Антін Дикий

Антін Дикий (*1 серпня 1900, с. Велика Андрусівка на Херсонщині  — †31 грудня 1937, Харків) — український письменник, драматург, член літературної організації «Плуг» та ВУСПП. Директор Харківського історичного музею. Під час Національно-визвольних змагань України 1917—1921 років — у складі російських комуністичних збройних формувань.

Антін Васильович Дикий
Антін Дикий, 1926 рік
Народився	1 серпня 1900(1900-08-01) Велика Андрусівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	31 грудня 1937(1937-12-31) (37 років) Харків, Українська РСР, СРСР
Підданство	Російська імперія,  УНР,  СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник
Мова творів	українська
Жанр	поезія, оповідання.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дикий.

Жертва російсько-большевицького терору.

Біографічні відомості

Народився в родині селянина Василя Дикого. В юності брав участь у боях з Армією УНР на боці росіян. Закінчив Комуністичний університет у Харкові. Працював директором Харківського історичного музею.

Сучасники критично оцінювали поетичну творчість Дикого, закидаючи йому авантюризм та поверховість. Між тим, Дикий став членом поважних літературних організацій «Плуг», а згодом ВУСПП. Друкувався переважно в «Універсальному Журналі».

Автор збірки поезій «Огонь цвіте» (1927), п'єси «Сухий закон» (1932; у співавторстві з Олексієм Полторацьким).

Викрадений групою НКВД СССР 12 жовтня 1937 року. Не зважаючи на співпрацю з російською охранкою, був убитий у тюрмі НКВД напередодні нового 1938 року.

Джерела

• Невідоме Розстріляне Відродження : антологія / укладач, автор передмови Юрій Винничук. — Х. : Фоліо, 2016. — С. 430. — 762 с. — .