Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Футбольне об єднання Альбінолеффе або просто Альбінолеффе італ Unione Calcio AlbinoLeffe S r l професіональний італійськ

Альбінолеффе (футбольний клуб)

Альбінолеффе (футбольний клуб)

Футбольне об'єднання Альбінолеффе або просто «Альбінолеффе» (італ. Unione Calcio AlbinoLeffe S.r.l.) — професіональний італійський футбольний клуб з містечок Альбіно та Леффе, розташовані в провінції Бергамо на відстані 9 км один від одного. Виступає в Серії С, третьому дивізіоні італійського чемпіонату.

«Альбінолеффе»
image
Повна назва Unione Calcio AlbinoLeffe S.r.l.
Прізвисько Світло-блакитні,
Серіані,
Блуселесті
Засновано 1998
Населений пункт Альбіно / Леффе, image Італія
Стадіон «Альбінолеффе»
Вміщує 22 500
Головний тренер image Мікеле Марколіні
Ліга Серія C (Група A)
2020/21 7-ме
image
image
image
image
image
image
Домашня
image
image
image
image
image
image
Виїзна

Клуб був утворений в 1998 році після злиття команд «Альбінезе» та «Леффе», перейнявши федеральну реєстрацію останньої і таким чином продовживши свою спортивну традицію. Створив свою юридичну та оперативну штаб-квартиру в Цаніці, також належить до оробської території.

Бергамський клуб виграв Кубок італійської Серії С 2001/02. Брав участь у 9-ти розіграшах Серії B у період з 2003 по 2012 рік, під час яких вона виходив у фінал плей-оф за вихід до Серії А.

Історія

1990-ті роки: початок

Попередниками «Альбінеси» були - заснований у 1919 році та відомий як «Чирколо Спортіво Фалько» - та «Леффе»: афілійований в ІФФ у 1947 році. Серед найбільших досягнень останнього з вище вказаних клубів перемога в аматорському кубку Італії (виграний у 1982 році) та перемогою на Міжрегіональному турнірі 1984/85.

Виступала в одній групі Серії С2 1997/98, обидві команди зберегли своє місце в чемпіонаті: географічна близькість між муніципалітетами, до яких вони належать, а також ризик банкрутства альбінців, тому в червні 1998 року виникла пропозиція об'єднати команди.

Хоча вболівальники клуби зустріли ідею партнерства зі скепсисом, — на вершині якого перебував П'єтро Замбайті з генеральним менеджером Фаусто Сельвінеллі та секретарем Роберто Спаньоло — на чолі з Оскаром П'янтоні воно відразу ж отримало результат: команда посіла друге місце в сезоні 1998/99 років й виборола підвищення в класі, завдяки перемозі в плей-оф над «Спецією» та «Прато».

2000-ні роки: піднесення

З Еліо Густінетті перейшов у П'янтоні влітку 2001 року, «Альбінолеффе» виграв кубок національної категорії 2002 pore, перемігши «Ліворно» за найбільшою кількістю м'ячів, забитих на полі суперника; у червні 2003 року підйом пережив новий етап, коли серіанці, який відставав від «Тревізо» в регулярному сезоні, обіграла «Падую» та «Пізу» в плей-оф, зробивши історичну перемогу в Серії B.

У дебютному сезоні у вище вказаному турнірі, де також збільшили кількість учасників до 24 команд для розвитку справи «Катанії» — 13 вересня 2003 року відзначився безпрецедентним дербі з Аталантою, в якому перемогла з рахунком 2:1: 13 лютого 2004 року поступилася «Деа», але посіла 18-те місце, уникнувши плей-оф на виліт. Зайнявши одинадцяте місце в сезоні 2004/05 роках, Густінетті поступився місцем Вінченцо Еспозіто.

image
Наставник Емільяно Мондоніко, творець чотирьох сейвів у Серії B на тренерському містку «АльбіноЛеффе»

Шлях, який пройшов у чемпіонаті 2005/06 років, призвів до його заміни на Емільяно Мондоніко, який шукав порятунку в поєдинку проти «Авелліно»; тому наступного сезону тренер кремонезійці опинилися в середині таблиці, зокрема двічі зіграла внічию з «Ювентусом» (винесений до кадетської серії через події в Кальчополі), а також вдома перемогли «Наполі».

Після повернення Густінетті, яке відбулося влітку 2007 року, клуб встановив рекорд: незважаючи на провал у фінальній частині чемпіонату — обставина, яка обернулася чергуванням з Армандо Мадонною на тренерському містку — але бергамаський клуб продемонстрував свій найкращий результат у Серії B, з 78-ма набраними очками посіла 4-те місце, завдяки цьому вийшов у плей-оф. «Альбінолеффе» обіграв «Брешію» в півфіналі, однак бергамці поступилася «Лечче» в заключному матчі, і таким чином не вийшов у Серії А.

2010-ті роки: занепад

Протягом наступних трьох сезонів команда забезпечувала собі місце в серії B — з найбільшим ризиком у 2011 році, коли плей-оф з «П'яченцою» був необхідний, щоб уникнути Серії С — навесні 2012 року АльбіноЛеффе опустився з третього з кінця місце в чемпіонаті, після 11 поразок поспіль, що опустило серійців на останню позицію. Тим часом, клуб позбавили на 10 очок, зменшений після апеляції до 5, за причетність до скандалу зі ставками, команда в підсумку посіло шосте місце, а в плей-оф у травні 2014 року поступився «Кремонезе».

За підсумками сезону 2015/16 років посів 7-ме місце й вилетів до Серії D, а в наступні роки найкращі результатами стали півфіналі плей-оф й другим раундом Кубка Італії, обидва досягнуті в 2020/21 роках.

Досягнення

Національні змагання

  • image Кубок Італії Серії C
    • image Володар (1): 2001/02
  • image Серія B
    • Фіналіст плей-оф (1): 2007/08
  • image Серія C1
    • image Срібний призер (1): 2002/03 (група A)
  • image Серія C2
    • image Срібний призер (1): 1998/99 (група A)

Юнацькі турніри

  • image Національний чемпіонат Данте Берретті
    • image Чемпіон (1): 2013/14
  • image Чемпіонат Прімавери 3
    • image Чемпіон (1): 2022
  • image Національний чемпіонат U-17
    • image Чемпіон (2): 1999/2000, 2012/13
  • image Трофей Анджело Доссени
    • image Чемпіон (1): 2012
  • image Трофей міста Віньйола
    • image Чемпіон (1): 2011

Статистика та рекорди

Участь у чемпіонатах

Рівень Дивізіон Сезонів Дебют Останній сезон Загалом
2º Серія B 9 2003-2004 2011-2012 9
3º Серія C1 4 1999-2000 2002-2003 14
Перший дивізіон Леги Про 2 2012-2013 2013-2014
Лега Про 3 2014-2015 2016-2017
Серія C 5 2017-2018 2021-2022
4º Серія C2 1 1998-1999 1

Виступи у кубку

Змагання Виступів Дебют Останній сезон Загалом
Кубок Італії 16 2002-2003 2020-2021 16
Кубок Італії Серії C 8 1998-1999 2019-2020 13
Кубок Італії Леги Про 5 2012-2013 2016-2017

Командна статистика

  • Рекорд відвідуваності в одному матчі

16 751 глядач у матчі чемпіонаті Серії B 2006/07 «Альбінолеффе»-«Ювентус»

  • Рекорд сезонних перепусток

2 622 глядача у чемпіонаті Серії B 2008/09 років

  • Рекорд набраних очок за один сезон

78 очок у Серії В 2007/08 років

  • Найкращий результат у чемпіонаті країни

4 місце в чемпіонаті Серії В 2007/08

  • Найдовша безпрограшна серія в сезоні

19 поєдинків (5 перемог і 14 нічиїх між 2-м і 20-м турам у Серії B 2006/07)

  • Найтриваліша програшна серія

11 матчів (з 29 по 39 тур в Серії B 2011/12)

Індивідуальна статистика

Марко Челліні, який відзначився 23-ма голи в Серії B 2007/08, є абсолютним рекордсменом з кількістю забитих м'ячів за один сезон у футболці «Альбінолеффе», перевершив попередній рекорд з 17-ма м'ячами, забитих Роберто Бонацці в Серії C1 2002/03. Рекорд за забитими м'ячами в одному поєдинку Серії B належить Омару Торрі, який 2 квітня 2010 року відзначився хет-триком у поєдинку проти «Фрозіноне».

Нижче наведені рейтинги найкращих індивідуальних даних із зазначенням кількості сезонів, проведених у клубі, у дужках.

Зіграні матчі
  • 305 image Мірко Полоні (1998-2010)
  • 291 image Іван Дель Прато (1998-1999, 2001-2008)
  • 269 image П'єрре Регонезі (2001-2006, 2010-2014)
  • 254 image Рубен Гарліні (2000-2011)
  • 249 image Дам'яно Сонцоні (1998-2006)
Рекорд по забитим м'ячам
  • 48 image Роберто Бонацци (2001-2008)
  • 46 image Марко Челліні (2006-2010)
  • 41 image Франческо Рополо (2007-2010)
  • 36 image Крістіан Арабоні (1999-2001, 2002-2005)
  • 33 image Джакопо Манцоні (2020-теп. час)

Кольори та символи

Кольори

У 1998 році новостворений клуб вирішив затвердити синій і світло-блакитний як офіційні кольори, щоб вшанувати біло-блакитну форму «Альбінезе» та біло-блакитну форму «Леффе». Два вище вказані кольори завжди використовувалися «Альбінолеффе» у домашній формі, в той час як червоний і жовтий використовувалися у виїзній формі як посилання на герб провінції Бергамо.

Офіційні символи

Герб

Герб клубу (прийнятий з 1998 року і ніколи не змінювався) — праворуч знаходиться золота вежа на червоному тлі, ліворуч — синій журавель на аналогічному фоні; у нижній частині намальована хвиля води, яка простягається вгору та виходить зі щита праворуч. Зовнішня корона, також світло-блакитна, несе повну назву клубу синіми друкованими літерами.

Загалом логотип нагадує герби муніципалітетів, до яких належить клуб (вежа Альбіно та журавель Леффе) та його географічне розташування (де потік води представляє річку Серіо та її долину).

Гімн

Офіційним гімном є «Альбінолеффе відзначся гол», написана співаком й автором пісень з Бергамо Даніеле Реджані влітку 2007 року й транслювалася перед домашніми матчами, починаючи з 25 серпня 2007 року в матчі «Альбінолеффе»-«Спеція».

Талісман

Талісманом клубу є бобер з антропоморфним елементом й одягнений у соціальний трикотаж, якого називають Ріно Касторіно; на домашніх матчах «Альбінолеффе» постійно присутній аніматор, який одягає костюм талісмана й розважає публіку під час перерви у домашніх матчах.

Структура

Стадіон

До 2003 року для проведення домашніх матчів клуб орендував у муніципалітету Леффе стадіон Карло Мартінеллі. Останній стадіон уже був місцем проведення матчів Леффе, а «Альбінезе» грали на парафіяльному стадіоні в Альбіно імені Джона Фіцджеральда Кеннеді.

Починаючи з виходу до Серії B, отриманого в кінці чемпіонату Серії C1 2002/03 років й до Серії C 2018-2019, домашні матчі «Альбінолеффе» проходили на стадіоні Стадіо Атлеті Адзуррі д'Італія в Бергамо. Рішення орендувати об'єкт у столиці було прийнято з метою відповідності структурним вимогам, які на той час висувала Національна професіональна ліга для ліг вище третього дивізіону. З 2010 року, на матчі «Альбінолеффе», лише одна трибуна та зона, зарезервована для гостей, були відкриті для глядачів.

У 2019 році перестають використовувати стадіон у Бергамо і переїжджають на муніципальний стадіон Чітта-ді-Горгонзола; тим часом розпочато будівництво нового стадіону в Цаниці, у прибудові навчального центру. Починаючи з сезону 2021/22 років виступає на власному стадіоні стадіоні «АльбіноЛеффе».

Тренувальна база

image
Вхід до спортивного центру

Тренувальним центром першої команди та молодіжних команд є тренувальний центр «Альбінолеффе»: розкинувся на площі близько семи гектарів між муніципалітетами Цаніка та Комун-Нуово, включає адміністративні офіси компанії та три ігрові поля. Спочатку він належав консорціуму BCC з Бергамо, але викуплений на аукціоні у компанії з нерухомості, а потім проданий у 2008 році «Альбінолеффе» для спортивного використання. 6 червня 2009 року комплекс офіційно відкрили з назвою її шляхів до чотирьох персонажів, що належать до історії компаній «Альбінезе» і «Леффе», а саме П'єтро Каттанео, Франко Герарді, Флавіо Луссана та Луїджі Піні.

Структура клубу

Керівництво

Адміністративний штаб
  • image Джанфранко Андреолетті - Президент
  • image Франко Ачербіс, Адріано Каппоні, Лучано Дзеноні, П'єтро Джелмі, Сімоне Фаріна — Радники
  • image Сімоне Фаріна — Генеральний директор і генеральний секретар
  • image Тіциано Маріно — Менеджер з комунікацій
  • image Мікеле Маравілья — Начальник відділу маркетингу
  • image Рубен Гарліні — Оперативний секретар
  • image Валеріо Саккі — Адміністративний менеджер
  • image Лаура Баффі — SLO, каса та молодіжний секретаріат
  • image Марко Колозіо — Менеджер безпеки
  • image Мікеле Маравілья — офіційний фотограф

Спонсор

Хронологія технічних спонсорів
Хронологія офіційних спонсорів
  • 1998-2006 Scame
  • 2006-2007 BPU Assicurazioni
  • 2007-2015 UBI Banca (різні підрозділи групи)
  • 2015-2021 Cargeas Assicurazioni / UBI Banca
  • 2021-теп. час Intesa Sanpaolo

Президенти та тренери

Тренери
  • 1998-2001 image Оскар П'янтоні
  • 2001-2005 image Еліо Густінетті
  • 2005-2006 image Вінченцо Еспозіто (1ª-26ª)
    image Емільяно Мондоніко (27ª-42ª та плей-оф)
  • 2006-2007 image Емільяно Мондоніко
  • 2007-2008 image Еліо Густінетті (1ª-41ª)
    image Армандо Мадонна (42ª та плей-оф)
  • 2008-2009 image Армандо Мадонна
  • 2009-2010 image Армандо Мадонна (1ª-7ª)
    image Емільяно Мондоніко (8ª-42ª)
  • 2010-2011 image Емільяно Мондоніко (1ª-24ª)
    image Даніеле Фортунато (25ª-26ª)
    image Емільяно Мондоніко (27ª-42ª)
  • 2011-2012 image Даніеле Фортунато (1ª-24ª)
    image Сандро Сальвоні (25ª-34ª)
    image Алессіо Пала (35ª-42ª)
  • 2012-2013 image Алессіо Пала
  • 2013-2014 image Армандо Мадонна (1ª-15ª)
    image Еліо Густінетті (16ª-30ª та плей-оф)
  • 2014-2015 image Алессіо Пала (1ª-12ª)
    image Роберто Бонацци (13ª-15ª)
    image Амадео Мангоне (16ª-38ª)
  • 2015-2016 image Давід Сассаріні (1ª-11ª)
    image Марко Сесія (12ª-28ª)
    image Мікеле Фацциоло (29ª-34ª та плей-оф)
  • 2016-2018 image Массімільяно Альвіні
  • 2018-2019 image Массімільяно Альвіні (1ª-13ª)
    image Мікеле Марколіні (14ª-34ª)
  • 2019-2021 image Марко Дзаффароні
  • 2021-теп. час image Мікеле Марколіні
Президент
  • 1998-1999 image П'єтро Дзамбаїті
  • 1999- image Джанфранко Андреолетті

Відомі гравці

Капітани

  • image Дамьяно Сонцоні (1998-2006)
  • image Іван Дель Прато (2006-2008)
  • image Філіппо Кароббіо (2008-2009)
  • image Рубен Гарліні (2009-2011)
  • image Роберто Превіталі (2011-2012)
  • image П'єрре Регонезі (2012-2014)
  • image Алессандро Сальві (2014-2015)
  • image Андреа Сонцин (2015-2016)
  • image Фабіо Гавацци (2016-2020)
  • image Гарміне Джорджоне (2020-теп. час)

Гравці національних збірних

На даний час є п'ять гравців, які принаймні один раз присутні в збірній Італії після того, як виступали в «Альбінолеффе»: воротар Федеріко Маркетті, захисник Федеріко Пелузо, півзахисник Алессандро Діаманті та нападники Марко Сау та Андреа Белотті. Що стосується легіонерів, то фінський Мехмет Хетемай, сьєрралеонець Кевуллай Конте, гвінейець Карамоко Сіссе та латвійець Сергійс Воробйовс виділяються своїми виступами у своїх основних національних збірних.

Нижче наведено список вищезгаданих спортсменів та їх статистика у відповідних національних збірних:

Примітки

  1. . La Gazzetta dello Sport. 10 giugno 1998. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
  2. . Архів оригіналу за 15 maggio 2015. Процитовано 11 maggio 2015.
  3. Sergio Tosini (10 novembre 2017). . Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
  4. Andrea Sorrentino (18 giugno 2003). . la Repubblica. с. 50. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
  5. . la Repubblica. 16 febbraio 1998. с. 42. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  6. . la Repubblica. 1º giugno 1998. с. 43. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  7. . La Gazzetta dello Sport. 20 giugno 1998. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  8. Nicola Binda (8 luglio 2001). . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  9. Al. Bur. (26 aprile 2002). . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  10. . la Repubblica. 16 giugno 2003. с. 49. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  11. Giuseppe Calabrese; Alessandro Dell'Orto (16 giugno 2003). . la Repubblica. с. 2. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  12. . la Repubblica. 15 agosto 2003. с. 14. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  13. G. Francinetti (14 settembre 2003). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  14. . Il Mattino di Padova. 14 febbraio 2004. с. 43. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  15. Fulvio Facci (6 giugno 2004). AlbinoLeffe, salvezza sicura. La Gazzetta dello Sport.
  16. G. Francinetti (23 maggio 2005). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  17. Il Catania è capolista. 4 febbraio 2006.
  18. Francesco Ceniti (8 giugno 2006). . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  19. Stefano Cantalupi (18 novembre 2006). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  20. Andrea Tosi (11 giugno 2007). . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  21. E. Roncalli (19 giugno 2007). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  22. Andrea Sorrentino (27 settembre 2007). . la Repubblica. с. 56. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  23. Fa. Tinaglia (27 maggio 2008). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  24. . Il Mattino di Padova. 2 giugno 2008. с. 24. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  25. (PDF). 3 giugno 2008. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  26. . 8 giugno 2008. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  27. Guido Guida (11 giugno 2008). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  28. . 15 giugno 2008. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  29. . 11 giugno 2011. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  30. . 26 maggio 2012. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  31. . 25 gennaio 2013. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  32. . la Repubblica. 12 maggio 2014. с. 35. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  33. . 4 agosto 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  34. Pietro Scognamiglio (9 giugno 2021). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
  35. Fabiana Della Valle; Roberto Pelucchi (30 ottobre 2007). . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  36. Fonte: sito U.C. AlbinoLeffe [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
  37. "Torri-tris", ecodibergamo.it [ 21 квітня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
  38. . Архів оригіналу за 23 maggio 2017. Процитовано 20 maggio 2017.
  39. . Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 1 luglio 2021.
  40. . Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 9 травня 2022.
  41. 12 novembre 2007. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
  42. Silvia Tironi (14 novembre 2009). . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
  43. Fonte: sito ufficiale U.C. AlbinoLeffe [ 2017-05-05 у Wayback Machine.]
  44. . Архів оригіналу за 5 maggio 2017. Процитовано 20 maggio 2017.
  45. AlbinoLeffe, dal 13 ottobre trasloco dalla tribuna Giulio Cesare - Sport - L'Eco di Bergamo - Notizie di Bergamo e provincia (італ.)
  46. . Архів оригіналу за 17 maggio 2017. Процитовано 20 maggio 2017.
  47. . albinoleffe.com. Архів оригіналу за 13 giugno 2017. Процитовано 10 giugno 2017.
  48. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 15 luglio 2021.
  49. . Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 10 травня 2022.
  50. . Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 10 травня 2022.
  51. . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 10 травня 2022.
  52. . Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 10 травня 2022.

Посилання

  • Офіційний сайт клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
  • Офіційна сторінка «Альбінолеффе» [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] в соціальній мережі Facebook
  • Офіційна сторінка «Альбінолеффе» [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] в соціальній мережі Twitter
  • Канал «Альбінолеффе» [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на YouTube
  • Профіль клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerway.com
  • Профіль клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
  • Профіль клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті zerozero.pt
  • Профіль клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
  • Профіль клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
  • Профіль клубу [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Futbolne ob yednannya Albinoleffe abo prosto Albinoleffe ital Unione Calcio AlbinoLeffe S r l profesionalnij italijskij futbolnij klub z mistechok Albino ta Leffe roztashovani v provinciyi Bergamo na vidstani 9 km odin vid odnogo Vistupaye v Seriyi S tretomu divizioni italijskogo chempionatu Albinoleffe Povna nazva Unione Calcio AlbinoLeffe S r l Prizvisko Svitlo blakitni Seriani Bluselesti Zasnovano 1998 Naselenij punkt Albino Leffe Italiya Stadion Albinoleffe Vmishuye 22 500 Golovnij trener Mikele Markolini Liga Seriya C Grupa A 2020 21 7 me Domashnya Viyizna Klub buv utvorenij v 1998 roci pislya zlittya komand Albineze ta Leffe perejnyavshi federalnu reyestraciyu ostannoyi i takim chinom prodovzhivshi svoyu sportivnu tradiciyu Stvoriv svoyu yuridichnu ta operativnu shtab kvartiru v Canici takozh nalezhit do orobskoyi teritoriyi Bergamskij klub vigrav Kubok italijskoyi Seriyi S 2001 02 Brav uchast u 9 ti rozigrashah Seriyi B u period z 2003 po 2012 rik pid chas yakih vona vihodiv u final plej of za vihid do Seriyi A Istoriya1990 ti roki pochatok Poperednikami Albinesi buli zasnovanij u 1919 roci ta vidomij yak Chirkolo Sportivo Falko ta Leffe afilijovanij v IFF u 1947 roci Sered najbilshih dosyagnen ostannogo z vishe vkazanih klubiv peremoga v amatorskomu kubku Italiyi vigranij u 1982 roci ta peremogoyu na Mizhregionalnomu turniri 1984 85 Vistupala v odnij grupi Seriyi S2 1997 98 obidvi komandi zberegli svoye misce v chempionati geografichna blizkist mizh municipalitetami do yakih voni nalezhat a takozh rizik bankrutstva albinciv tomu v chervni 1998 roku vinikla propoziciya ob yednati komandi Hocha vbolivalniki klubi zustrili ideyu partnerstva zi skepsisom na vershini yakogo perebuvav P yetro Zambajti z generalnim menedzherom Fausto Selvinelli ta sekretarem Roberto Spanolo na choli z Oskarom P yantoni vono vidrazu zh otrimalo rezultat komanda posila druge misce v sezoni 1998 99 rokiv j viborola pidvishennya v klasi zavdyaki peremozi v plej of nad Speciyeyu ta Prato 2000 ni roki pidnesennya Z Elio Gustinetti perejshov u P yantoni vlitku 2001 roku Albinoleffe vigrav kubok nacionalnoyi kategoriyi 2002 pore peremigshi Livorno za najbilshoyu kilkistyu m yachiv zabitih na poli supernika u chervni 2003 roku pidjom perezhiv novij etap koli serianci yakij vidstavav vid Trevizo v regulyarnomu sezoni obigrala Paduyu ta Pizu v plej of zrobivshi istorichnu peremogu v Seriyi B U debyutnomu sezoni u vishe vkazanomu turniri de takozh zbilshili kilkist uchasnikiv do 24 komand dlya rozvitku spravi Kataniyi 13 veresnya 2003 roku vidznachivsya bezprecedentnim derbi z Atalantoyu v yakomu peremogla z rahunkom 2 1 13 lyutogo 2004 roku postupilasya Dea ale posila 18 te misce uniknuvshi plej of na vilit Zajnyavshi odinadcyate misce v sezoni 2004 05 rokah Gustinetti postupivsya miscem Vinchenco Espozito Nastavnik Emilyano Mondoniko tvorec chotiroh sejviv u Seriyi B na trenerskomu mistku AlbinoLeffe Shlyah yakij projshov u chempionati 2005 06 rokiv prizviv do jogo zamini na Emilyano Mondoniko yakij shukav poryatunku v poyedinku proti Avellino tomu nastupnogo sezonu trener kremonezijci opinilisya v seredini tablici zokrema dvichi zigrala vnichiyu z Yuventusom vinesenij do kadetskoyi seriyi cherez podiyi v Kalchopoli a takozh vdoma peremogli Napoli Pislya povernennya Gustinetti yake vidbulosya vlitku 2007 roku klub vstanoviv rekord nezvazhayuchi na proval u finalnij chastini chempionatu obstavina yaka obernulasya cherguvannyam z Armando Madonnoyu na trenerskomu mistku ale bergamaskij klub prodemonstruvav svij najkrashij rezultat u Seriyi B z 78 ma nabranimi ochkami posila 4 te misce zavdyaki comu vijshov u plej of Albinoleffe obigrav Breshiyu v pivfinali odnak bergamci postupilasya Lechche v zaklyuchnomu matchi i takim chinom ne vijshov u Seriyi A 2010 ti roki zanepad Protyagom nastupnih troh sezoniv komanda zabezpechuvala sobi misce v seriyi B z najbilshim rizikom u 2011 roci koli plej of z P yachencoyu buv neobhidnij shob uniknuti Seriyi S navesni 2012 roku AlbinoLeffe opustivsya z tretogo z kincya misce v chempionati pislya 11 porazok pospil sho opustilo serijciv na ostannyu poziciyu Tim chasom klub pozbavili na 10 ochok zmenshenij pislya apelyaciyi do 5 za prichetnist do skandalu zi stavkami komanda v pidsumku posilo shoste misce a v plej of u travni 2014 roku postupivsya Kremoneze Za pidsumkami sezonu 2015 16 rokiv posiv 7 me misce j viletiv do Seriyi D a v nastupni roki najkrashi rezultatami stali pivfinali plej of j drugim raundom Kubka Italiyi obidva dosyagnuti v 2020 21 rokah DosyagnennyaNacionalni zmagannya Kubok Italiyi Seriyi C Volodar 1 2001 02 Seriya B Finalist plej of 1 2007 08 Seriya C1 Sribnij prizer 1 2002 03 grupa A Seriya C2 Sribnij prizer 1 1998 99 grupa A Yunacki turniri Nacionalnij chempionat Dante Berretti Chempion 1 2013 14 Chempionat Primaveri 3 Chempion 1 2022 Nacionalnij chempionat U 17 Chempion 2 1999 2000 2012 13 Trofej Andzhelo Dosseni Chempion 1 2012 Trofej mista Vinjola Chempion 1 2011Statistika ta rekordiUchast u chempionatah Riven Divizion Sezoniv Debyut Ostannij sezon Zagalom 2º Seriya B 9 2003 2004 2011 2012 9 3º Seriya C1 4 1999 2000 2002 2003 14 Pershij divizion Legi Pro 2 2012 2013 2013 2014 Lega Pro 3 2014 2015 2016 2017 Seriya C 5 2017 2018 2021 2022 4º Seriya C2 1 1998 1999 1 Vistupi u kubku Zmagannya Vistupiv Debyut Ostannij sezon Zagalom Kubok Italiyi 16 2002 2003 2020 2021 16 Kubok Italiyi Seriyi C 8 1998 1999 2019 2020 13 Kubok Italiyi Legi Pro 5 2012 2013 2016 2017 Komandna statistika Rekord vidviduvanosti v odnomu matchi 16 751 glyadach u matchi chempionati Seriyi B 2006 07 Albinoleffe Yuventus Rekord sezonnih perepustok 2 622 glyadacha u chempionati Seriyi B 2008 09 rokiv Rekord nabranih ochok za odin sezon 78 ochok u Seriyi V 2007 08 rokiv Najkrashij rezultat u chempionati krayini 4 misce v chempionati Seriyi V 2007 08 Najdovsha bezprograshna seriya v sezoni 19 poyedinkiv 5 peremog i 14 nichiyih mizh 2 m i 20 m turam u Seriyi B 2006 07 Najtrivalisha prograshna seriya 11 matchiv z 29 po 39 tur v Seriyi B 2011 12 Individualna statistika Marko Chellini yakij vidznachivsya 23 ma goli v Seriyi B 2007 08 ye absolyutnim rekordsmenom z kilkistyu zabitih m yachiv za odin sezon u futbolci Albinoleffe perevershiv poperednij rekord z 17 ma m yachami zabitih Roberto Bonacci v Seriyi C1 2002 03 Rekord za zabitimi m yachami v odnomu poyedinku Seriyi B nalezhit Omaru Torri yakij 2 kvitnya 2010 roku vidznachivsya het trikom u poyedinku proti Frozinone Nizhche navedeni rejtingi najkrashih individualnih danih iz zaznachennyam kilkosti sezoniv provedenih u klubi u duzhkah Zigrani matchi 305 Mirko Poloni 1998 2010 291 Ivan Del Prato 1998 1999 2001 2008 269 P yerre Regonezi 2001 2006 2010 2014 254 Ruben Garlini 2000 2011 249 Dam yano Sonconi 1998 2006 Rekord po zabitim m yacham 48 Roberto Bonacci 2001 2008 46 Marko Chellini 2006 2010 41 Franchesko Ropolo 2007 2010 36 Kristian Araboni 1999 2001 2002 2005 33 Dzhakopo Manconi 2020 tep chas Kolori ta simvoliKolori U 1998 roci novostvorenij klub virishiv zatverditi sinij i svitlo blakitnij yak oficijni kolori shob vshanuvati bilo blakitnu formu Albineze ta bilo blakitnu formu Leffe Dva vishe vkazani kolori zavzhdi vikoristovuvalisya Albinoleffe u domashnij formi v toj chas yak chervonij i zhovtij vikoristovuvalisya u viyiznij formi yak posilannya na gerb provinciyi Bergamo Oficijni simvoli Gerb Gerb klubu prijnyatij z 1998 roku i nikoli ne zminyuvavsya pravoruch znahoditsya zolota vezha na chervonomu tli livoruch sinij zhuravel na analogichnomu foni u nizhnij chastini namalovana hvilya vodi yaka prostyagayetsya vgoru ta vihodit zi shita pravoruch Zovnishnya korona takozh svitlo blakitna nese povnu nazvu klubu sinimi drukovanimi literami Zagalom logotip nagaduye gerbi municipalitetiv do yakih nalezhit klub vezha Albino ta zhuravel Leffe ta jogo geografichne roztashuvannya de potik vodi predstavlyaye richku Serio ta yiyi dolinu Gimn Oficijnim gimnom ye Albinoleffe vidznachsya gol napisana spivakom j avtorom pisen z Bergamo Daniele Redzhani vlitku 2007 roku j translyuvalasya pered domashnimi matchami pochinayuchi z 25 serpnya 2007 roku v matchi Albinoleffe Speciya Talisman Talismanom klubu ye bober z antropomorfnim elementom j odyagnenij u socialnij trikotazh yakogo nazivayut Rino Kastorino na domashnih matchah Albinoleffe postijno prisutnij animator yakij odyagaye kostyum talismana j rozvazhaye publiku pid chas perervi u domashnih matchah StrukturaStadion Do 2003 roku dlya provedennya domashnih matchiv klub orenduvav u municipalitetu Leffe stadion Karlo Martinelli Ostannij stadion uzhe buv miscem provedennya matchiv Leffe a Albineze grali na parafiyalnomu stadioni v Albino imeni Dzhona Ficdzheralda Kennedi Pochinayuchi z vihodu do Seriyi B otrimanogo v kinci chempionatu Seriyi C1 2002 03 rokiv j do Seriyi C 2018 2019 domashni matchi Albinoleffe prohodili na stadioni Stadio Atleti Adzurri d Italiya v Bergamo Rishennya orenduvati ob yekt u stolici bulo prijnyato z metoyu vidpovidnosti strukturnim vimogam yaki na toj chas visuvala Nacionalna profesionalna liga dlya lig vishe tretogo divizionu Z 2010 roku na matchi Albinoleffe lishe odna tribuna ta zona zarezervovana dlya gostej buli vidkriti dlya glyadachiv U 2019 roci perestayut vikoristovuvati stadion u Bergamo i pereyizhdzhayut na municipalnij stadion Chitta di Gorgonzola tim chasom rozpochato budivnictvo novogo stadionu v Canici u pribudovi navchalnogo centru Pochinayuchi z sezonu 2021 22 rokiv vistupaye na vlasnomu stadioni stadioni AlbinoLeffe Trenuvalna baza Vhid do sportivnogo centru Trenuvalnim centrom pershoyi komandi ta molodizhnih komand ye trenuvalnij centr Albinoleffe rozkinuvsya na ploshi blizko semi gektariv mizh municipalitetami Canika ta Komun Nuovo vklyuchaye administrativni ofisi kompaniyi ta tri igrovi polya Spochatku vin nalezhav konsorciumu BCC z Bergamo ale vikuplenij na aukcioni u kompaniyi z neruhomosti a potim prodanij u 2008 roci Albinoleffe dlya sportivnogo vikoristannya 6 chervnya 2009 roku kompleks oficijno vidkrili z nazvoyu yiyi shlyahiv do chotiroh personazhiv sho nalezhat do istoriyi kompanij Albineze i Leffe a same P yetro Kattaneo Franko Gerardi Flavio Lussana ta Luyidzhi Pini Struktura klubuKerivnictvo Administrativnij shtab Dzhanfranko Andreoletti Prezident Franko Acherbis Adriano Kapponi Luchano Dzenoni P yetro Dzhelmi Simone Farina Radniki Simone Farina Generalnij direktor i generalnij sekretar Ticiano Marino Menedzher z komunikacij Mikele Maravilya Nachalnik viddilu marketingu Ruben Garlini Operativnij sekretar Valerio Sakki Administrativnij menedzher Laura Baffi SLO kasa ta molodizhnij sekretariat Marko Kolozio Menedzher bezpeki Mikele Maravilya oficijnij fotograf Sponsor Hronologiya tehnichnih sponsoriv 1998 2001 Umbro 2001 2006 Legea 2006 Hronologiya oficijnih sponsoriv 1998 2006 Scame 2006 2007 BPU Assicurazioni 2007 2015 UBI Banca rizni pidrozdili grupi 2015 2021 Cargeas Assicurazioni UBI Banca 2021 tep chas Intesa SanpaoloPrezidenti ta treneriTreneri 1998 2001 Oskar P yantoni 2001 2005 Elio Gustinetti 2005 2006 Vinchenco Espozito 1ª 26ª Emilyano Mondoniko 27ª 42ª ta plej of 2006 2007 Emilyano Mondoniko 2007 2008 Elio Gustinetti 1ª 41ª Armando Madonna 42ª ta plej of 2008 2009 Armando Madonna 2009 2010 Armando Madonna 1ª 7ª Emilyano Mondoniko 8ª 42ª 2010 2011 Emilyano Mondoniko 1ª 24ª Daniele Fortunato 25ª 26ª Emilyano Mondoniko 27ª 42ª 2011 2012 Daniele Fortunato 1ª 24ª Sandro Salvoni 25ª 34ª Alessio Pala 35ª 42ª 2012 2013 Alessio Pala 2013 2014 Armando Madonna 1ª 15ª Elio Gustinetti 16ª 30ª ta plej of 2014 2015 Alessio Pala 1ª 12ª Roberto Bonacci 13ª 15ª Amadeo Mangone 16ª 38ª 2015 2016 David Sassarini 1ª 11ª Marko Sesiya 12ª 28ª Mikele Facciolo 29ª 34ª ta plej of 2016 2018 Massimilyano Alvini 2018 2019 Massimilyano Alvini 1ª 13ª Mikele Markolini 14ª 34ª 2019 2021 Marko Dzaffaroni 2021 tep chas Mikele Markolini Prezident 1998 1999 P yetro Dzambayiti 1999 Dzhanfranko AndreolettiVidomi gravciKapitani Damyano Sonconi 1998 2006 Ivan Del Prato 2006 2008 Filippo Karobbio 2008 2009 Ruben Garlini 2009 2011 Roberto Previtali 2011 2012 P yerre Regonezi 2012 2014 Alessandro Salvi 2014 2015 Andrea Soncin 2015 2016 Fabio Gavacci 2016 2020 Garmine Dzhordzhone 2020 tep chas Gravci nacionalnih zbirnih Na danij chas ye p yat gravciv yaki prinajmni odin raz prisutni v zbirnij Italiyi pislya togo yak vistupali v Albinoleffe vorotar Federiko Marketti zahisnik Federiko Peluzo pivzahisnik Alessandro Diamanti ta napadniki Marko Sau ta Andrea Belotti Sho stosuyetsya legioneriv to finskij Mehmet Hetemaj syerraleonec Kevullaj Konte gvinejec Karamoko Sisse ta latvijec Sergijs Vorobjovs vidilyayutsya svoyimi vistupami u svoyih osnovnih nacionalnih zbirnih Nizhche navedeno spisok vishezgadanih sportsmeniv ta yih statistika u vidpovidnih nacionalnih zbirnih Andrea Belotti debyutuvav u 2016 roci 42 matchi ta 12 goliv Alessandro Diamanti debyutuvav u 2010 roku 17 matchiv ta 1 gol Federiko Marketti debyutuvav u 2009 roku 11 matchiv Federiko Peluzo debyutuvav u 2012 roci 3 matchi ta 1 gol Marko Sau debyutuvav u 2013 roci 1 match Kevullaj Konte debyutuvav u 2000 roci 120 matchiv ta 2 goli Karamoko Sisse debyutuvav u 2008 roci 19 matchiv ta 3 goli Mehmet Hetemaj debyutuvav u 2009 roci 7 matchiv ta 1 gol Sergejs Vorobjovs debyutuvav u 2016 roci 3 matchi Primitki La Gazzetta dello Sport 10 giugno 1998 Arhiv originalu za 4 travnya 2022 Procitovano 4 travnya 2022 Arhiv originalu za 15 maggio 2015 Procitovano 11 maggio 2015 Sergio Tosini 10 novembre 2017 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 4 travnya 2022 Andrea Sorrentino 18 giugno 2003 la Repubblica s 50 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 4 travnya 2022 la Repubblica 16 febbraio 1998 s 42 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 la Repubblica 1º giugno 1998 s 43 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 La Gazzetta dello Sport 20 giugno 1998 Arhiv originalu za 5 travnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Nicola Binda 8 luglio 2001 La Gazzetta dello Sport Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Al Bur 26 aprile 2002 La Gazzetta dello Sport Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 la Repubblica 16 giugno 2003 s 49 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Giuseppe Calabrese Alessandro Dell Orto 16 giugno 2003 la Repubblica s 2 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 la Repubblica 15 agosto 2003 s 14 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 G Francinetti 14 settembre 2003 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Il Mattino di Padova 14 febbraio 2004 s 43 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Fulvio Facci 6 giugno 2004 AlbinoLeffe salvezza sicura La Gazzetta dello Sport G Francinetti 23 maggio 2005 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Il Catania e capolista 4 febbraio 2006 Francesco Ceniti 8 giugno 2006 La Gazzetta dello Sport Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Stefano Cantalupi 18 novembre 2006 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 Andrea Tosi 11 giugno 2007 La Gazzetta dello Sport Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 5 travnya 2022 E Roncalli 19 giugno 2007 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 Andrea Sorrentino 27 settembre 2007 la Repubblica s 56 Arhiv originalu za 21 sichnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 Fa Tinaglia 27 maggio 2008 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 Il Mattino di Padova 2 giugno 2008 s 24 Arhiv originalu za 22 sichnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 PDF 3 giugno 2008 Arhiv originalu PDF za 22 sichnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 8 giugno 2008 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 Guido Guida 11 giugno 2008 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 15 giugno 2008 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 11 giugno 2011 Arhiv originalu za 22 sichnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 26 maggio 2012 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 25 gennaio 2013 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 la Repubblica 12 maggio 2014 s 35 Arhiv originalu za 22 sichnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 4 agosto 2015 Arhiv originalu za 22 sichnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 Pietro Scognamiglio 9 giugno 2021 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 6 travnya 2022 Fabiana Della Valle Roberto Pelucchi 30 ottobre 2007 La Gazzetta dello Sport Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 8 travnya 2022 Fonte sito U C AlbinoLeffe 6 bereznya 2016 u Wayback Machine ital Torri tris ecodibergamo it 21 kvitnya 2022 u Wayback Machine ital Arhiv originalu za 23 maggio 2017 Procitovano 20 maggio 2017 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2021 Procitovano 1 luglio 2021 Arhiv originalu za 3 grudnya 2020 Procitovano 9 travnya 2022 12 novembre 2007 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 9 travnya 2022 Silvia Tironi 14 novembre 2009 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 9 travnya 2022 Fonte sito ufficiale U C AlbinoLeffe 2017 05 05 u Wayback Machine Arhiv originalu za 5 maggio 2017 Procitovano 20 maggio 2017 AlbinoLeffe dal 13 ottobre trasloco dalla tribuna Giulio Cesare Sport L Eco di Bergamo Notizie di Bergamo e provincia ital Arhiv originalu za 17 maggio 2017 Procitovano 20 maggio 2017 albinoleffe com Arhiv originalu za 13 giugno 2017 Procitovano 10 giugno 2017 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 15 luglio 2021 Arhiv originalu za 13 serpnya 2021 Procitovano 10 travnya 2022 Arhiv originalu za 29 veresnya 2021 Procitovano 10 travnya 2022 Arhiv originalu za 14 chervnya 2021 Procitovano 10 travnya 2022 Arhiv originalu za 29 sichnya 2022 Procitovano 10 travnya 2022 PosilannyaOficijnij sajt klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine ital Oficijna storinka Albinoleffe 4 travnya 2022 u Wayback Machine v socialnij merezhi Facebook Oficijna storinka Albinoleffe 4 travnya 2022 u Wayback Machine v socialnij merezhi Twitter Kanal Albinoleffe 4 travnya 2022 u Wayback Machine na YouTube Profil klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine na sajti soccerway com Profil klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine na sajti transfermarkt com Profil klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine na sajti zerozero pt Profil klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine na sajti soccerpunter com Profil klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine na sajti footballdatabase eu Profil klubu 4 travnya 2022 u Wayback Machine na sajti worldfootball net

Дата публікації:
Топ