині цього князівства. Ашот швидко зробив його залежним від себе, а також приєднав область навколо міста Ван. У 863 році поширюється вплив держави Ашота на князівство Геларкунік, з яким встановлено династичні зв'язки.

Після цього Ашот вступає у боротьбу із сусідніми арабськими емірами — Маназгірта, Барди, Тарона, з якими успішно воює протягом 877–884 років. Водночас проводить активну політику на півночі — у сусідній Грузії, де правила споріднена династія Багратіоні. Ашот розбив Гурама та Нарсеса, союзників халіфата, й допоміг оволодіти Грузією Давиду I.

Царювання

У 875 році відбулися збори знаті та церковних зверхників, де вирішено було домагатися царського трону для Ашота, а у подальшому незалежності від халіфату. Халіф аль-Мутамід вдовольнив прохання про царський титул лише у 885 році. Проте мав намір зберегти владу арабів над Вірменією. Царську корону Ашоту також надіслав імператор Василій I. Незабаром відбулася коронація під проводом католикоса . Тепер Ашота Багратіда стали звати Ашот I. Проте становище у нього залишалося складним — Вірменія вимушена була визнати себе васалом з виплатою данини як з боку халіфата, так й Візантії.

Цар Ашот I у 886–888 роках проводить значний час для придушення незалежних вірменьких князів. Придушені повстання князів Двін, Вананд, Гугарк, емірів Маназкерта та Карса. Останній було захоплено, й згодом він став ще однією столицею Вірменського царства.

Помер Ашот I у 890 році у своїй столиці Баґаран.

Родина

Дружина — Катраніде

Діти:

• Смбат (850—912), цар Вірменії з 890 до 912 року
• Сасак (?—?)
• Шапур (д/н—912), спарапет Вірменії з 890 до 912 року
• Давид (д/н—902)
• Софія (?—?), дружина Григора—Дереніка, князя Васпуракана
• Маріам (д/н—914), дружина Васака IV, Геларкуніка

Джерела

• Jacob G. Ghazarian, The Armenian Kingdom in Cilicia During the Crusades, Routledge (UK), 2001
• Richard G. Hovannisian (dir.), Armenian People form Ancient to Modern Times, vol. I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, Palgrave Macmillan, 2004 ().
• Igor Dorfman-Lazarev, Arméniens et Byzantins à l’époque de Photius: Deux débats théologiques après le triomphe de l'orthodoxie, Peeters Publishers, 2004, Louvain