Анто́н Володи́мирович Карташов (рос. Анто́н Влади́мирович Карташёв; нар. 23 липня 1875, Киштим, Пермська губернія, Російська імперія — пом. 10 вересня 1960, Мантон, Франція) — російський журналіст, історик Церкви, теолог. Обер-прокурор Священного синоду Російської православної церкви; міністр сповідань Тимчасового уряду Росії; церковний діяч Російського екзархату Константинопольського патріархату у Франції.
Карташов Антон Володимирович | |
---|---|
рос. Антон Владимирович Карташёв | |
Народився | 11 липня (23 липня) 1875 Киштим, d, Пермська губернія, Російська імперія |
Помер | 10 вересня 1960 (85 років) Ментона[1] |
Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
Країна | Франція Російська імперія |
Діяльність | обер-прокурор Святішого синоду Російської православної церкви |
Галузь | православне богослов’я[2], історія християнства[2], d[2] і церковний собор[d][2] |
Alma mater | Санкт-Петербурзька духовна академія |
Відомі учні | d |
Знання мов | російська[2] і французька[2] |
Заклад | Санкт-Петербурзька духовна академія і Російська національна бібліотека[3] |
Посада | d |
Термін | 25 липня 1917 — 5 серпня 1917 |
Попередник | Володимир Львов |
Партія | Конституційно-демократична партія Росії |
Конфесія | РПЦ МП |
|
Кандидат богослов'я, доцент (1900) Санкт-Петербурзької духовної академії, професор з історії Росії на російськму філологічному відділенні Сорбонни (1922-1939 рр.), доктор церковної історії honoris causa Свято-Сергіївського православного богословського інституту (1944 р.).
Життєпис
Антон Володимирович Карташов народився 23 липня 1875 року в родині гірничого майстра. Закінчив Пермську семінарію (1894 рік) й Санкт-Петербурзьку духовну академію (1899 рік). В Санкт-Петербурзькій духовній академії викладав історію російської церкви (1900—1905 роки). У Петербурзі захопився літературою та політикою. Після Лютневої революції — на гребні подій. До історії увійшов як останній обер-прокурор Священного Синоду Російської Православної Церкви. У цій якості 1917 року він провів ліквідацію цього державного інституту Російської імперії. Також він передав повноту церковної влади Помісному Собору РПЦ 1917—1918 років.
Про цей період діяльності Карташова український історик Лариса Владиченко пише наступне:
В липні 1917 р. Тимчасовий Уряд очолив О.Керенський (октябрист) і на посаду обер-прокурора 25 липня 1917 р. був призначений Антон Карташов (кадет). Останній був ініціатором реорганізації обер-прокуратури і зазначеного вище департаменту у Міністерство ісповідань, що власне і відбулося у серпні 1917 р. А.Карташов стає міністром ісповідань. Згідно з положенням, Міністерству належали: справи православної церкви тимчасово в обсязі компетенції колишнього обер-прокурора; справи інославних та іновірних ісповідань в обсязі компетенції відповідного департаменту Міністерства внутрішніх справ, яке діяло до остаточного утвердження радянської влади у 1918 р., яка взяла курс антирелігійної політики. І з цього періоду у Росії релігійними питаннями займалися відповідні органи (нижче ми повернемося до цього питання).
Естонський та фінський період
У січні 1919 року утік з Росії до Естонії, де увійшов до уряду Юденича на правах міністра сповідань. Згодом став активним діячем російської еміграції у фіно-угорських країнах півночі Європи — обіймав посаду голови Російського національного комітету у Фінляндії.
Еміграція до Франції
З Фінляндії виїхав до Франції, де у Парижі став членом єпархіальної ради Великоруського екзархату Вселенської Патріархії. Редагував тижневик «Боротьба за Росію» (рос. Борьба за Россию). Був одним із засновників та професорів Свято-Сергієвського православного богословського інституту у Парижі (1925—1960 роки).
Наукові праці
- (рос.)Краткий историко-критический очерк систематической обработки русской церковной истории. — СПб., 1903.
- (рос.)Русская церковь в 1904 г. — СПб., 1905.
- (рос.)Воссоздание Св. Руси [ 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Париж, 1956.
- (рос.)Очерки по истории русской церкви, Том 1. [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] Том 2 [ 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Париж, 1959.
- (рос.)Вселенские соборы. [ 16 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Париж, 1963.
Література та джерела
- Херасков И. М. А. В. Карташёв. К пятидесятилетию ученой и педагогической деятельности // «Возрождение». — 1951. — № 14.
- Лариса Владиченко. До історії державного органу у справах релігій в Україні (укр.) [ 18 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Карташёв Антон Владимирович // Православная энциклопедия под редакцией Патриарха Московского и всея Руси Кирилла, Т. 31, С. 373-377, 2017 г. http://www.pravenc.ru/text/1681179.html
Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Catalog of the German National Library
- Czech National Authority Database
- Сотрудники Российской национальной библиотеки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anto n Volodi mirovich Kartashov ros Anto n Vladi mirovich Kartashyov nar 23 lipnya 1875 18750723 Kishtim Permska guberniya Rosijska imperiya pom 10 veresnya 1960 Manton Franciya rosijskij zhurnalist istorik Cerkvi teolog Ober prokuror Svyashennogo sinodu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi ministr spovidan Timchasovogo uryadu Rosiyi cerkovnij diyach Rosijskogo ekzarhatu Konstantinopolskogo patriarhatu u Franciyi Kartashov Anton Volodimirovichros Anton Vladimirovich KartashyovNarodivsya11 lipnya 23 lipnya 1875 1875 07 23 Kishtim d Permska guberniya Rosijska imperiyaPomer10 veresnya 1960 1960 09 10 85 rokiv Mentona 1 PohovannyaSent Zhenev yev de BuaKrayina Franciya Rosijska imperiyaDiyalnistober prokuror Svyatishogo sinodu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkviGaluzpravoslavne bogoslov ya 2 istoriya hristiyanstva 2 d 2 i cerkovnij sobor d 2 Alma materSankt Peterburzka duhovna akademiyaVidomi uchnidZnannya movrosijska 2 i francuzka 2 ZakladSankt Peterburzka duhovna akademiya i Rosijska nacionalna biblioteka 3 PosadadTermin25 lipnya 1917 5 serpnya 1917PoperednikVolodimir LvovPartiyaKonstitucijno demokratichna partiya RosiyiKonfesiyaRPC MP Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kartashov Kandidat bogoslov ya docent 1900 Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi profesor z istoriyi Rosiyi na rosijskmu filologichnomu viddilenni Sorbonni 1922 1939 rr doktor cerkovnoyi istoriyi honoris causa Svyato Sergiyivskogo pravoslavnogo bogoslovskogo institutu 1944 r ZhittyepisAnton Volodimirovich Kartashov narodivsya 23 lipnya 1875 roku v rodini girnichogo majstra Zakinchiv Permsku seminariyu 1894 rik j Sankt Peterburzku duhovnu akademiyu 1899 rik V Sankt Peterburzkij duhovnij akademiyi vikladav istoriyu rosijskoyi cerkvi 1900 1905 roki U Peterburzi zahopivsya literaturoyu ta politikoyu Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi na grebni podij Do istoriyi uvijshov yak ostannij ober prokuror Svyashennogo Sinodu Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi U cij yakosti 1917 roku vin proviv likvidaciyu cogo derzhavnogo institutu Rosijskoyi imperiyi Takozh vin peredav povnotu cerkovnoyi vladi Pomisnomu Soboru RPC 1917 1918 rokiv Pro cej period diyalnosti Kartashova ukrayinskij istorik Larisa Vladichenko pishe nastupne V lipni 1917 r Timchasovij Uryad ocholiv O Kerenskij oktyabrist i na posadu ober prokurora 25 lipnya 1917 r buv priznachenij Anton Kartashov kadet Ostannij buv iniciatorom reorganizaciyi ober prokuraturi i zaznachenogo vishe departamentu u Ministerstvo ispovidan sho vlasne i vidbulosya u serpni 1917 r A Kartashov staye ministrom ispovidan Zgidno z polozhennyam Ministerstvu nalezhali spravi pravoslavnoyi cerkvi timchasovo v obsyazi kompetenciyi kolishnogo ober prokurora spravi inoslavnih ta inovirnih ispovidan v obsyazi kompetenciyi vidpovidnogo departamentu Ministerstva vnutrishnih sprav yake diyalo do ostatochnogo utverdzhennya radyanskoyi vladi u 1918 r yaka vzyala kurs antireligijnoyi politiki I z cogo periodu u Rosiyi religijnimi pitannyami zajmalisya vidpovidni organi nizhche mi povernemosya do cogo pitannya Estonskij ta finskij period U sichni 1919 roku utik z Rosiyi do Estoniyi de uvijshov do uryadu Yudenicha na pravah ministra spovidan Zgodom stav aktivnim diyachem rosijskoyi emigraciyi u fino ugorskih krayinah pivnochi Yevropi obijmav posadu golovi Rosijskogo nacionalnogo komitetu u Finlyandiyi Emigraciya do Franciyi Z Finlyandiyi viyihav do Franciyi de u Parizhi stav chlenom yeparhialnoyi radi Velikoruskogo ekzarhatu Vselenskoyi Patriarhiyi Redaguvav tizhnevik Borotba za Rosiyu ros Borba za Rossiyu Buv odnim iz zasnovnikiv ta profesoriv Svyato Sergiyevskogo pravoslavnogo bogoslovskogo institutu u Parizhi 1925 1960 roki Naukovi praci ros Kratkij istoriko kriticheskij ocherk sistematicheskoj obrabotki russkoj cerkovnoj istorii SPb 1903 ros Russkaya cerkov v 1904 g SPb 1905 ros Vossozdanie Sv Rusi 1 serpnya 2016 u Wayback Machine Parizh 1956 ros Ocherki po istorii russkoj cerkvi Tom 1 18 veresnya 2016 u Wayback Machine Tom 2 1 serpnya 2016 u Wayback Machine Parizh 1959 ros Vselenskie sobory 16 lyutogo 2020 u Wayback Machine Parizh 1963 Literatura ta dzherelaHeraskov I M A V Kartashyov K pyatidesyatiletiyu uchenoj i pedagogicheskoj deyatelnosti Vozrozhdenie 1951 14 Larisa Vladichenko Do istoriyi derzhavnogo organu u spravah religij v Ukrayini ukr 18 chervnya 2012 u Wayback Machine Kartashyov Anton Vladimirovich Pravoslavnaya enciklopediya pod redakciej Patriarha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla T 31 S 373 377 2017 g http www pravenc ru text 1681179 html Ce nezavershena stattya pro teologa abo teologinyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Catalog of the German National Library d Track Q23833686 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Sotrudniki Rossijskoj nacionalnoj biblioteki d Track Q125019793