Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності Будь ласка допоможіть удосконалити цю с

«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain, «Казкова доля Амелі Пулен») — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене з Одрі Тоту у головній ролі. Фільм вирізнявся новітнім для свого часу творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала премії «Сезар», «BAFTA», її номінували на «Оскар».

«Амелі»
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain

Жанр	Комедія Мелодрама Драма
Режисер	Жан-П'єр Жене
Продюсери
Сценарист	Жан-П'єр Жене
Оповідач	Андре Дюссольє
У головних ролях	Одрі Тоту Матьє Кассовіц Жамель Деббуз Клер Мор'е
Оператор	Бруно Дельбоннель
Композитор	Ян Тірсен
Художник	^d^[1]
Кінокомпанія	UGC, Miramax
Дистриб'ютор	^d і
Тривалість	122 хв.
Мова	французька
Країна	Німеччина Франція
Рік	2001
Кошторис	$13 000 000
Касові збори	$173.9 million
IMDb	ID 0211915
www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de
Амелі у Вікісховищі

На 1 березня 2024 року фільм займав 109-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося навчатись вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли на неї з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубця з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої, де панував іграшковий, казковий світ.

Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім, працює у кафе на Монмартрі, а її секс з чоловіками «виявляється непереконливим».

Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» каналом Сен-Мартен.

Але ввечері 30 серпня її розмірене життя змінюється: випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що був колись у її квартирі, а тепер п'ятдесятирічний. Амелі вирішує передати знахідку власникові, і якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона займеться турботою про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше… У нашому світі така мета життя здасться дивною… Але не у світі Амелі.

Амелі знаходить власника схованки, заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе, вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Вона допомагає працівниці і відвідувачу «Двох Млинів» знайти взаємне кохання, повертає душевний спокій сусідці, підробивши лист від її покійного чоловіка. Також влаштовує таємну навколосвітню «подорож» для батька, який мріяв подорожувати, але не робив цього: Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.

Зав'язка починається, коли, спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці помічає хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, чоловік полохається, а потім біжить за кимось. Дорогою він губить альбом, який Амелі підбирає. В альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя… Без емоцій… Неживий… Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на дивних фотографіях?

Як виявилося, Ніно, хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те ж питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, а ці фото — пробні знімки, перевірка.

Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.

Акторський склад

Одрі Тоту — Амелі Пулен
Матьє Кассовіц — Ніно Кенкампуа
— Рафаель Пулен, батько Амелі
— Амандіна Пулен
— Раймонд Дюфаєль
Жамель Деббуз — Люсьєн
— Джіна
Клер Мор'е — Сюзанна
Ізабель Нанті — Жоржетта
— Йозеф
— Іполіто
Іоланда Моро — Мадлен Валяс
— Коліньйон
— Домінік Бретодо
— батько Коліньйона
— мама Коліньйона
— Єва
— Філомена
— людина на фотографії
— син Домініка Бретодо
— Амелі Пулен у дитинстві
— Ніно Куінкампуа у дитинстві
Андре Дюссольє — оповідач
— Юджин Колер
— Маленькі руки в титрах
— Людина біля пісуара
— Бакалійник Амандин
— Жінка в комі
— Клієнт, який принижує свого друга
— ображений клієнт
— Принижений клієнтами син
— волоцюга
— сліпий
— Клієнт з салатом
— Його товариш
— Домінік Бретодо у дитинстві
— Le S.D.F.
— дружина Домініка Бретодо
— Консьєржка мерця
— Тітка Жозетт
— вчитель
— працівник бістро
— його співробітник
— Невідомий з фотокабін
— Клієнт тютюну
— Продавець газет
— контролер у потязі
— дівчина-близнюк
— дівчина-близнюк
— клієнт у кафе
— жінка, яка сміється
— Саманта
— Касир поїзда привида
— Жінка на арені
— людина-статуя
— Хлопчик Святого Серця
— Le souffleur de rue
— поштар консьєржки
— поштар Пулена
— Félix L'Herbier
— Відео з палацу, озвучення
— Чоловік консьєржки, озвучення
— Жак Ґроєн, озвучення
Фредерік Міттеран — грає самого себе, озвучення
Мануш — жінка-німфоманка
— у титрах не зазначений
Джоан Беннетт — Еллі Бенкс, у титрах не зазначена, хроніка
— у титрах не зазначений
— грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений
— у титрах не зазначений

Жан-Мішель Ларке — грає самого себе, озвучення, хроніка, у титрах не зазначений
— грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений
— грає самого себе, озвучення, хроніка, у титрах не зазначена
— грає самого себе, хроніка, у титрах не зазначений
— Голос за кадром, озвучення, у титрах не зазначений
Спенсер Трейсі — Стенлі Т. Бенкс, у титрах не зазначений, хроніка

Нагороди і номінації

Нагороди (51 нагорода)

Переможець премії за найкращий сучасний фільм (, художник і , артдиректор).
Переможець премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий оригінальний сценарій ( і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
Переможець премії британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу роботу художника-постановника (, 2002 рік).
Переможець премії за найкращий сучасний фільм (, художник і , артдиректор, 2002 рік).
Переможець премії (2001 рік).
Переможець премії Аманда у номінації «Найкращий іноземний фільм», 2002 рік.
Переможець Премії «Люм'єра» у номінації «Найкращий фільм», 2002 рік.

Номінації (51 номінація)

Номінований на Оскар за найкращий сценарій ( і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
Номінований на Оскар за найкращу операторську роботу (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
Номінований на Оскар за найкращу роботу художника-постановника ( і , 2002 рік).
Номінований на Оскар за найкращий звук (, і , 2002 рік).
Номінований на Оскар за найкращий фільм іноземною мовою (Франція, 2002 рік).
Номінований на премію (американських кіномонтажерів) за найкращий монтаж у комедії (музичному фільмі) (, 2002 рік).
Номінований на премію ( і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
Номінований на премію за видатні досягнення у кінематографі у театральних релізах (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
Номінований на премію асоціації аргентинських кінокритиків за найкращий іноземний фільм (Жан-П'єр Жене, Франція, 2003 рік).
Номінований на премію за найкращий іноземний фільм (, 2002 рік).
Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу музику до фільму (Ян Тірсен, 2002 рік).
Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу операторську роботу (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий монтаж (Бруно Дельбоннель, 2002 рік).
Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий фільм (, 2002 рік).
Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий іноземний фільм ( і Жан-П'єр Жене, 2002 рік).
Номінований на премію британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращу жіночу головну роль (Одрі Тоту, 2002 рік).
Номінований на премію Девіда Ліна британської академії телебачення і кіномистецтва (Жан-П'єр Жене, 2002 рік).

Саундтрек

Докладніше: Amélie (саундтрек)

Саундтрек до фільму випустили 2001 року на лейблі Virgin Records. Французький композитор-мультиінструменталіст Ян Тірсен написав 22 з 24 композицій альбому. Amélie очолив французький чарт, а також посів друге місце в чарті Billboard Top World Music Albums.

Примітки

. Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011.
. www.webcitation.org. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 18 липня 2020.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Амелі

Амелі на сайті IMDb (англ.)
Амелі на сайті Kino-teatr.ua
Le Fabuleux Destin d'Amélie Poulain на сайті AlloCiné (фр.)
Амелі [ 6 жовтня 2010 у Wayback Machine.] на сайті КіноБлог

Це незавершена стаття про французький фільм.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[mojo-2] . Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2011.

[3] . www.webcitation.org. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 18 липня 2020.

[1]