Альціон вануатський Охоронний статус Близький до загрозливого МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota

Альціон вануатський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:	Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид:	Альціон вануатський

Біноміальна назва

Todiramphus farquhari
(Sharpe, 1899)

Синоніми

Halcyon farquhari

Посилання

Вікісховище:	Todiramphus farquhari
Віківиди:	Todiramphus farquhari
EOL:	1064921
ITIS:	692698
МСОП:	22683347
NCBI:	1651828

Альціо́н вануатський (Todiramphus farquhari) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Вануату.

Опис

Довжина птаха становить 19-21 см, вага 32-42 г. Верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла яскраво-оранжева. Перед очима білі плями, з боків голови чорні смуги. Горло біле, на шиї білий "комірець".

Поширення і екологія

Вануатські альціони мешкають на островах Еспіриту-Санто, Малекула, ^[en] і ^[en]. Вони живуть в густих вологих тропічних лісах, а також на полях, пасовищах, плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема жуками, а також павуками і дрібними ящірками. Вануатські альціони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли її побачать, то пікірують до неї. Вони гніздяться в гніздах деревних термітів або в дуплах пальм чи деревовидних папоротей. Сезон розмноження триває з листопада по лютий. В кладці 3-4 білих яйця.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вануатських альціонів становить приблизно 6700 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.

Джерела

Heinrich L. Bregulla (1992) Birds of Vanuatu, Anthony Nelson, Oswestry, England
C Hilary Fry, Kathie Fry & Alan Harris (1992) Kingfishers, Bee-eaters & Rollers, Christopher Helm (Publishers) Ltd., London

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 12 квітня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.