Алікберов Віталій Мурсалович

Алікберов Віталій Мурсалович (нар. 2 вересня 1944, с. Цапівка, Вінницька область — 24 травня 2014, Одеса) — художник-живописець, педагог, поет; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Лауреат премії імені Вернадського, заслужений художник України з 2007 року.

Алікберов Віталій Мурсалович
Народження	2 вересня 1944(1944-09-02) Томашпільський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть	24 травня 2014(2014-05-24) (69 років)
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Одеське художнє училище
Діяльність	художник
Вчитель	Пузирков Віктор Григорович
Відомі учні	Матвієнко Юрій Миколайович і Ісаєв Андрій Іванович
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Біографія

У 1976 році закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова. У 1984 році закінчив факультет живопису Київського державного художнього інституту (в якому навчався з 1979 року). Його педагогами були О. Будников, В. Забашта, Т. Голембієвська і В. Пузирков. З 1984 року — викладає в Одеському художньому училищі. Він навчав багатьох відомих скульпторів (серед них — Богдан Мазур, Роман Албул, Ігор Пономарьов, та інші) та художників (таких як Юрій Матвієнко, Надія Фомічова й Олексій Сусол).

Творча діяльність

Художник

Виставкову діяльність Віталій Мурсалович почав у 1984 році. З 1994 року розпочала свою діяльність російсько-українська культурно-просвітницька програма «Живопис Віталія Алікберова». Твори Віталія Алікберова можна побачити як в державних, так і в приватних колекціях сімнадцяти країн світу, зокрема в колекціях Президента України Віктора Ющенко, президента Росії Бориса Єльцина, Президента США Білла Клінтона, президента Молдови Петра Лучинського, митрополита Київського і всієї України Володимира і патріарха Московського і всієї Русі Алексія II. Основними творами художника є «Біля джерела» (1984), «Матері» (1988), «Колодязь» (1996) і «Моя Вінниччина» (2001). Марина Некрасова із «Одеського вісника» наступним чином охарактеризувала творчість Алікберова:

Неповторність творчого почерку майстра визначають ефектний живопис, яскрава емоційність і максимальна щирість. Сьогодні, коли прагнення висунути в своїх роботах серйозну філософську ідею властиво небагатьом художникам, Віталій Алікберов намагається зберегти в картинах і донести до глядача чітку ясність світогляду, точність внутрішніх естетичних ідеалів. Майстер прагне не просто створювати красивий живопис, а вирішувати досить серйозні людські завдання, тим самим, можливо, допомагаючи глядачеві по-новому поглянути на цей світ, на своє місце в ньому

Мистецтвознавець Ганна Гутник назвала Алікберова «східним мудрецем, який сидить на своїй горі і спокійно виконує свою справу. При цьому він нікому нічого не доводить, але внутрішньо впевнений, що все робить правильно. Він пропустив через себе як реалістичні, так і сюрреалістичні тенденції в живописі, і виробив свій неповторний стиль»..

Праці Алікберова експонувалися в Москві, Санкт-Петербурзі, Харкові, Києві й Одесі.

Педагог

У 2009 році Віталій Алікберов відзначив 25-річчя своєї педагогічної діяльності (в честь чого він відкрив виставку у Музеї західного і східного мистецтва під назвою «Майстер і його учні»). Алікберов вважає, що хороший учитель — той, який не заважає працювати учневі, а поганий — який каже, як потрібно виконувати роботу. Бо навчити стати художником — не можна. Можна лише не заважати учневі розвивати свій талант. Також він говорить, що не існує поганих студентів. Просто є люди, які не знають, навіщо вони прийшли вчитися. Часто у своїх інтерв'ю Алікберов повторює: «Я хочу виховати вільних людей, які не залежать від чужої думки, похвал або критики інших».

Про Віталія Мурсаловича часто відгукуються мистецтвознавці і його учні. Ось як висловився про свого учителя скульптор і Народний Художник України Богдан Мазур:

Алікберов – мій улюблений вчитель. Він багато значить у моїй долі. Прекрасна людина і чудовий художник. Я дуже йому вдячний. Він може просто пояснити найскладніші поняття. «Подивіться і зрозумійте! - говорив він. - І працюйте з ранку до вечора». Настільки м'яко й оригінально він все показував! Мені не завжди вдається образно пояснювати. Якщо ти помилився сьогодні – виправиш завтра. Якщо треба зробити – бери і роби. Якщо робиш помилку - можеш виправити, боїшся помилятися – не виправиш помилку. Тільки так будеш зростати. Зростати!

Розповів про Алікберова і директор дитячої художньої школи імені К. Костанді Валерій Токарьов:

Віталій Алікберов – великий учитель, великий педагог. Багато хто не знає – він людина дуже скромна – про те, що років 25 тому у Вашингтоні Віталій Мурсалович з величезною перевагою переміг на всесвітньому конкурсі на місце викладача Американської академії мистецтв. Але працювати в США не залишився – повернувся в рідну Грековку, до своїх студентів. Тут він виховав плеяду чудових художників. У Москві та Петербурзі ходять легенди про його педагогічний дар – ніхто так класно не викладає анатомію, не володіє рисунком, причому рисунки його не тільки високохудожні, але і конструктивні. Віталій Алікберов навчає інтелектуальної чесності та відкритості творчості - тому, чому навчити під силу лише геніальному педагогу. Майстер вміє розкривати чужі творчі індивідуальності, знаходить в собі достатньо толерантності, терпимості і доброзичливості для того, щоб побачити і підтримати талант в інших. А бути художником і педагогом одночасно – неймовірно важко. Адже це дуже великий талант і рідкісний дар – сприяти народженню майстра.

Поет

Ось деякі вірші Алікберова:

Все знайоме навкруг І поля і левади, Десь тут школа, ставок І старі перелази Ніби тисячі літ Ніби тисячі зим Як осипався цвіт І прощаюсь з ним Свою землю, свій край Обмережив стежками Слід долоні впізнай Торкаюсь руками

Все відійшло І над згорілим полем, Що пам'яттю зоветься Є село Я журавель Моє гніздо згоріло Чи є кому до нього діло Чужих земель І вже давно не видно краю Биків не бачу, ні … Одні горби За ними що? Ніхто не знає Спитай в засохлої верби …

куди ти йдеш, старенька мамо і що несеш важке в цьому мішку невже привезли нові ярма і знову горе, знову найми і знову бідність, нема ні радості, ні сміху невже забули те, що було за людську людяність любов

Це цікаво

• Учень Віталія Мурсаловича Ігор Пономарьов розповів, що під час навчання Алікберов разом з ним та з іншими студентами малював на двометрових листках паперу. Сам учитель пояснював це тим, що на маленькому рисунку маленьку помилку погано видно, а на великому — краще, тому її легше виправити.
• На езамені Віталій Алікберов нижче трійки студентам не ставить, тому що, з його слів, «для когось рисунок — це спеціальність, а для когось — це загальноосвітній предмет. Навіщо мені їх пригнічувати? Просто ставлю „три“».
• Алікберов вважає, що людині, якій є що сказати, слід вчитися це виражати. А людина, котра не має що сказати, починає займатися не творчістю, а винахідництвом.
• На думку Віталія Мурсаловича, щоб людині залишитись людиною, слід відкинути 90 % того, що вона має. А щоб людство прожило на Землі, йому треба відкинути 99 % речей (щоб залишились у нього повітря, вода, їжа та одяг).
• У Алікберова з його студентами є така теза: «Якщо ти в 16-18 років нещасливий, то уже не будеш щасливим».

Примітки

1. . Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 14 серпня 2013.
2. Указ Президента України від 21 лютого 2007 року № 134/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Одеської області»
3. «Віталій Алікберов, художник і педагог». Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
4. Віталій Алікберов на nt-art.net. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
5. Мудрі картини Віталія Алікберова представлені в Одесі. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
6. Віталій Алікберов і його учні. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
7. Учіться бачити прекрасне. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
8. Віталій Алікберов: художник, філософ, педагог. Процитовано 14 серпня 2013. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()^{[недоступне посилання з червня 2019]}
9. Вірші Алікберова. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
10. Вірші Алікберова. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
11. Щастя бути художником. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.

Посилання

• Виставка Віталія Алікберова [ 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]