Антиципація

Антиципáція (лат. antocipatio — заздалегідь складене поняття) може означати:

• передбачення чи здогад;
• передчасна дія, передчасне настання якого-небудь явища;
• уявлення, що склалося заздалегідь (упередження);
• сплата грошей за борговим зобов'язанням до встановленого реченця (терміну);
• поява ознак хвороби раніше, ніж звичайно це відбувається;

Психологія антиципації як науковий напрям відокремилась у самостійне поле досліджень порівняно недавно — на початку 80-х років двадцятого століття. Це відокремлення пов'язане передусім з працями Є. М. Суркова та Б. Ф. Ломова [91; 92; 147], які вперше систематизували накопичений у психології матеріал з вивчення антиципації. До цього антиципація вивчалася у багатьох, часто не пов'язаних один з одним напрямках. Термін «антиципація» хоч і використовувався у психології ще з часів В.Вундта, проте до Є. М. Суркова та Б. Ф. Ломова йому ніхто не надавав інтегративного, узагальнюючого статусу відносно всіх інших понять, що описують прояви антиципування.

Джерела

1. Батраченко І. Г. Вступ до психології антиципації: навч. посібник. Дніпропетровськ: Вид — во ДДУ, 1996. — 96 с.
2. Батраченко І. Г. Психологія розвитку антиципаціі людини. — Дніпропетрговськ: Вид — во ДДУ, 1996. — 204 с.
3. Брушлинский В. А. Мышление и прогнозирование. — М.: 1979. — 213 с.
4. Ломов Б. Ф. Теоретические и методологические проблемы психологии. — М.: Наука, 1985. — 420 с.
5. Ломов Б. Ф. Память и антиципація: исследования памяти/ Под ред. Н. Корж. — М.: Наука, 1990. — с. 45 — 53.
6. Ломов Б. Ф., Сурков Е. Н. Антиципация в структуре деятельности. — М.: Наука, 1980. — 279 с.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 49.