Археоціати Час існування Ранній пізній КембрійБіологічна класифікаціяДомен Ядерні Eukaryota Царство Тварини Animalia Під

Археоціати
Час існування: Ранній-пізній Кембрій

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Первинні багатоклітинні (Prometazoa)
Тип:	Губки?, (Spongia)
—	Археоціати (Archaeocyatha) , 1937

Синоніми

Cyathospongia Okulitch, 1935

Pleospongia Okulitch, 1935

Посилання

Вікісховище:	Archaeocyatha
Fossilworks:	189980

Археоціа́ти (Archaeocyathida) — група викопних безхребетних тварин; будовою скелета і способом живлення близькі до губок. Це найдавніші . Відомо понад 400 видів в усіх частинах земної кулі, що жили 520—443,7 млн років тому. Переважно знахідки скам'янілостей археоціатів знаходяться на території сучасних Сибіру, Китаю, узбережжях Північної Америки, Марокко, південної Австралії. Археоціати є провідними формами .

Морфологія

1 — інтерваллюм, 2 — центральна порожнина, 3 — внутрішня стінка, 4 — пора, 5 — септ, 6 — зовнішня стінка, 7 — основа

Археоціати формою нагадували порожнисті келихи чи роги різного розміру, відкриті згори. Досягали 8-15 см завдовжки та 1-1,25 см у поперечнику. Найбільші представники сягали 30-60 см заввишки. Могли мати різну форму: циліндричну, конічну, блюдцеподібну, іноді мішковидну. Деякі археоціати являли собою групи «келихів», які росли зі спільної основи.

Тіло археоціатів мало вапняний скелет, що складався з пористих пластинчастих утворень. Скелет мав одну (у найменш організованих представників) або дві (внутрішню і зовнішню) стінки. Пори зовнішньої стінки були дрібніші, ніж внутрішньої, за формою вони могли бути округлими, овальними, прямокутними або шестигранними. На внутрішній стінці в деяких видів розташовувалися відростки. Між стінками знаходилася порожнина інтерваллюм, у одних видів позбавлена скелетних елементів, у інших містила септи — прямі пористі перегородки, що з'єднують внутрішню і зовнішню стінки. У Неправильних археоціатів інтерваллюм був заповнений теніями — викривленими пористими пластинками.

До поверхні археоціати кріпилися за допомогою розгалуженої основи. В одних видів вона мала висоту 2-5 мм, у інших охоплювала келих на висоту до 13-15 мм.

Спосіб життя

Археоціати жили в теплих прибережних кембрійських морях, прикріпляючись до карбонатного субстрату (переважно строматолітів) на глибині 20-30 метрів, максимум — до 100 м. Вони фільтрували воду, пропускаючи її крізь пори зовнішньої стінки, та випускаючи крізь інтерваллюм. Різні розміри пор у різних видів свідчать, що археоціати харчувалися завислими у воді часточками й планктоном не однакового розміру. Вони займали численні екологічні ніші, часто навіть у межах того самого рифу. Археоціати формували порівняно невеликі рифи 10-30 метрів у діаметрі та до 3 м заввишки.

У середньому кембрії археоціатів витіснили звичайні губки та корали.

Таксономія

Скам'янілості археоціата Ethmophyllum whitneyi

Клада Archaeocyatha традиційно поділена на підкласи Правильних (Regulares) і Неправильних (Irregulares):

Regulares Vologdin, 1937
- Ряд Acanthinocyathida Okulitch, 1935
- Ряд Ajacicyathida Bedford & Bedford, 1939
- Ряд Capsulocyathida Zhuravleva, 1964
- Ряд Monocyathida Okulitch, 1943
- Ряд Tabulacyathida Vologdin, 1956
- Роды incertae sedis
  - Borodina, 1974
  - Debrenne & Jiang, 1989
  - Debrenne et al., 1990
  - Zhuravleva, 1960
Irregulares Vologdin, 1937
- Ряд Archaeocyathida
- Ряд Kazakhstanicyathida
- Роди incertae sedis
  - Kruse & West, 1980
  - Vologdin, 1940
  - Krasnopeeva, 1961
  - Vologdin, 1939
  - Zhuravleva et al., 1997
  - Fonin, 1983
  - Debrenne, 1974
  - Zhuravleva et al., 1997
  - Debrenne, 1970
  - Debrenne & James, 1981
  - Bedford, 1939
Роди incertae sedis
- Zhuravlev et al., 1983
- Korshunov & Zhuravleva, 1967
- Voronin et al., 1982

Примітки

. palaeos.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 16 травня 2020.
Prothero, Donald R. (5 листопада 2013). Bringing Fossils to Life: An Introduction to Paleobiology (англ.). Columbia University Press. с. 311—312. ISBN .
Antcliffe, Jonathan B.; Jessop, William; Daley, Allison C. (2019-09). Prey fractionation in the Archaeocyatha and its implication for the ecology of the first animal reef systems. Paleobiology (англ.). Т. 45, № 4. с. 652—675. doi:10.1017/pab.2019.32. ISSN 0094-8373. Процитовано 16 травня 2020.
. fossilworks.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 травня 2020.

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

Archaeocyatha. Early Cambrian to Furongian [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Archaeocyatha. A knowledge base [ 15 травня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] . palaeos.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 16 травня 2020.

[:1-2] Prothero, Donald R. (5 листопада 2013). Bringing Fossils to Life: An Introduction to Paleobiology (англ.). Columbia University Press. с. 311—312. ISBN .

[3] Antcliffe, Jonathan B.; Jessop, William; Daley, Allison C. (2019-09). Prey fractionation in the Archaeocyatha and its implication for the ecology of the first animal reef systems. Paleobiology (англ.). Т. 45, № 4. с. 652—675. doi:10.1017/pab.2019.32. ISSN 0094-8373. Процитовано 16 травня 2020.

[4] . fossilworks.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 травня 2020.