Ангарá сімейство розроблюваних ракет носіїв модульного типу з киснево гасовими двигунами що включає в себе носії чотирьо

«Ангарá» — сімейство розроблюваних ракет-носіїв модульного типу з киснево-гасовими двигунами, що включає в себе носії чотирьох класів — від легкого до важкого — в діапазоні вантажопідйомністю від 1,5 («Ангара 1.1») до 35 («Ангара А7») тонн на низькій навколоземній орбіті (при старті з космодрому «Плесецьк»). Головним розробником та виробником РН сімейства «Ангара» є Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева.

**Ангара**
Розміри

Призначення	ракета-носій
Країна	Росія
Споріднені ракети
Історія запусків

Макети різних компонувань ракет-носіїв «Ангара» на МАКС-2009

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ангара (значення).

Різні варіанти «Ангари» реалізуються за допомогою різного числа (УРМ) (УРМ-1 — для першого ступеня, УРМ-2 — для другого та третього) — один модуль для носіїв легкого та середнього класу («Ангара 1.1» і 1.2), три — для носіїв середнього класу («Ангара А3») і п'ять — для носія («Ангара А5»).

Довжина УРМ становить 25,1 м, діаметр — 2,9 м, маса з заправленим паливом — 149 тонн. УРМ комплектується киснево-гасовим двигуном РД-191.

На програму витрачено 100 млрд руб. (2013).

Цілі створення комплексу

Після розпаду СРСР космодром «Байконур», з якого здійснювалися запуски важких ракет-носіїв «Протон» і «Енергія», опинився за межами Російської Федерації. Виникла необхідність створення комплексу ракети-носія важкого класу, всі елементи якого виготовляли б із російських комплектуючих на російській виробничій базі, а пуски здійснювали з космодромів, розташованих на території країни.

Росії необхідний ракетний комплекс, здатний виводити на геостаціонарну орбіту корисні навантаження зі своєї території (космодром «Плесецьк», можливий варіант — космодром «Східний»). Наразі ракету-носій «Протон» запускають тільки з космодрому «Байконур», розташованого в Казахстані, і пуски цих ракет намічено припинити.
З міркувань стратегічної безпеки комплекс повністю спроектований і виготовлений кооперацією російських підприємств, що знаходяться на території країни.
Заміна важких ракет-носіїв із токсичним паливом. Зазвичай як паливо для «важких» РН (в СРСР / РФ) використовували отруйний гептил. Наразі гептил використовують у РН «Протон-М». В «Ангарі» використовуватимуть екологічно чисте паливо на основі гасу, як окислювач виступатиме рідкий кисень, відповідно, така ракета є безпечнішою під час використання і не матиме відповідних обмежень за траєкторіями запуску. У майбутньому можливе застосування «Ангари» і для пілотованих польотів.
Модульність. Дозволить спростити доставку готового виробу залізницею до місця старту. Модульна концепція побудови дає змогу створити ціле сімейство РН: легкого класу (на базі 1-го модуля першої ступені з масою корисного навантаження на низькій навколоземній орбіті 1,5 т), важкого (до 35 т, що складається з 7 універсальних ракетних модулів у складі першої ступені).
Корисне навантаження «Ангари А5» — до 26 тонн, що більше, ніж у «Протона». Це дасть змогу вивести з космодрому Плесецьк на геостаціонарну орбіту корисне навантаження такої ж маси, як і з космодрому Байконур за допомогою «Протона-М».

У результаті створення «Ангари» ДКНПЦ ім. Хрунічева може зайняти майже весь російський ринок космічних запусків, створивши на основі УРМ єдину заміну для більшості наявних типів ракет-носіїв, створених у СРСР:

«Ангара А5» і «Ангара А7» замість «Протона» (паливо на основі висококиплячих отруйних компонентів)
«Ангара А3» замість «Зеніту-2» (виробляли в Україні тільки для проєкту морський/наземний старт, фактично виробництво зупинили після 2013 року)
«Ангара А1.2» замість «Циклона-2/3» (знято з виробництва в Україні)
«Ангара А1.1» замість (паливо на основі висококиплячих отруйних компонентів, знято з виробництва в 90-х).

Без заміни залишалося б тільки сімейство ракет-носіїв типу Р-7 («Союз»/«Блискавка») і легкі конверсійні носії на базі МБР. Методологія створення уніфікованої низки ракет-носіїв стала основою докторської дисертації першого заступника генерального директора ДКНПЦ ім. Хрунічева А. А. Медведєва, яку він захистив у 1999 році (у 2001 році А. А. Медведєв був призначений генеральним директором). Крім того, були підстави вважати, що з часом значна частина навантажень РН «Союз» має мігрувати на вищий рівень і перейти на РН «Ангара-А3».

Варіанти ракети

— РН легкого класу (з одного УРМ на РД-191).
— РН середнього класу (з трьох УРМ на РД-191).
«Ангара-А5» — РН важкого класу (з п'яти УРМ на РД-191).
— РН важкого класу (з п'яти УРМ на РД-191М).
— РН важкого класу підвищеної вантажопідйомності (з п'яти УРМ на РД-191М).

Хронологія розробки

9 січня 2018 року було оголошено, що Центр ім. Хруничева розпочав розробку багаторазового ступеня для ракети легкого класу "Ангара-1.2".

Примітки

. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 липня 2014.
. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
Плавская, Елена (22 червня 2018). Рогозин поставил задачу прекратить производство «Протонов». Известия (рос.). Процитовано 30 грудня 2022.
Центр имени Хруничева будет разрабатывать многоразовую ракету. interfax.ru (російською) . 30 грудня 2022. Процитовано 30.12.2022.

[1] . Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 липня 2014.

[2] . Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.

[3] Плавская, Елена (22 червня 2018). Рогозин поставил задачу прекратить производство «Протонов». Известия (рос.). Процитовано 30 грудня 2022.

[4] Центр имени Хруничева будет разрабатывать многоразовую ракету. interfax.ru (російською) . 30 грудня 2022. Процитовано 30.12.2022.