Аппалачський кам'яновугільний басейн

Аппалачський кам'яновугільний басейн — один з найбільших у світі вугільних басейнів. Розташований на сх. США, на території шт. Алабама, Кентуккі, Вірджинія, Західна Вірджинія, Огайо, Меріленд, Пенсільванія, простягаючись більш ніж на 1200 км вздовж півд. схилів Аппалачів.

Аппалачський кам'яновугільний басейн
Країна	США

Видобуток вугілля у Барнесвілі, Огайо

Історія

Історично освоєння цього вугільного регіону почалося в 1880-х роках, пік його розвитку відбувся в 1920-х роках і практично закінчилося приходом Великої депресії, коли наявність інших форм енергії, а саме — нафти, газу та гідроелектроенергії — спричинило зменшення попиту на вугілля. У 1925 р. майже 80 % шахтарів вугледобувних шахт Західної Вірджинії проживало в містах компаній, тоді як у Меріленді, Вірджинії, Кентуккі та Теннесі 64,4 % шахтарів проживало в містах компаній.

Починаючи з 1995 року, видобував близько половини вугілля в США. В Аппалачському кам'яновугільному басейні розташовані одні з найбільших вугільних шахт, але середній дохід на душу населення складає лише близько 68 % від національного доходу на душу населення в США. У 2010-тих роках Аппалачський кам'яновугільний басейн є провідним вугледобувним регіоном в країні.

Характеристика

Пл. близько 180 тис. км². У басейні нараховується близько 300 вугледоб. районів; 10 з них дають щорічно більше 10 млн т вугілля і 30 — більше 5 млн т. Запаси кам. вугілля в басейні до глиб. 900 м оцінюються в 1600 млрд т. Частина покладів придатна для відкритої розробки. Видобуток вугілля почався у 1800 р. в шт. Огайо. А.к.б. розташований в передовому прогині пізніх герцинід Сх. Аппалачів. Вугілля приурочене до кам.-вуг. і пермських відкладів. Осн. пром. вугленосність пов'язана з пенсильванськими відкладами — тут на глиб. 360—1670 м нараховується більше 75 пластів вугілля робочої потужності. Найбільш вугленосною є формація Аллегейні, до якої приурочені осн. робочі пласти потужністю 1,2-3,8 м, а також формація Мононгахіла. Кут спаду вугільних пластів 2…3°. Вугілля переважно бітумінозне з середнім і високим вмістом летких речовин. Сер. зольність вугілля 8 %, сер. вміст сірки 4 %, теплота згорання 28,87-35,35 МДж/кг. Вугілля з пластів Нижній і Верхній Кіттанінг і Пітсбург добре коксується.

Технологія розробки

А.к.б. розкрито шахтами і кар'єрами, на яких працює переважна більшість працівників вугільної промисловості США. Глибина розробки на шахтах в сер. становить 126,4 м (найбільша 335 м). Небезпечні по газу 13 пластів. На шахтах басейну застосовуються різні варіанти камерної і камерно-стовбової систем розробок (на комплексно-механіз. лави припадає всього 3,5 % видобутку). Широко використовуються коротко-вибійні комбайни. Покрівля підтримується анкерами. Гірничі виробки проводяться, як правило, по вугіллю без присічки порід. На підземному транспорті переважають контактні електровози, великовантажні вагонетки і конвеєри. На кар'єрах прийнята система розробки з допомогою драглайнів. Транспорт — автосамоскиди. Збагачується близько 50 % вугілля, що добувається. При шахтах і кар'єрах (рідше) діє близько 240 збагач. ф-к. Переважають мокрі способи збагачення — відсадка та важкосередовищні апарати. Близько 65 % вугілля спалюється на ТЕС, коксівне вугілля частково експортується в Канаду, Японію, Європу. Річний видобуток понад 400 млн т.

Джерела

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .

Примітки

1. Where the United States gets its coal [ 22 квітня 2017 у Wayback Machine.], U.S. Department of Energy, Energy Information Administration (last updated April 21, 2017).
2. Crandall A. Shifflett, Coal Towns: Life, Work, and Culture in Company Towns of Southern Appalachia (University of Tennessee, 1991), p. 33.
3. Geological Survey Professional Paper (англ.). U.S. Government Printing Office. 1 січня 1968.
4. Hendryx, Michael (Spring 2011). . Journal of Health Disparities Research and Practice. 4 (4): 44—53. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 31 березня 2020.