Анкета

Анкета (від фр. enquete) — структурно організований набір запитань, кожне з яких логічно пов'язане з основною метою дослідження, отримання інформації відбувається шляхом опитування респондентів.

Використовується при проведенні соціологічних, політичних, психологічних, маркетингових досліджень для оцінки поточної ситуації або визначення перспектив розвитку досліджуваних процесів.

Структура

Наукова якість, отриманої методом анкетування, інформації залежить, значною мірою, від того, яким чином скомпонована або структурована анкета, чи містить вона в собі всі невід’ємні складові, чи має певну логічну схему і послідовність її запитань. Побудова анкети повинна складатися з чотирьох частин:

• Вступна

У першій частині анкети пояснюється мета дослідження, гарантується анонімність відповідей, дається інструкція щодо заповнення, підкреслюються важливість та цінність відповідей респондента.

• Демографічна

В цій частині фіксуються вікові, статеві, етнічні, соціально-статусні, професійні, освітні, сімейно-шлюбні, соціально-поселенські та інші ознаки респондента.

• Основна

Складається з набору запитань, відповіді на які передбачають виконання завдань дослідження. Ця частина анкети за змістом найбільш вагома та складна. Запитання повинні враховувати психологічні особливості респондентів. Запитання складають блоками, у чіткій логічній послідовності. Головна мета запитань анкети полягає в тому, щоб зацікавити респондента, включити його поступово в процес співпраці з анкетою. Далі пропонуються запитання складніші, які виявляють соціальні установки та орієнтації респондента, оцінки та судження, які мають прямий стосунок до основної теми дослідження. У заключній частині тексту анкети пропонуються найбільш інтимні та різного характеру контрольні запитання, мета яких — поглибити та уточнити інформацію, яка була отримана у відповідях на попередні запитання.

• Завершальна

Остання частина анкети передбачає подяку респондентам та, можливим є, побажання на майбутнє.

Оформлення

Суттєве значення має і зовнішній вигляд анкети. Анкета сприятливо впливає на респондента в тому випадку, коли в поліграфічному відношенні вона виконана якісно.

Сірий папір, невиразний шрифт підсвідомо відштовхують респондента, а якщо в анкеті траплятимуться граматичні чи стилістичні помилки, значна частина опитуваних іронічно й зневажливо поставиться до заповнення анкети.

В анкеті мають бути абзаци, курсиви, тобто підкреслення особливо важливих її моментів, інтервали і відступи між запитаннями і варіантами відповідей. Тексти запитань і тексти варіантів відповідей повинні мати різний шрифт (жирний в текстах запитань і звичний в текстах відповідей).

Значну роль у графічному оформленні відіграють ілюстративні матеріали, вказівні стрілки. Вони знімають втому, пояснюють зміст запитання, вказують на перехід до нової теми тощо.

Важливим також є наявність (в дужках після тих чи інших запитань) різного роду інструктивних вказівок та орієнтирів. Наприклад, «Можете підкреслити кілька варіантів відповіді», «Підкресліть один варіант відповіді», «Всі, хто підкреслив варіант 2 попереднього запитання, переходять до 26 запитання» та ін.).

Нумерація запитань і варіантів відповідей повинна бути в єдиній цифровій системі. Недоречним буде нумерацію запитань робити римськими цифрами, а нумерацію варіантів відповідей — арабськими чи навпаки, або замість цифрової нумерації застосовувати нумерацію літерами.

Види запитань в анкетах

1. За змістом:

• особистісні (стать, вік, професія, освіта і тд);
• про факти свідомості (думки, враження, судження, мотиви і тд);
• про факти поведінки (результати діяльності, вчинки, дії і тд).

2. За формою відповідей:

• закриті (містять повний набір можливих варіантів відповіді):
  • дихотомічні (відповіді так/ні)
  • поліваріативні (є декілька варіантів відповіді)
  • шкальні (наприклад, повністю згоден/згоден/частково згоден/не згоден)
  • табличні
• напівзакриті (містять певні варіанти відповіді, але можна також внести власну);
• відкриті (передбачають самостійну та розгорнуту відповідь респондентів).

3. За сформованістю запитання:

• прямі (спрямовані на безпосереднє та відкрите отримання інформації від респондентів);
• непрямі (пов'язані з використанням якоїсь уявної ситуації, яка дозволить приховано дізнатись певну інформацію)

4. За функціями:

• інформаційні (основні);
• фільтри (використовують у випадку, якщо потрібно зібрати інформацію не від усіх респондентів, а від певної категорії);
• контрольні (дають можливість уточнити правильність відповіді респондента).

Вимоги до складання анкет

• Запитання має відповідати темі та завданням дослідження;
• Формулювання запитання повинне бути однозначним;
• Запитання повинні бути зрозумілими людям, для яких призначена анкета. Повинні враховуватись усі особливості досліджуваного об’єкта, тобто сукупності респондентів за їхніми демографічними, соціально-статусними, культурними, психологічними ознаками, а також соціального середовища і ситуацій, в яких вони перебувають. Врахування цих особливостей позначається на обсязі анкети, на ступені її складнощі, мові та самій тональності;
• Запитання повинні ставитися нейтрально. Не допускається, щоб у формулюванні запитання проглядалося ставлення дослідників до предмета опитування;
• Запитання не повинні бути множинними, тобто не повинні містити в собі кілька запитань;

• Наявність розгорнутої програми дослідження або як мінімум чітких уявлень про ціль, завдання та предмет дослідження. Саме програма окреслює коло запитань, отримавши відповіді на які можна вирішити завдання дослідження;
• Незалежність і неупередженість запитань. Вони мають бути сформульовані так, аби явно чи приховано не підштовхувати респондента до певної відповіді;
• Максимальна простота, лаконічність і зрозумілість запитань. Бажано не використовувати складні речення, заплутані, двозначні і загальні формулювання;
• необхідність складання анкети в два етапи: попередній (апріорний) і кінцевий (апостеріорний).

На першому етапі запитання анкети формулюється на основі попередніх (гіпотетичних) знань та уявлень про предмет дослідження й пов’язані з його станом проблеми. Другий етап – внесення змін та додаткових запитань в анкету на підставі проведених пілотажних опитувань. Це дає змогу:

• включати в інформаційний простір закритих запитань нових, раніше непередбачених варіантів відповідей;
• вилучати чи переформульовувати «непрацюючі» запитання;
• додавати нові запитання;
• вносити зміни в саму програму дослідження і, отже, суттєво переробляти анкету.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 3 червня 2015. Процитовано 11 травня 2011.
2. Анкетне опитування: мистецтво ставити запитання [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]аа

Посилання

• Анкета [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — .