Анто н Іва нович Луцке вич біл Антон Іванавіч Луцкевіч 17 29 січня 1874 18740129 Шяуляй Ковенська губернія тепер Литва 2

Анто́н Іва́нович Луцке́вич (біл. Антон Іванавіч Луцкевіч; (17 (29) січня 1874(18740129), Шяуляй, Ковенська губернія, тепер Литва) — 23 квітня 1942) — білоруський політик, історик, публіцист і літературознавець. Один із лідерів Білоруської національної революції.

Антон Іванович Луцкевич
біл. Антон Іванавіч Луцкевіч

Прапор

Народний секретар БНР

9 жовтня 1918 — 1920

Ім'я при народженні:

пол. Antoni Łuckiewicz

Народження:

17 (29) січня 1874
Шяуляй, Ковенська губернія

Смерть:

23 квітня 1942 (68 років)
Аткарськ, Саратовська область, РРФСР, СРСР

Поховання:

Аткарськ

Країна:

Російська імперія, Білоруська Народна Республіка, Серединна Литва і Польська Республіка

Релігія:

католицтво, кальвінізм і атеїзм

Освіта:

^d, Санкт-Петербурзький державний університет і Тартуський університет

Партія:

Білоруська соціалістична громада, ^d і Білоруська соціал-демократична партія^[d]

Батько:

Луцкевич Ян Болеслав

Мати:

Q62129042?

Шлюб:

^d

Діти:

^d і ^d

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луцкевич.

Ініціатор проголошення незалежності Білорусі 1918.

Брат Івана Луцькевича.

Біографія

Народився 29 січня 1884 в місті Шяуляй.

Після закінчення гімназії в Мінські, навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького і юридичному факультеті Дерптського (нині Тартуського) університетів.

Був одним із засновників Білоруської соціалістичної громади, Білоруської соціал-демократичної партії і Товариства білоруської школи, брав участь в організації випуску перших білоруських періодичних видань «Наша доля», «Наша нива» та «Гоман», був одним з ініціаторів проголошення незалежності Білоруської Народної Республіки.

1918 на Білоруській конференції обраний головою Віленського Білоруської Ради.

З 18 березня 1918 кооптований до Ради Білоруської Народної Республіки. Ініціатор проголошення незалежності Білорусі.

З 9 жовтня 1918 по 1920 — голова Ради Міністрів (народний секретар), з 11 жовтня 1918 до лютого 1920 також і міністр закордонних справ Білоруської Народної Республіки.

Здійснив ряд офіційних візитів, в тому числі у Берлін, Прагу, Київ, Москву.

З початку червня 1919 виїхав до Парижа для участі в мирній конференції. 28 лютого 1920 оголосив в Раді республіки про складання всіх повноважень.

Послідовно відстоював у Польщі права білоруського народу на самовизначення.

В 1921—1939 — директор Білоруського музею у Вільнюсі. Викладав також в Білоруській гімназії. З 1921 голова Білоруського наукового товариства.

У жовтні 1927 заарештований польською владою за висловлювання «на користь» СРСР, виправданий на суді. 1928 відійшов від активної участі в політичному житті. 1929 знову заарештований і знову визнаний невинним.

1930 став одним із засновників «Центросоюзу».

1931 став одним із засновників Білоруської гімназії у Вільнюсі.

30 вересня 1939 — викрадений у Вільнюсі бандою НКВС, переправлений до Мінська і засуджений до 8 років позбавлення волі.

Точний час і місце смерті невідомі. За однією версією, помер в у'язненні 1946. За іншою, розстріляний в серпні 1941 під час евакуації ув'язнених під час втечі росіян з Біларусі. За третьою версією, помер 23 березня 1942 на пересильному пункті Аткарськ Саратовської області (за іншою версією, в Казахстані).

Реабілітований 1989.

Образ у кінематографі

У фільмі «Купала», який присвячений білоруському літератору Янці Купалі та долі білоруського національного відродження початку XX століття, брати Луцкевичі з'являються у епізоді коли Купала перебував у Вільнюсі.

Примітки

Посилання

Антон Іванович Луцкевич: біографія [ 14 липня 2018 у Wayback Machine.]