Алюмосиліка́ти, алюміносилікати (від алюміній і силікати) — солі катіонів лужних і лужноземельних металів (зокрема K+, Na+, Ca2+, Ba2+) та аніонів загальної структури [AlSinO2n+2]– і [Al2SinO2n+2] 2–. Природні алюмосилікати — це група мінералів з великим вмістом алюмінію, виділена 1891 року В. І. Вернадським з класу силікатів,
Загальний опис
За визначенням Вернадського, глинозем і кремнезем відіграють в алюмосилікатах однакову роль, обидва є кислотними ангідридами, а самі Алюмосилікати та їхні аналоги розглядаються як похідні комплексних кремнеглиноземистих та аналогічних ангідридів. Рентгеноструктурні аналізи підтвердили погляди В. І. Вернадського на роль алюмінію в конституції силікатів і дозволили розділити силікати, що містять алюміній, на дві групи — алюмосилікати і силікати алюмінію.
Тепер алюмосилікатами називають тільки такі силікати, в яких алюміній, подібно до кремнію, має четверну координацію (тобто кожний атом алюмінію оточують 4 атоми кисню) і навіть може ізоморфно заміщувати кремній (наприклад, польові шпати, цеоліти, слюди та ін.). Таким чином, в алюмінатів роль глинозему є близькою (але не тотожною) до ролі кремнезему.
Алюмосилікати мають густину менше 2890 кг/м³.
До алюмосилікатів належать польові шпати, фельдшпатоїди, цеоліти, скаполіти, слюди, пермутити та інші.
До силікатів алюмінію належать гранати, каолін тощо.
Алюмосилікати — одна з основних складових більшості порід земної кори (вивержених, уламкових і осадових). Загалом вони складають понад 50 % об'єму верхньої частини літосфери. У складі гранітів алюмосилікати становлять 65-75 % (за об'ємом).
Алюмосилікати відрізняються від силікатів алюмінію меншою твердістю та кислотостійкістю, заниженим світлозаломленням, меншою величиною питомої ваги, ясним забарвленням тощо.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
- Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Лазаренко Е. К. Курс минералогии. К., 195І;
- Соболев В. С. Введение в минералогию силикатов. Львов, 1949;
- Бетехтин А. Г. Курс минералогии. Изд. 2. М., 1956.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет