Андре Букурешлєв

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Андре Букурешлєв або Букурешльєв (болг. Андрей Букурещлиев, фр. André Boucourechliev; 28 липня 1925, Софія — 13 листопада 1997, Париж) — французький композитор, виходець з Болгарії.

Андре Букурешлєв
фр. André Boucourechliev
Основна інформація
Дата народження	28 липня 1925(1925-07-28)^[1]^[2]
Місце народження	Софія, Болгарія
Дата смерті	13 листопада 1997(1997-11-13)^[1]^[2] (72 роки)
Місце смерті	Булонь-Біянкур, Франція
Громадянство	Франція
Професії	композитор, musicographer
Освіта	Нормальна школа музики
Вчителі	Вальтер Ґізекінґ
Жанри	опера
Нагороди	орден Почесного легіону
У шлюбі з	^d
boucourechliev.com/html_eng/index.htm

Біографія

Виріс в сім'ї меломанів, перші уроки фортеп'яно брав у тітки, викладачки музики, яка здобула освіту в Дрездені. Закінчив французьку спецшколу, також вчив німецьку та російську, крім яких володів англійською та італійською. З 1946 навчався в Академії музики в Софії (композиція, фортеп'яно). У 1948 отримав стипендію для продовження навчання у Франції. Блискуче закінчив École Normale de Musique в Парижі (1951). В 1954 одружився з француженкою, в 1956 отримав французьке громадянство. Відвідував майстер-клас Вальтера Гізекінга в Саарбрюкені (1955). Виступав як піаніст (до 1956). Дружив з Роменом Гарі, Б. Де Шльоцером, Ідою Карською. Захопився електронною музикою, займався в Студії звукозапису Італійського радіо в Мілані і в Groupe de recherches musicales в Парижі. На запрошення П'єра Булеза працював в Domaine Musical. У 1960-х відвідав США, зблизився з Кейджем, Каннінгемом, Раушенбергом. Викладав.

Вибрані твори

• 1957: Musique à trois для флейти і кларнета (тв.1)
• 1958: Texte I для магнітофонної стрічки (тв.2)
• 1959: Соната для фортеп'яно (тв.3)
• 1963: Grodek для сопрано, флейти і трьох перкусіоністів, на вірші Тракля (тв.5)
• 1967: Archipel 1 для 2-х фортеп'яно і 2-х перкусіоністів (тв.7)
• 1970: Ombres (Hommage à Beethoven) для 12-ти струнних (тв.12)
• 1974: Thrène для магнітофонної стрічки, на вірші Малларме (тв.16)
• 1975: Концерт для фортеп'яно та оркестру (тв.17)
• 1975: Додати Six Etudes d'après Piranèse (тв.18)
• 1978: Le nom d'Œdipe, опера, лібрето Елен Сіксу (тв.19)
• 1980: Ulysse для флейти та перкусії, посв. (тв.22)
• 1984: Nocturnes для кларнета і фортеп'яно (тв.25)
• 1984: Lit de Neige для сопрано і 19-ти інструментів, на вірші Пауля Целана в пер. (тв.26)
• 1987: Le Miroir, Sept répliques pour un opéra possible для мецо-сопрано та оркестру (тв.27)
• тисяча дев'ятсот вісімдесят сім: La chevelure de Bérénice для 20-ти інструментів (тв.28)
• 1995: Trois fragments de Michel-Ange для сопрано, флейти і фортеп'яно (тв.31)

Музикознавчі праці

• À l'écoute / Jean Ducharme, ed. Paris: Fayard, 2006

Автор книг про Шумана, Бетовена, Шопена, Стравинського, Дебюссі (не завершена), перекладених кількома мовами.

Педагогічна діяльність

Викладав в Паризькій консерваторії, в університеті Екс-ан-Прованс (1978—1985), вів семінар в École Normale Supérieure в Парижі (1985—1987).

Визнання

Музична премія м. Париж (1976). Національна музична премія (1984). Кавалер Ордена Почесного легіону. Командор Ордена мистецтв і літератури.

Література

• Poirier A. ea André Boucourechliev. Paris: Fayard, 2002
• Esclapez Chr. La musique comme parole des corps: Boris de Schloezer, André Souris et André Boucourechliev. Paris: Harmattan, 2007

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311

Посилання

• Офіційний сайт [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.](фр.)(англ.)
• На сайті IRCAM, з аудіо-фрагментами [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Звуковий архів [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]