У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна Анна Бентгайм Текленбурзька нім Anna von Bentheim Tecklenburg 4 січня

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.

Анна Бентгайм-Текленбурзька (нім. Anna von Bentheim-Tecklenburg; 4 січня 1579 — 9 грудня 1624) — німецька графиня з дому Бентгаймів, донька графа Бентгайму, Текленбургу та Штайнфурту Арнольда III та графині Лімбургу Магдалени Ноєнар-Альпенської, дружина князя Ангальт-Бернбургу Крістіана I.

Анна Бентгайм-Текленбурзька
нім. Anna von Bentheim-Tecklenburg
Анна Бентгайм-Текленбурзька Портрет Анни пензля невідомого майстра, музей Бернбурзького замку
1-а княгиня-консорт Ангальт-Бернбургу
Початок правління:	1603
Кінець правління:	9 грудня 1624

Попередник:	не було
Наступник:	Елеонора Софія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзька

Дата народження:	4 січня 1579 або 4 січня 1579(1579-01-04)^[1]
Місце народження:	Бентгайм
Дата смерті:	9 грудня 1624(1624-12-09)^[1] (45 років)
Чоловік:	Крістіан I
Діти:	Фрідріх Крістіан, Амалія Юліана, Крістіан, Елеонора Марія, Сибілла Єлизавета, Анна Магдалена, Анна Софія, Луїза Амалія, Ернст, Амена Юліана, Агнеса Магдалена, Фрідріх, Софія Маргарита, Доротея Матильда, Фрідріх Людвіг
Династія:	дім Бентгайм, Асканії
Батько:	Арнольд III
Мати:	Магдалена Ноєнар-Альпенська
Анна Бентгайм-Текленбурзька у Вікісховищі

Засновниця «Шляхетної Академії Щирості» (1617).

Біографія

Народилась 4 січня 1579 року у Текленбурзі. Була четвертою дитиною та першою донькою в родині графа Бентгайму, Текленбургу та Штайнфурту Арнольда III та Магдалени Ноєнар-Альпенської. Мала старших братів Ебервіна Віріха та Адольфа. Ще один брат помер немовлям до її народження. Згодом сімейство поповнилося сімома молодшими дітьми.

Подружнє життя батьків було щасливим. Обоє сповідували реформатську віру і сприяли її поширенню на своїх землях. Тримали двір, почергово, у Бентгаймі, Штайнфурті, а наприкінці життя — головним чином у Текленбурзі.

Анна у 16-річному віці була видана заміж за 27-річного ангальтського принца Крістіана, щойно призначеного губернатором Верхнього Пфальцу. Весілля відбулося 2 липня 1595 у Лорбаху поблизу Бюдінгена. Наречений був відомий своєю хоробрістю, отримав добру освіту і мав видатний дипломатичний хист. До одруження брав участь у кампаніях Генріха Наваррського та здобув його прихильність.

Оселилися молодята у Амберзі. Їхній шлюб став взірцевим для того часу. Із чоловіком Анна поділяла любов до французької та італійської мов, якими обоє добре володіли. Жінка мала також неабиякі знання у фармації, як і її бабуся.

За десять місяців народила первістка, який помер у той же день. Всього у подружжя було шістнадцятеро дітей:

Фрідріх Крістіан (нар. та пом. 2 травня 1596) — помер після народження;
Амалія Юліана (1597—1605) — прожила 8 років;
Крістіан (1599—1656) — наступний князь Ангальт-Бернбургу у 1630—1656 роках, був одруженим з принцесою Елеонорою Софією Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзькою, мав п'ятнадцятеро дітей;
Елеонора Марія (1600—1657) — дружина герцога Мекленбург-Ґюстрова та соправителя Мекленбургу Йоганна Альбрехта II, мала п'ятеро дітей;
донька (нар. та пом. травень 1601) — померла немовлям;
Сибілла Єлизавета (1602—1648) — одружена не була, дітей не мала;
Анна Магдалена (1603—1611) — прожила 8 років;
Анна Софія (1604—1640) — одружена не була, дітей не мала;
Луїза Амалія (1606—1635) — одружена не була, дітей не мала;
Ернст (1608—1632) — полковник саксонського війська, одруженим не був, дітей не мав;
Амена Юліана (1609—1628) — одружена не була, дітей не мала;
Агнеса Магдалена (1612—1629) — одружена не була, дітей не мала;
Фрідріх (1613—1670) — князь Ангальт-Гарцгероде у 1635—1670 роках, був двічі одруженим, мав трьох дітей від першого шлюбу;
Софія Маргарита (1615—1673) — дружина князя Ангальт-Дессау Йоганна Казимира, дітей не мала;
Доротея Матильда (1617—1656) — одружена не була, дітей не мала;
Фрідріх Людвіг (1619—1621) — прожив півтора роки.

У 1603 році Крістіан із братами поділив ангальтські землі, в результаті чого отримав Бернбург із прилеглими територіями, відродивши князівство Ангальт-Бернбург. Втім, фактично, землями керував його судовий виконавець Курт фон Берстель, з яким правитель активно листувався з Амбергу.

У 1617 році Анна заснувала «Noble Académie des Loyales» — «Шляхетну Академію Щирості», яка була жіночим аналогом «Плодоносного Товариства», і покровительствувала їй надалі. Крім основної діяльності, шляхетні жінки збирали кошти «на користь бідних дітей, аби ті могли чомусь навчитися».

В ході богемського повстання, яке переросло у Тридцятилітню війну, чоловік Анни очолив протестантське військо. Після поразки у Битві на Білій Горі у листопаді 1620 року і вигнання імператором у січні 1621 року, він виїхав до Штаде, згодом — до Швеції, і, зрештою, у квітні 1622 року знайшов притулок у короля Данії Крістіан IV, який дозволив йому жити із родиною у Фленсбурзі.

Після отриманого на початку 1624 року імператорського помилування, сімейство оселилося у Бернбурзі, відійшовши від суспільного життя. Анна померла у Бернбурзі 9 грудня 1624 року. Була похована у крипті місцевої замкової церкви Святого Егідія. Наразі місце її останнього спочинку знаходиться на другому рівні крипти.

Генеалогія

Арнольд II

Марія Бентгаймська

Конрад Текленбург-Шверінський

Мехтільда Гессенська

Гумпрехт I

Амалія Вертгаймська

Віріх V

Ірмгард Зайн-Гомбурзька

Ебервін III

Анна Текленбург-Шверінська

Гумпрехт II

Амена Даунська

Арнольд III

Магдалена Ноєнар-Альпенська

Анна

Примітки

http://thesaurus.cerl.org/record/cnp01049032
Hermann Schaub: Die Herrschaft Rheda und ihre Residenzstadt. Von den Anfängen bis zum Ende des Alten Reiches (= Veröffentlichungen aus dem Kreisarchiv Gütersloh. Bd. 10). Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 2006, . — стор. 81.
Otto von Heinemann: Christian I., Fürst von Anhalt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, стор. 145–150. [1] [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
Friedrich Hermann Schubert: Christian I., Fürst von Anhalt-Bernburg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 3, Duncker & Humblot, Berlin 1957, , стор. 221–225 [2] [ 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
Біографія Анни Ангальт-Бернбурзької [3]^{[недоступне посилання]} (нім.)
Анна Текленбурзька [4] [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
Біографія Фрідріха Ангальт-Бернбург-Гарцгероде [5] [ 10 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
Замкова крипта Святого Егідія у Бернбурзі [6] [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

Бентгайм [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Профіль на Geni.com (англ.)
Профіль на Genealogics.org (англ.)
Профіль на Thepeerage.com [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Генеалогія Анни Бентгайм-Текленбурзької [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Генеалогія Крістіана I Ангальт-Бернбурзького [ 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

[[http://thesaurus.cerl.org/record/cnp01049032_http://thesaurus.cerl.org/record/cnp01049032]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://thesaurus.cerl.org/record/cnp01049032

[2] Hermann Schaub: Die Herrschaft Rheda und ihre Residenzstadt. Von den Anfängen bis zum Ende des Alten Reiches (= Veröffentlichungen aus dem Kreisarchiv Gütersloh. Bd. 10). Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 2006, . — стор. 81.

[ТМ-3] Otto von Heinemann: Christian I., Fürst von Anhalt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, стор. 145–150. [1] [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)

[АМ-4] Friedrich Hermann Schubert: Christian I., Fürst von Anhalt-Bernburg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 3, Duncker & Humblot, Berlin 1957, , стор. 221–225 [2] [ 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)

[ХМ-5] Біографія Анни Ангальт-Бернбурзької [3]^{[недоступне посилання]} (нім.)

[6] Анна Текленбурзька [4] [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)

[7] Біографія Фрідріха Ангальт-Бернбург-Гарцгероде [5] [ 10 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)

[8] Замкова крипта Святого Егідія у Бернбурзі [6] [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

[1]