Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Патріарх Антим VII (грец. Πατριάρχης Άνθιμος Ζ΄ ; у світі Аггелос Цацос грец. Ἄγγελος Τσάτσος ; 1827, Плисєвиця Філіатська, Епір, Османська імперія — 1913, Антигона, Османська імперія) — Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх (1895–1897).
| Антим VII Константинопольський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1827 Епір |
| Помер | 5 грудня 1913 Бургазада |
| Поховання | Храм Живоносного Джерела[d] |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Халкінська семінарія |
| Членство | d |
| Посада | Константинопольський патріархат |
| Конфесія | православ'я |
| |
Біографія та праці
Навчався у Зосимівській школі в Яніні; в 1861 році закінчив Халкінську богословську школу на Халкі; слухач у Афінському університеті.
Викладав у Зосимівській школі та жіночому інституті в Яніні, виконуючи обов'язки ієрокірікса. У червні 1869 року хіротонізований на єпископа Параміфійського; з 1877 року — митрополит Еноський. 1889 року відмовився від призначення на Анхіальську кафедру, проживаючи в Яніні; 1893 року — митрополит Корчанський, а з 21 липня 1894 року — митрополит Лероський і Калімноський.
Після зречення у січні 1897 року пішов на острів Антігона, де й помер.
Під час викладацької діяльності у Зосимівській школі склав трактат «Докази Божества Ісуса Христа, запозичені зі Святого Письма та творінь святих отців» (Афіни, 1865) – спростування роботи Жозефа Ренана «Життя Ісуса»; 1892 року видав збірку слів на Євангеліє від Івана під назвою «Наставник благочестя».
Його підпис стоїть під Окружним посланням виданим у серпні 1895 року у відповідь на прозелітичну енцикліку папи Римського Лева XIII до православних народів Praeclara Gratulationis від 20 червня 1894 року. Послання Патріарха і Синоду, підтверджуючи основні тези Окружного послання 1848 року, підписаного патріархом та іншими, зокрема, гласило: «<…> Залишаючи поза увагою ці важливі і істотні, що утворилися на Заході щодо віри різниці між двома церквами, Його блаженство виставляє своєю енциклікою найважливішою і нібито єдиною причиною поділу питання про верховенство римського єпископа, причому посилає нас до джерел, щоб ми досліджували, як думали наші предки і що заповідали нам перші часи християнства. Але, звертаючись до отців Церкви і Вселенських Соборів перших дев'яти століть, ми цілком запевняємося, що на єпископа римського ніколи не дивилися в Церкві як на вищу владу і непогрішну главу, і що кожен єпископ є главою і предстоятелем своєї приватної церкви, що підкоряється лише соборним визначенням і рішенням Церкви вселенської, як єдино непогрішним, і, як свідчить історія церковна, єпископ римський анітрохи не складав із цього правила виключення. <…> папська церква, хоч і визнає вже псування і фальшивість тих декреталій, у яких ґрунтуються необмежені її домагання, але як упирається повернутися до канонів і визначенням Вселенських Соборів, а й у кінці ось уже XIX століття, продовжуючи розширювати існуючу прірву поділу, відкрито проголосила, на подив всього християнського світу, непогрішність римського єпископа. Православна східна і кафолічна Христова Церква, окрім Сина і Слова Божого, що невимовно втілилося, нікого іншого не знає, хто б перебував на землі непогрішним. Сам апостол Петро, наступником якого вважає себе папа, тричі зрікся Господа; він же був викриваний апостолом Павлом, як не право вступив до істини Євангельської ([[|Гал]] 2:11 ). »
Був зміщений через недостатню, на думку деяких греків, енергійність у питанні про призначення митрополита Ускюбського (Скопія): замість грека був призначений серб Фірміліан.
Примітки
- Опубликовано: «Ἐκκλησιαστικὴ Ἀλήθεια». 1895, 2 сентября, № 31; русский перевод: «Окружное патріаршее и синодальное посланіе константинопольской церкви по поводу энциклики Льва XIII о соединеніи церквей отъ 20 іюня 1894 года». СПб., 1896.
- Цит. по: Патриарше и Синодальное послание епископам, клиру и пастве Святейшего Апостольского и Патриаршего Константинопольского престола 1895 г. [ 2010-08-17 у Wayback Machine.]
Література
- Соколов И. И.. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. Т. I. — СПб., 1904. — C. 683—685.
- Нелюбов Б. А. Анфим VII. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. II. — С. 719. — .(рос.)
Посилання
- Патріарх Анфім VII - друг Росії ворог папства "Російський вісник" 6 березня 2009 року.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Patriarh Antim VII grec Patriarxhs An8imos Z u sviti Aggelos Cacos grec Ἄggelos Tsatsos 1827 Plisyevicya Filiatska Epir Osmanska imperiya 1913 Antigona Osmanska imperiya Arhiyepiskop Konstantinopolya Novogo Rimu i Vselenskij Patriarh 1895 1897 Antim VII KonstantinopolskijNarodivsya1827 EpirPomer5 grudnya 1913 1913 12 05 BurgazadaPohovannyaHram Zhivonosnogo Dzherela d DiyalnistsvyashennikAlma materHalkinska seminariyaChlenstvodPosadaKonstantinopolskij patriarhatKonfesiyapravoslav ya Mediafajli u VikishovishiBiografiya ta praciNavchavsya u Zosimivskij shkoli v Yanini v 1861 roci zakinchiv Halkinsku bogoslovsku shkolu na Halki sluhach u Afinskomu universiteti Vikladav u Zosimivskij shkoli ta zhinochomu instituti v Yanini vikonuyuchi obov yazki iyerokiriksa U chervni 1869 roku hirotonizovanij na yepiskopa Paramifijskogo z 1877 roku mitropolit Enoskij 1889 roku vidmovivsya vid priznachennya na Anhialsku kafedru prozhivayuchi v Yanini 1893 roku mitropolit Korchanskij a z 21 lipnya 1894 roku mitropolit Leroskij i Kalimnoskij Pislya zrechennya u sichni 1897 roku pishov na ostriv Antigona de j pomer Pid chas vikladackoyi diyalnosti u Zosimivskij shkoli sklav traktat Dokazi Bozhestva Isusa Hrista zapozicheni zi Svyatogo Pisma ta tvorin svyatih otciv Afini 1865 sprostuvannya roboti Zhozefa Renana Zhittya Isusa 1892 roku vidav zbirku sliv na Yevangeliye vid Ivana pid nazvoyu Nastavnik blagochestya Jogo pidpis stoyit pid Okruzhnim poslannyam vidanim u serpni 1895 roku u vidpovid na prozelitichnu encikliku papi Rimskogo Leva XIII do pravoslavnih narodiv Praeclara Gratulationis vid 20 chervnya 1894 roku Poslannya Patriarha i Sinodu pidtverdzhuyuchi osnovni tezi Okruzhnogo poslannya 1848 roku pidpisanogo patriarhom ta inshimi zokrema glasilo lt gt Zalishayuchi poza uvagoyu ci vazhlivi i istotni sho utvorilisya na Zahodi shodo viri riznici mizh dvoma cerkvami Jogo blazhenstvo vistavlyaye svoyeyu enciklikoyu najvazhlivishoyu i nibito yedinoyu prichinoyu podilu pitannya pro verhovenstvo rimskogo yepiskopa prichomu posilaye nas do dzherel shob mi doslidzhuvali yak dumali nashi predki i sho zapovidali nam pershi chasi hristiyanstva Ale zvertayuchis do otciv Cerkvi i Vselenskih Soboriv pershih dev yati stolit mi cilkom zapevnyayemosya sho na yepiskopa rimskogo nikoli ne divilisya v Cerkvi yak na vishu vladu i nepogrishnu glavu i sho kozhen yepiskop ye glavoyu i predstoyatelem svoyeyi privatnoyi cerkvi sho pidkoryayetsya lishe sobornim viznachennyam i rishennyam Cerkvi vselenskoyi yak yedino nepogrishnim i yak svidchit istoriya cerkovna yepiskop rimskij anitrohi ne skladav iz cogo pravila viklyuchennya lt gt papska cerkva hoch i viznaye vzhe psuvannya i falshivist tih dekretalij u yakih gruntuyutsya neobmezheni yiyi domagannya ale yak upirayetsya povernutisya do kanoniv i viznachennyam Vselenskih Soboriv a j u kinci os uzhe XIX stolittya prodovzhuyuchi rozshiryuvati isnuyuchu prirvu podilu vidkrito progolosila na podiv vsogo hristiyanskogo svitu nepogrishnist rimskogo yepiskopa Pravoslavna shidna i kafolichna Hristova Cerkva okrim Sina i Slova Bozhogo sho nevimovno vtililosya nikogo inshogo ne znaye hto b perebuvav na zemli nepogrishnim Sam apostol Petro nastupnikom yakogo vvazhaye sebe papa trichi zriksya Gospoda vin zhe buv vikrivanij apostolom Pavlom yak ne pravo vstupiv do istini Yevangelskoyi Gal 2 11 Buv zmishenij cherez nedostatnyu na dumku deyakih grekiv energijnist u pitanni pro priznachennya mitropolita Uskyubskogo Skopiya zamist greka buv priznachenij serb Firmilian PrimitkiOpublikovano Ἐkklhsiastikὴ Ἀlh8eia 1895 2 sentyabrya 31 russkij perevod Okruzhnoe patriarshee i sinodalnoe poslanie konstantinopolskoj cerkvi po povodu encikliki Lva XIII o soedinenii cerkvej ot 20 iyunya 1894 goda SPb 1896 Cit po Patriarshe i Sinodalnoe poslanie episkopam kliru i pastve Svyatejshego Apostolskogo i Patriarshego Konstantinopolskogo prestola 1895 g 2010 08 17 u Wayback Machine LiteraturaSokolov I I Konstantinopolskaya cerkov v XIX vѣkѣ Opyt istoricheskago izslѣdovaniya T I SPb 1904 C 683 685 Nelyubov B A Anfim VII Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2001 T II S 719 ISBN 5 89572 007 2 ros PosilannyaPatriarh Anfim VII drug Rosiyi vorog papstva Rosijskij visnik 6 bereznya 2009 roku Poperednik Neofit VIII Konstantinopolskij patriarh 1895 1897 Nastupnik Kostyantin V