Аратинга червонощокий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царств

Аратинга червонощокий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина:	Папугові (Psittacidae)
Рід:	Psittacara
Вид:	Аратинга червонощокий

Біноміальна назва

Psittacara mitratus
(Tschudi, 1844)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Conurus mitratus
Aratinga mitrata

Посилання

Вікісховище:	Psittacara mitratus
Віківиди:	Psittacara mitratus
МСОП:	22685669
NCBI:	136503

Арати́нга червонощокий (Psittacara mitratus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Андах.

Опис

Довжина птаха становить 34-38 см. Забарвлення переважно зелене, на обличчі і стегнах червоні плями. Хвіст відносно довгий. Навколо очей плями білої голої шкіри. Дзьоб міцний, роговий. У молодих птахів червоні плями в оперенні відсутні.

Підвиди

Виділяють три підвиди:

P. m. chlorogenys (Arndt, 2006) — Анди в північному і центральному Перу;
P. m. mitratus (Tschudi, 1844) — Анди в південному Перу, Болівії і північно-західній Аргентині;
P. m. tucumanus (Arndt, 2006) — Анди на північному заході Аргентини (Тукуман, Кордова).

Поширення і екологія

Червонощокі аратинги мешкають в Перу, Болівії і Аргентині. Також вони були інтродуковані на півдні Флориди, в Каліфорнії та на Гаваях. Червонощокі аратинги живуть у вологих гірських тропічних лісах та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються зграями до 100 птахів, на висоті від 1000 до 3000 м над рівнем моря. Іноді в місцях ночівлі можуть зібратися до 2000 птахів. Живляться насінням, горіхами і плодами. Гніздяться в тріщинах серед скель, іноді в дуплах дерев. В кладці 2-3 яйця.

Примітки

BirdLife International (2016). Psittacara mitratus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 10 вересня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. 2007. Birds of Peru. Christopher Helm.
Fjeldså, J., & N. Krabbe. 1990. Birds of the High Andes. Zoological Museum, Copenhagen.
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 вересня 2022.
Garrett, K. L. 1997. Population Status and Distribution of Naturalized Parrots in Southern California. Western Birds 28: 181-195
Threats to Birds - Introduced Parrots in Hawaii. [ 2015-07-11 у Wayback Machine.] American Bird Conservancy. Accessed on 15 January 2008.

Джерела

Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World;
Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide;

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Psittacara mitratus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 10 вересня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[Peru-3] Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. 2007. Birds of Peru. Christopher Helm.

[Andes-4] Fjeldså, J., & N. Krabbe. 1990. Birds of the High Andes. Zoological Museum, Copenhagen.

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 вересня 2022.

[GarrCali-6] Garrett, K. L. 1997. Population Status and Distribution of Naturalized Parrots in Southern California. Western Birds 28: 181-195

[Hawaii-7] Threats to Birds - Introduced Parrots in Hawaii. [ 2015-07-11 у Wayback Machine.] American Bird Conservancy. Accessed on 15 January 2008.