Анатолій Ілліч Бібілов ос Бибылты Ильяйы фырт Анатолий груз ანატოლი ილიჩ ბიბილოვი нар 6 лютого 1970 19700206 Цхінвалі Гр

Анатолій Ілліч Бібілов (ос. Бибылты Ильяйы фырт Анатолий, груз. ანატოლი ილიჩ ბიბილოვი; нар. 6 лютого 1970(19700206), Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР) — державний, політичний і військовий діяч Південної Осетії, президент Республіки Південна Осетія з 21 квітня 2017 до 24 травня 2022 року.

Бібілов Анатолій Ілліч
ос. Бибылты Ильяйы фырт Анатолий

Народився	6 лютого 1970(1970-02-06) (54 роки) Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР
Країна	СРСР Південна Осетія Росія
Діяльність	політик, військовослужбовець
Alma mater	Рязанське повітряно-десантне командне училище і ^d
Знання мов	російська
Учасник	Російсько-грузинська війна
Посада	^d і президент Південної Осетії
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	^d і Єдина Осетія
Нагороди	Орден Дружби^[d]
Медіафайли у Вікісховищі

Голова Парламенту Республіки Південна Осетія з 23 червня 2014 року до 18 квітня 2017 року. Голова МНС Південної Осетії (жовтня 2008 — липень 2014). Учасник російсько-грузинської війни (2008), генерал-лейтенант ЗС Росії.

Біографія

Народився 6 лютого 1970 року в Цхінвалі в сім'ї робітників. Сім'я Бібілових походить із села Тбет. Після восьмого класу вступив до спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням російської мови та посиленою військово-фізичною підготовкою ім. генерал-полковника Леселідзе у Тбілісі.

1988 року вступив до Рязанського училища ВДВ ім. Ленінського Комсомолу. Був чемпіоном училища та Псковської дивізії з армійського рукопашного бою.

Після закінчення училища було розподілено в 76-ю Псковську повітряно-десантну дивізію, у якій на той момент формувався зведений батальйон для миротворчої операції в Південній Осетії. 1992 року в складі цього батальйону повернувся до Південної Осетії. Потім служив у Збройних Силах Південної Осетії, де командував ротою спеціального призначення.

З 1996 до 1998 року жив і працював у Києві.

З 1998 до 2008 року служив у північно-осетинському батальйоні миротворчих сил у Південній Осетії на посаді командира роти, а потім заступником командира батальйону.

У серпні 2008 року брав активну участь у бойових діях під час збройного конфлікту з Грузією. Один із тих, хто організував оборону одного з районів Цхінвала, а потім і зачистку міста від грузинських військ. У ході військових дій отримав два поранення, але залишився у строю.

У жовтні 2008 року призначений головою Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха РПО, яке фактично створював з нуля. Має звання генерал-лейтенанта.

Брав участь у президентських виборах 2011 року, де набрав 40 % голосів виборців, програвши Аллі Джиоєвій. Згодом результати виборів було скасовано Верховним судом. 2012 року відбулися нові вибори, на яких здобув перемогу Леонід Тібілов; Анатолій Бібілов у них не брав участі.

У першому турі президентських виборів 13 листопада 2011 Анатолій Бібілов набрав 25,44 % голосів і вийшов у другий тур. 21 листопада 2011 року президент РФ Дмитро Медведєв зустрівся з кандидатом у президенти Південної Осетії Анатолієм Бібіловим під час свого візиту до Владикавказу. Чимало експертів сприйняли це як підтримку його кандидатури Росією на виборах у Південній Осетії. У другому турі виборів Бібілов імовірно набрав менше голосів, ніж інший кандидат — Алла Джиоєва. Про це можна судити за офіційно оголошеними попередніми результатами, проте підсумки виборів не було підбито — Верховний суд РПО за скаргою партії «Єдність» визнав вибори недійсними.

У вересні 2012 року створив партію «Єдина Осетія» та був обраний її головою. На парламентських виборах 2014 року партія посіла перше місце і здобула 20 мандатів з 34.

Бібілов на параді на Червоній площі. Москва, 24 червня 2020 року

На президентських виборах 2017 року Бібілов здобув перемогу над чинним президентом Леонідом Тибіловим, набравши 54,8 % голосів.

На виборах 2022 року програв .

Сім'я

Одружений, виховує чотирьох дітей.

Нагороди

Орден «Уацамонга» (2008 рік, Південна Осетія).
Орден Дружби (1 вересня 2011 року, Росія) — за великий внесок у розвиток російсько-південноосетинських відносин.
Орден Омейядов 1 класу (2018 рік, Сирія)
Орден Республіки (2019 рік, ДНР)

Санкції

У вересні 2015 року включений до списку санкцій України. Анатолія Бібілова визнано особою, яка створює «реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України». Під це визначення Бібілов, ймовірно, потрапив через неодноразові візити до невизнаних ДНР і ЛНР, а також до Криму.

Примітки

Анатолий Бибилов вступил в должность президента Южной Осетии. ТАСС. 21 квітня 2017. оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017.
Выборы в Южной Осетии: недействительны. оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 квітня 2017.
Медведев: "Анатолий Бибилов - человек известный, он решает очень сложные задачи". rosukrinform.com. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
Медведев оценил Бибилова. Эхо Кавказа. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
На выборах в Южной Осетии лидирует Джиоева. Известия. оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
ВС Южной Осетии: Сторонники Аллы Джиоевой угрожали свободному волеизъявлению граждан | Информационное агентство Рес. cominf.org. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
ЦИК: Бибилов лидирует на выборах президента Южной Осетии. Sputnik. 9 квітня 2017. оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
. Суспільне (українською) . 9 травня 2022. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
Указ Президента Российской Федерации от 1 сентября 2011 года № 1139 «О награждении орденом Дружбы граждан Республики Южная Осетия». оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
Анатолий Бибилов наградил Башара Асада высшей военной наградой Южной Осетии. оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2021.
. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
Санкции Бибилову не помеха. Эхо Кавказа. оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 4 листопада 2015.

[1] Анатолий Бибилов вступил в должность президента Южной Осетии. ТАСС. 21 квітня 2017. оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017.

[2] Выборы в Южной Осетии: недействительны. оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 квітня 2017.

[3] Медведев: "Анатолий Бибилов - человек известный, он решает очень сложные задачи". rosukrinform.com. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.

[4] Медведев оценил Бибилова. Эхо Кавказа. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.

[5] На выборах в Южной Осетии лидирует Джиоева. Известия. оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.

[6] ВС Южной Осетии: Сторонники Аллы Джиоевой угрожали свободному волеизъявлению граждан | Информационное агентство Рес. cominf.org. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.

[7] . Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.

[8] . Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.

[9] ЦИК: Бибилов лидирует на выборах президента Южной Осетии. Sputnik. 9 квітня 2017. оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[10] . Суспільне (українською) . 9 травня 2022. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.

[11] Указ Президента Российской Федерации от 1 сентября 2011 года № 1139 «О награждении орденом Дружбы граждан Республики Южная Осетия». оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.

[12] Анатолий Бибилов наградил Башара Асада высшей военной наградой Южной Осетии. оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2021.

[13] . Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 13 травня 2022.

[14] Санкции Бибилову не помеха. Эхо Кавказа. оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 4 листопада 2015.