Атлант Фарнезе елліністична скульптура Атланта титана в грецькій міфології датована другим століттям нашої ери що перебу

Атлант Фарнезе — елліністична скульптура Атланта (титана в грецькій міфології), датована другим століттям нашої ери, що перебуває нині в колекції Національного археологічного музею Неаполя, інвентарний № 6374.

Атлант Фарнезе
Дата створення / заснування	1 століття

Напрям, рух мистецький	^d
Місце розташування	Національний археологічний музей (Неаполь)
Жанр	ню
З матеріалу	мармур
Зображує	Атлант, чоловік (особа), оголеність, борода, пальто, драпування, колінопреклоніння, лобкове волосся і Пуп
У збірках	Колекція Фарнезе
Інвентарний номер	6374
Висота	185 см

Атлант Фарнезе у Вікісховищі

Координати: 40°51′12″ пн. ш. 14°15′01″ сх. д. / 40.85340000002777572° пн. ш. 14.250500000027777503° сх. д.

Найстаріша зі збережених статуй титана грецької міфології та найдавніша скульптура із зображенням небесної сфери. 1898 року Георг Тіле припустив, що зоряний глобус, що є деталлю скульптури «Атлант Фарнезе», виготовлений на основі каталогу Гіппарха. У 2005 році ця гіпотеза була знову запропонована ^[en], професором фізики з Університету штату Луїзіана. Деякі фахівці не погоджуються з цим припущенням та відзначають, що при ретельному розгляді зображення на глобусі скульптури можна побачити набагато більше відмінностей, ніж подібності з даними Гіппарха.

Історія та опис

Статуя Атланта належить до групи скульптур колекції Фарнезе, знайдених близько 1546 року у термах імператора Каракалли у Римі. Спочатку статуя перебувала в колекції купця та антиквара дель Буфало в саду його палацу, розташованого поруч із фонтаном Треві. Але своє теперішнє ім'я вона отримала від кардинала Алессандро Фарнезе, який придбав її у 1562 році. Потім колекція скульптур була перевезена до Неаполя, а 1787 року була успадкована герцогом пармським, майбутнім іспанським королем Карлом, сином Ізабелли Фарнезе, останнім нащадком родини Фарнезе, якій належала художня колекція.

Певний час «Атлант Фарнезе» перебував у римському Палаццо Фарнезе, і врешті знайшов своє остаточне місце в Національному археологічному музеї Неаполя. Висота скульптури разом з основою становить 2,1 метра, діаметр небесної сфери — 65 сантиметрів. На ній зображені барельєфи сорока одного (деякі джерела називають сорок три) із сорока восьми класичних грецьких сузір'їв, описаних пізньоелліністичним астрономом Птолемеєм, видимих у нічному небі із Землі.

Див. також

Колекція Фарнезе

Література

Bradley E. Schaefer. «The epoch of the constellations on the Farnese Atlas and their origins in Hipparchus's lost catalogue».

Примітки

Статуя Атланта, що тримає небесну сферу (Атлант Фарнезе). оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 29 лютого 2020.
Bradley E. Schaefer, "The epoch of the constellations on the Farnese Atlas and their origins in Hipparchus's lost catalogue"
Dennis Duke, Journal for the History of Astronomy, February 2006
Ministero della Pubblica Istruzione (1879-1880). Record of Sale between Paolo del Bufalo and Alessandro Farnese, 1562, Vol. 2, p. 156; ASN (1873). Farnese Inventory, 1568, f. 460-467: ed. D.I., I, pp. 72-77.

Посилання

Statue of Atlas holding the celestial sphere (Farnese Atlas)
The Farnese Collection & the Farnese Atlas

[ancientrome-1] Статуя Атланта, що тримає небесну сферу (Атлант Фарнезе). оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 29 лютого 2020.

[2] Bradley E. Schaefer, "The epoch of the constellations on the Farnese Atlas and their origins in Hipparchus's lost catalogue"

[3] Dennis Duke, Journal for the History of Astronomy, February 2006

[4] Ministero della Pubblica Istruzione (1879-1880). Record of Sale between Paolo del Bufalo and Alessandro Farnese, 1562, Vol. 2, p. 156; ASN (1873). Farnese Inventory, 1568, f. 460-467: ed. D.I., I, pp. 72-77.