Антонов Віктор Леонідович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Віктор Антонов.

Антонов Віктор Леонідович (18 березня 1926, Харків — 22 січня 2015, Харків) — український архітектор і міський планувальник, доктор архітектури, керівник розробки генерального плану Харкова 1964 року, керівник обґрунтування харківського метрополітену.

Антонов Віктор Леонідович
Народження	18 березня 1926(1926-03-18) Харків, Українська СРР, СРСР
Смерть	22 січня 2015(2015-01-22) (88 років) Харків, Україна
Країна (підданство)	СРСР  Україна
Навчання	Харківський інженерно-будівельний інститут і Академія будівництва і архітектури СРСР
Діяльність	архітектор
Науковий ступінь	доктор архітектури
Членство	Національна спілка архітекторів України

Життя і кар'єра

Віктор Антонов закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту у 1949 році. У 1955 році закінчив Академію архітектури СРСР.

Працював головним архітектором проектів у Запорізькому облпроекті (1949—1953), керівником архітектурної майстерні та головним інженером інституту «Харківпроект» (1956—1967), головним будівельником комбінату «Харківжитлобуд» (1967—1970). Був членом Спілки архітекторів України з 1953 року.

З 1970 р. Антонов був доцентом, а з 1990 року професором у Харківському інституті інженерів комунального будівництва. У 1992 році заснував і став першим завідувачем кафедри «Проблем архітектури міського середовища». Створення кафедри було пов'язане з відкриттям в інституті експериментального навчання за спеціальністю «Містобудування», напрямок «Архітектура». В основу цього навчання лягла науково-дослідницька робота «Фундаментальні дослідження людського фактора і його вплив на формування середовища (система: людина — середовище) і на сучасне навчання у вищому навчальному закладі (система: людина — середовище — навчальний процес)».

Почесний член Української академії архітектури (1998).

Вибрані проекти

• Генеральний план Харкова (1966)
• Генеральний план Сімферополя
• Проект обґрунтування харківського метрополітену
• Програма перебудови будівельної індустрії Харкова на містобудівний потік

• Будинок побуту «Центральний», Харків (арх. Е. В. Лебедєва, Б. Г. Клейн, В. Л. Антонов, 1972) — найбільший в Україні Будинок побуту

Видатні учні

• Шубович Світлана Олександрівна — професор, доктор архітектури, член національної спілки архітекторів України.

Бібліографія

• Алферов И. А., Антонов В. Л., Любарский Р. Э. Формирование городской среды (на примере Харькова). — М.: Стройиздат, 1977. — 104 с.
• Антонов В. Л. Історія соціального розвитку, мистецтва та архітектури. Стародавня Греція: / Навчальний посібник. — К.: ІСДО, 1993. — 156 с.
• Антонов В. Л., Шубович С. А. Архитектурная композиция как система «среда-человек». — К.: НИИТИАГ, 1999. — 72 с.
• Антонов В. Л., Криворучко Н. И., Чепелюк Ю. В., Шубович С. А. Эксперимент «Сквозной учебный архитектурный процесс». — К.: НИИТИАГ, 2000. — 39 с.
• Антонов В. Л. Градостроительное развитие крупнейших городов. — К.–Х. — Симферополь, 2005. — 644 с.

Примітки

1. . http://www.kname.edu.ua/ (українська) . Архів оригіналу за 27 вересня 2016.
2. Золотов, М. С. (2001). . http://esu.com.ua/ (українська) . Архів оригіналу за 14 вересня 2016.
3. . http://www.nsau.org/ (українська) . Архів оригіналу за 11 вересня 2016.
4. . http://grado.kname.edu.ua/ (російська) . Архів оригіналу за 14 вересня 2016.
5. Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). . http://www.alyoshin.ru/ (російська) . Архів оригіналу за 15 вересня 2016.
6. . www.kname.edu.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 22 березня 2021.

Джерела

• Золотов М.С. Антонов Віктор Леонідович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Пам'яті професора Антонова Віктора Леонідовича присвячується. [ 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н., Лейбфрейд И.Н., Полякова Ю.Ю.; Худож.-оформитель Юхтман А.С. Харьков вчера, сегодня, завтра. — Харьков : Фолио, 2002. — С. 68, 146. — 5000 прим. — .