Амброджо Пелагаллі

Амброджо Пелагаллі (італ. Ambrogio Pelagalli; 15 лютого 1940, П'єве-Порто-Мороне — 25 березня 2024) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника, півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Амброджо Пелагаллі
Амброджо Пелагаллі
Особисті дані
Народження	15 лютого 1940(1940-02-15)
	П'єве-Порто, Італія
Смерть	25 березня 2024(2024-03-25) (84 роки)
Зріст	172 см
Вага	71 кг
Громадянство	Італія
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
1954 1955-1959	«Мандзоні» «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1959–1960 «Мілан» 1 (0) 1960–1961 →  «Аталанта» 33 (0) 1961–1966 «Мілан» 117 (1) 1966–1967 «Аталанта» 31 (4) 1967–1968 «Рома» 27 (0) 1968–1970 «Аталанта» 58 (0) 1970–1973 107 (0) 1973–1974 «П'яченца» 16 (0) 1974–1975 «Медезе» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1959–1960 Італія U-21 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1971 1974–1975 «Медезе» 1975 «Саннаццарезе» 1975–1976 1979–1980 «Дертона» 1981–1983 1983–1984 «Бриндізі» 1985–1987 «Мартіна-Франка» 1987–1990 «Дертона» 1990–1991 «Мантова» 1991–1992 «Вастезе» 1992–1993 «Ольтрепо» 1996 «Кремаперго»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Мілан», а також молодіжну збірну Італії.

Клубна кар'єра

Народився 15 лютого 1940 року в місті П'єве-Порто-Мороне. Вихованець «Мілану», з яким здобув перемогу в двох Турнірах Віареджо (1959 і 1960). У Серії А дебютував у віці 20 років, 29 травня 1960 року в домашній перемозі над СПАЛом, який так і залишився для футболіста єдиним в тому сезоні і після його закінчення Амброджо віддали в оренду до «Аталанти». Повернувшись до табору «россонері», Пелагаллі став незмінним гравцем основи на п'ять сезонів. За цей час виборов титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка чемпіонів УЄФА.

1966 року Пелагаллі переходить в «Аталанту», де провів один сезон, після чого відправився в «Рому» на прохання тренера Оронцо Пульєзе. Тут проводить один сезон. Після закінчення чемпіонату Пелагаллі повернувся в «Аталанту», де провів ще 2 роки.

Після цього півзахисник три роки виступав у Серії В за «Таранто», де 1971 року навіть недовго був граючим тренером після звільнення Коррадо Вічіані. У стані «россоблу» він провів загалом 107 ігор. 1973 року вирушає до Серії С, де виступає один сезон за «П'яченцу»..

Завершив професійну ігрову кар'єру у аматорському клубі «Медезе», де був капітаном і граючим тренером команди. Загалом за час своєї кар'єри він провів в цілому 235 матчів і 6 голів в Серії А і 139 ігор в Серії В.

Виступи за збірну

Протягом 1959—1960 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах і здобув перемогу в Середземноморських іграх 1959 року.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1960 року у Римі, де італійці зайняли 4 місце.

Кар'єра тренера

Після роботи граючим тренером у і «Медезе» Пелагаллі продовжив працювати тренером, очолюючи низку нижчолігових команд, але серйозних результатів з ними так і не досяг. Останнім місцем тренерської роботи Пелагаллі був клуб «Кремаперго» з Серії С2, головним тренером якого Амброджо був недовго у 1996 році.

Титули і досягнення

• Переможець Середземноморських ігор:
• Чемпіон Італії (1):

«Мілан»: 1961–1962

• Володар Кубка чемпіонів УЄФА (1):

«Мілан»: 1962–1963

Примітки

1. . Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 12 жовтня 2016.
2. Pelagalli, vita da mediano «Quella finale col Benfica» [ 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.], , 20 maggio 2013, pag.30
3. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
4. Taranto 1970—1971 [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.] Xoomer.virgilio.it
5. Rosa 1973—1974 [ 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
6. I nazionali [ 4 червня 2018 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
7. Convocati i calciatori per i Giochi del Mediterraneo, L'Unità, 15 settembre 1959
8. Il 'Pela': «Crema, torna al Voltini», La Provincia, 5 marzo 1996, pag.42

Посилання

• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
• (італ.)