Аркадій Танхумович Єлішевич

Арка́дій Танху́мович Єліше́вич (*17 липня 1932 — †24 квітня 2002) — науковець, доктор технічних наук, професор Донецького політехнічного інституту.

Аркадій Танхумович Єлішевич
Народився	17 липня 1932(1932-07-17) Дніпропетровськ
Помер	24 квітня 2002(2002-04-24) (69 років)
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Донецький індустріальний інститут
Заклад	Донецький політехнічний інститут
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук

Біографія

Народився 17 липня 1932 року в Дніпропетровську. В роки Другої світової війни перебував у евакуації в м. Киргизької РСР. У 1946 р. переїхав до Донецька, де у 1950 р. закінчив середню школу і в цьому ж році поступив до Донецького індустріального інституту.

1955 року закінчив Донецький індустріальний інститут, одержавши кваліфікацію гірничого інженера-технолога за спеціальністю «Збагачення корисних копалин». Довгі роки працював на виробництві (1955 — 1981), пройшовши шлях від змінного майстра (ЦЗФ Микитівська у Горлівці) до головного збагачувача дирекції із виробництва об'єднання . Брав участь у реконструкції ряду вуглезбагачувальних фабрик Донецького регіону — Чумаківської, Кальміуської, Колосниківської, Краснолиманської. Керував впровадженням нової на той час технології зневоднення відходів флотації на фільтр-пресах. Вніс суттєвий внесок у створення вітчизняної технології брикетування вугілля з нафтозв'язуючими.

Певний час працював (02.1981-09.1981) в Інституті фізико-органічної хімії та вуглехімії АН України — ст. наук. співр відділу енергохімічної переробки вугілля.

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію. Провідною сферою його наукових зацікавленостей стає брикетування кам'яного вугілля, — саме в цій галузі він у 1978 році захищає докторську дисертацію: «Теоретичні та експериментальні дослідження, розробка та впровадження технології брикетування вугілля».

Від 09.1981 року його трудова діяльність пов'язана з Донецьким політехнічним інститутом. Професор (1981—1987), завідувач кафедри «Збагачення корисних копалин» (1987—1994). Залишив роботу у зв'язку з виїздом в Ізраїль на постійне місце проживання.

Зробив внесок у модернізацію матеріальної бази кафедри, оснащення її новими установками і приладами, у розвиток прикладної ефективності навчального процесу при підготовці інженерів-збагачувачів.

Основний науковий напрям — теорія і практика збагачення дрібнозернистого вугілля і брикетування корисних копалин. Заклав основи нового наукового напряму із масляної селекції вугілля. Стояв біля витоків і фактично очолив наукову школу «Спеціальні методи збагачення, зневоднення і грудкування тонко- і дрібнодисперсного вугілля», до якої, зокрема, належать Білецький Володимир Стефанович та Сергєєв Павло Всеволодович, а також Ю. Л. Папушин, В. І. Залевський, А.Кхелуфі, Л. О. Коткіна, Ш. Ж. Курманкулов та інші.

Підготував 2 доктори і 5 кандидатів наук.

Творчий доробок

Опублікував понад 200 наукових робіт, зокрема 2 навчальні посібники, 50 винаходів.

Монографії:

• «Брикетирование полезных ископаемых» (видання 1989 і 1990),
• «Обогащение ультратонких углей» (1986).
• Елишевич А. Т. Брикетирование угля со связующими/ М., Недра, 1972.
• Елишевич А. Т. Справочное пособие работнику обогатительной фабрики. Донецк: Донбасс, 1978. 7,4 п.л.

Джерела та література

• Єлішевич Аркадій Танхумович [Архівовано 11 грудня 2012 у WebCite]
• Білецький В. С. Наукова школа «Спеціальні методи збагачення, зневоднення і грудкування тонко- і дрібнодисперсного вугілля»/ Вісті Донецького гірничого інституту. № 30 (1) 2012. С. 363—374.
• М. П. Зборщик, Т. І. Овчаренко. Відомі вчені Донецького національного технічного університету. — Донецьк: Норд-Прес, 2002.