Анна Політковська

Га́нна Степа́нівна Політко́вська (до шлюбу Мазе́па, 30 серпня 1958(19580830), Нью-Йорк, США — 7 жовтня 2006, Москва, РФ) — російська журналістка, військова кореспондентка та документалістка опозиційних поглядів українського походження^[]. Її убивство розглядають як замовне, спрямоване проти свободи слова.

Ганна Степанівна Політковська
рос. Анна Степановна Политковская
Ганна Політковська, 2005
Ім'я при народженні	Ганна Степанівна Мазепа
Народилася	30 серпня 1958(1958-08-30) Нью-Йорк, США
Померла	7 жовтня 2006(2006-10-07) (48 років) Москва, РФ ·вбивство
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія,  США
Діяльність	журналістка
Галузь	^d
Відома завдяки	правозахисниця
Alma mater	факультет журналістики МДУ (1980)
Знання мов	англійська і російська^[1]
Заклад	Известия, Новая газета, ^d і ^d
Членство	Новая газета
Роки активності	1982 — 2006
Magnum opus	Путінська Росія^[d] і ^d
Посада	речник
Рід	Мазепи
Родичі	Степан Мазепа
У шлюбі з	Політковський Олександр Володимирович
Діти	Ілля, Віра
Нагороди	() Медаль Свободи (Ічкерія) Орден «Честь Нації» Премії: (2002) Премія Германа Кестена (2003) Премія Улофа Пальме (2004)
IMDb	ID 1551322
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилася в сім'ї радянських дипломатів у Нью-Йорку, де батько працював у представництві Української РСР^[] при ООН. За іншою версією народилася на Чернігівщині. Батько Степан Мазепа родом із села Костобобрів Чернігівської області, мати — з Криму.

1980 року закінчила факультет журналістики МДУ.

У 1982—1993 роках працювала в газетах «Вісті», «Повітряний транспорт», у Творчому об'єднанні «Ескарт», видавництві «Паритет», оглядачкою газети «Мегаполіс-Експрес».

У 1994—1999 роках — оглядачка, редакторка відділу «Надзвичайних подій» «Загальної газети».

Із червня 1999 року — оглядачка «Нової газети». З липня 1999 року неодноразово виїжджала в зони бойових дій і табору біженців у Дагестані, а потім в Інгушетії й Чечні.

Авторка документальних книг «Подорож у пекло. Чеченський щоденник», «Друга чеченська».

Крім прямої професійної діяльності в грудні 1999 року організувала вивіз з-під бомбувань 89 мешканців грозненського будинку для літніх, які її стараннями були розселені на території Росії. Однак улітку 2000 року 22 особи були повернуті в Грозний, «щоб продемонструвати усьому світу, що життя в Грозному налагоджується». Люди опинилися без води, ліків, їжі й одягу. В серпні 2000 року з ініціативи Ганни Політковської «Новою газетою» проведена благодійна акція «Грозний. Будинок перестарілих». Зібрано 5,5 тонни вантажу й близько $5 000.

За словами її колег з «Нової газети», «у важких і небезпечних умовах роботи, пов'язаної з нескінченним подоланням перешкод, створюваних у роботі журналістам, в умовах інформаційної блокади вона завжди проявляла мужність і високий професіоналізм». Крім того, вона займалася правозахисною діяльністю: допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаних угруповань федеральних військ у Чечні.

Правозахисна діяльність

Крім журналістики, займалася правозахисною діяльністю, допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаного угруповання федеральних військ у Чечні. Різко критикувала чинну владу. У своїй книзі «Путінська Росія» писала:

«За що я так не люблю Путіна? Саме так, за це. За черствість, що гірше злочину, за його цинізм, расизм, за його неправду, за газ, що він застосував у ході облоги „Норд-Оста“, за побиття дітей, що тривало протягом усього його першого президентського строку.»

Під «побиттям дітей» мала на увазі їх загибель під час бойових дій у Чечні.

У жовтні 2002 року брала участь у переговорах з терористами, що захопили в Москві мюзикл «Норд-Ост», носила заручникам воду. В вересні 2004 року під час захоплення заручників у бесланській школі її намагалися отруїти на борту літака на шляху в Беслан. Тоді заявила, що її «усунули з поля», щоб не дати їй здійснити її план урегулювання ситуації.

Вбивство

Докладніше: Вбивство Ганни Політковської

Убита в Москві 7 жовтня 2006 року, в день народження Володимира Путіна, в під'їзді власного будинку за адресою вул. Лісова, будинок 8/12. За даними правоохоронних органів, близько 16:15, коли Політковська входила в ліфт, «невідомий у темному одязі» спочатку з близької відстані тричі вистрілив у неї (двічі влучивши у груди і один раз — у плече), після чого зробив контрольний постріл в голову. Її тіло виявила сусідка о 17:10. Прибулі на місце події співробітники міліції знайшли в ліфті кинутий пістолет ПМ і чотири гільзи.

Увечері 7 жовтня перед будинком, де жила Політковська, зібралися родичі, друзі й колеги журналістки. Люди, багато з яких плакали, підходили до під'їзду й клали квіти — білі й червоні гвоздики. Біля входу в будинок стояли запалені свічки.

Правозахисниця упевнена, що причина вбивства Політковської — її професійна діяльність: «Вона викривала насильство й захищала жертв цього насильства». Депутат Державної думи Володимир Рижков заявив: «Вона займалася Бесланом, вона займалася „Норд-Остом“, вона займалася корупцією й Чечнею — тут і треба шукати мотиви».

За півтори години до смерті розповіла в інтерв'ю «Кавказькому вузлу» про журналістське розслідування фактів вимагання в Чечні у зв'язку з масштабним будівництвом, розгорнутим останнім часом у республіці, і очікуваним висуванням Рамзана Кадирова у президенти Чеченської республіки. Виписка з інтерв'ю:

«Головна стаття доходів кадировського бюджету — побори з усіх, кого можна обібрати. Не тільки з бізнесменів, але й, наприклад, із усього чиновництва. Воно, звичайно, у Чечні, як і по всій нашій країні, корумповане з голови до ніг. Кожний такий чиновник „відстьобував“ величезні суми зі своїх доходів. Підраховувалося, скільки чиновник вкрав, і змушували платити. Конкретні суми без документів називати не буду. На сьогодні у мене є тільки копії заяв у прокуратуру співробітників МНС, які були обурені тим, що їх змусили „відстьобувати“ із зарплати по 13 тисяч рублів, а це — більша частина зарплати»

8 жовтня у Москві в Новопушкінському сквері відбулася акція пам'яті Політковської. За твердженнями її організаторів — представників демократичних сил — в акції взяли участь близько 3 тисяч осіб, за даними правоохоронних органів, були присутні 2 500 осіб.

Убивство викликало різкий осуд світових лідерів, що закликають російську владу знайти й покарати вбивць. Із заявами виступили президент США Джордж Буш, британський прем'єр-міністр Тоні Блер, президент Франції Жак Ширак, офіційний представник Єврокомісії Йоханнес Лайтенбергер.

Жалобні мітинги й акції пам'яті Ганни Політковської відбулися в багатьох європейських столицях.

• Вшанування пам'яті біля її будинку, Москва, 2006
• Могила Політковської на Троєкурівському кладовищі
• Пам'ятний камінь в парку Справедливих, Варшава

Інтернет-сайт «Нової газети», де працювала Політковська, висуває дві версії вбивства: помста чеченського прем'єр-міністра Рамзана Кадирова за те, що писала про нього раніше й продовжувала писати, або дії тих, хто хоче «повісити» це вбивство на самого Кадирова, щоб перешкодити йому одержати президентський пост. Ганна Політковська працювала над репортажем про чеченську війну, у якому, зокрема, розповідалося про катування й про методи політичної боротьби Кадирова-молодшого.

Нагороди

• За серію репортажів із Чечні в січні 2000 року присуджена премія «Золоте перо Росії»,
• Премія Союзу журналістів РФ «Добрий учинок — добре серце»,
• Премія Союзу журналістів за матеріали по боротьбі з корупцією,
• Диплом «Золотий гонг-2000» за серію матеріалів про Чечню.

Фоторепортаж з мітингу пам'яті

Москва, Новопушкінський сквер, 7 жовтня 2007

Бібліографія

• 2000 — Видавництво «Robert Laffont».
• 2001 — A Dirty War: A Russian reporter in Chechnya [1] [ 15 вересня 2011 у Wayback Machine.] Видавництво «The Harvill Press».
• 2002 — Вторая чеченская [ 6 березня 2012 у Wayback Machine.] Видавництво «Захаров». . (текст російською [ 7 вересня 2011 у Wayback Machine.])
• 2002 — Чужая война, или Жизнь за шлагбаумом. Чечня Видавництво «Р. Валент».
• 2003 — A Small Corner of Hell: Dispatches from Chechnya Издательство «University of Chicago Press».
• 2007 — Путинская Россия. () — вперше була видана у Великій Британії 2004 року.
• 2007 — . Видавництво «Новая газета».

Див. також

• Премія імені Анни Політковської

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. . Архів оригіналу за 18 листопада 2006. Процитовано 12 жовтня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. . Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 12 жовтня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. . Архів оригіналу за 5 травня 2008. Процитовано 11 жовтня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. . Архів оригіналу за 28 січня 2007. Процитовано 11 жовтня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• VIDEO^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Статті А.Політковської [ 7 листопада 2006 у Wayback Machine.]
• Біографія [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Пісня (англ.), присвячена А.Політковській [ 7 листопада 2006 у Wayback Machine.]