Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Алжирське повстання 8—17 травня 1945 року — стихійний збройний виступ алжирського народу за надання незалежності Алжиру від Франції.
| Алжирське повстання | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Координати: 28° пн. ш. 2° сх. д. / 28° пн. ш. 2° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Алжирські повстанці |  Франція | ||||||
Передісторія повстання
Після завершення Другої світової війни на африканському континенті розпочався підйом національно-визвольного руху. Однією з головних причин його виникнення є зростання національного самоусвідомлення населення колоній, що активно підтримало боротьбу проти нацизму й тепер вимагав від переможців визнання своїх політичних та економічних прав. Активна участь народів колоній у війні проти значно вплинула на їхнє подальше політичне життя. Колоніальні війська стали кістяком армії Франції, окрім того, звичайні французькі частини також у масовому порядку комплектувались жителями колоній у зв'язку з окупацією території метрополії. Наприклад, в ході Туніської кампанії з близько 80 000 солдат «Франції, що б'ється» дві третини були африканцями; в Італійській кампанії брав участь експедиційний корпус, що складався з алжирських та марокканських дивізій. У період боротьби за звільнення від гітлерівців на території самої Франції була сформована 1-ша французька армія, у лавах якої було до 140 тисяч вихідців з африканських колоній. У подальшому ці солдати склали кістяк антиколоніальних армій, партизанських загонів, легальних та нелегальних патріотичних організацій.
Б'ючись проти гітлерівців та їх союзників, сотні тисяч солдат-африканців вступили у безпосередній контакт із населенням метрополії та інших країн Європи, в результаті чого колонізатори поступово втратили у очах колоніальних народів свій ореол. Більше того, солдати колоніальних військ усвідомлювали себе рятівниками Франції. У свою чергу, своєю головною задачею французькі лідери вважали збереження колоніальної імперії як джерела відродження величі й могутності Франції, яка була серйозно послаблена у роки війни.
Серед усіх французьких колоній в Африці Алжир посідав особливе місце. По-перше, це була одна з найстаріших колоній. По-друге, Алжир завжди відзначався високою питомою вагою європейського населення. На 9 мільйонів алжирців доводилось близько 1 мільйона європейців. По-третє, Алжир перебував у центрі північноафриканських французьких володінь і займав вигідне стратегічне положення, через нього проходили найкоротші комунікації, що зв'язували з колоніями Франції у Західній та Екваторіальній Африці.
Політична ситуація в Алжирі до 1945 року
Ще у ході війни, після завершення кампанії у Північній Африці, в Алжирі пролунали вимоги про надання країні політичної незалежності. Ініціатором цих вимог виступала Партія алжирського народу (ППА), заснована 1937 року алжирським політичним діячем . Ще до війни ППА завоювала значний авторитет серед дрібної міської буржуазії, робітників та бідноти. У лютому 1943 року ППА розробила маніфест «Алжир напередодні світового конфлікту. Маніфест алжирського народу», що різко засуджував «колоніальний режим, нав'язаний алжирському народу й заснований на несправедливостях та злочинах» й вимагав ліквідації колонізації, визнання прав народів на самовизначення та надання Алжиру власної конституції, а також «негайної та ефективної участі алжирських мусульман в управлінні їхньою країною». Цей документ відіграв виняткову роль в антиколоніальному русі в Алжирі, згуртувавши найрізноманітніші політичні сили.
Оскільки в ході війни Франція вкрай потребувала ресурсів Алжиру, французька колоніальна влада не ризикнула відмовити й змушена була створити видимість політичного діалогу. Навесні 1943 року губернатор Алжира звернувся до прибічників Маніфесту з проханням конкретизувати свої вимоги. Група політичних діячів на чолі з лідером національної буржуазії Ферхатом Аббасом розробила «Проект реформ» або «Доповнення до Маніфесту». «Проект реформ» передбачав після завершення війни створення алжирської держави із власною конституцією, розробленою Установчими зборами, члени яких обирались жителями Алжиру. Передбачалось замінити генерал-губернатора «алжирським урядом на чолі з верховним комісаром Франції, започаткувати рівне представництво французів та алжирців у всіх органах державної влади й керівництві громадських організацій, ввести рівноправ'я алжирців з французами під час проходження військової служби й надати алжирським частинам у французькій армії прапор з національними кольорами Алжиру».
У відповідь в червні 1943 року новий губернатор Алжиру Ж. Катру заявив, що «ніколи не допустить незалежності Алжиру», бо «єдність Франції й Алжиру — догма». З цією думкою був солідарним і керівник Французького комітету національного визволення (ФКНВ) генерал Шарль де Голль. Тим не менше, ФКНВ був змушений провести в Алжирі низку демократичних перетворень, зокрема, у червняі 1943 року почалось формування Консультативної асамблеї Франції — тимчасового парламенту, до якого вперше увійшли та представники алжирських мусульман. перед усім, місця в асамблеї отримали лідери правобуржуазних партій, що дотримувались профранцузьких поглядів.
Ці косметичні поступки не могли задовольнити корінних алжирців. Ліберально-патріотичне крило національної буржуазії на чолі з Ф. Аббасом та іншими наполягало на позиціях Маніфесту й «Проекту реформ». У березні 1944 року Аббас організував асоціацію «Друзі Маніфесту й свободи», до якої увійшли улеми на чолі з шейхом Б. аль-Ібрагімі, ПАН та інші прибічники Маніфесту. Політична програма асоціації виступала на захист ідей документу ПАН 1943 року, висувала ідею вільної федерації автономного Алжиру з «оновленою антиколоніальною та антиімперіалістичною Французькою республікою». Асоціацію підтримували широкі шари алжирського суспільства, до лав асоціації вступило, за різними оцінками, від 350 тис. до 600 тис. чоловік.
Всередині асоціації «Друзів Маніфесту» ПАН являла собою найбільш реальну й організовану силу, що спиралась переважно на молодь. ПАН мала свої нелегальні групи бойовиків та арсенал зброї, зібраної на місцях боїв у Тунісі або викраденої зі складів французької армії. У багатьох громадських організаціях та різноманітних закладах були члени і прихильники партії. Навіть у військових частинах були створені підпільні групи ПАН. Партія алжирського народу вела активну роботу щодо підготовки до революційних методів боротьби за незалежність, але явно авантюристично розраховувала на можливість скорого звільнення країни збройним шляхом, готувала збройне повстання й проводила надто жорстку антифранцузьку лінію.
Про підготовку повстання стало відомо французькій владі до березня 1945 року, й вона вирішила використати ситуацію для завдання рішучого удару по антиколоніальному руху. У підвищену готовність були приведені війська та цивільна гвардія — воєнізована міліція, що складалась із європейців. У квітні 1945 року в країні почались масові арешти, було заарештовано близько 60 чоловік з керівної ланки ПАН. Лідер партії А. Мессалі, що відбував заслання у селищі Рейбелє, був засланий до Ель-Голєа (Сахара), а потім у Браззавіль (Конго).
Перебіг повстання
1 травня 1945 року всією країною були організовані першотравневі демонстрації ПАН. У столиці й ряді міст поліція відкрила вогонь. Лише у місті Алжирі було вбито 11 демонстрантів, десятки чоловік отримали поранення. Відповіддю став стихійний початок народного повстання 8 травня 1945 року у Східному Алжирі, що переросло з демонстрацій з нагоди . Оскільки на багатьох демонстраціях маніфестанти несли плакати з вимогами незалежності Алжиру, у містах Сетіфі й поліція знову відкрила вогонь по демонстрантах. У відповідь учасники маршу в Сетіфі узялись до кинджалів, кийків та каміння, й почали вбивати всіх європейців, яких зустрічали. У перший день було убито 27 європейців, другого дня постраждало ще 75 чоловік, багатьох з яких було забито на смерть.
Повстання швидко розповсюдилось Баборською Кабілією, охопивши близько 20 міст і селищ, не враховуючи віддалених гірських селищ. У ньому брали участь до 50 тисяч чоловік. Повстанці, озброєні мисливськими рушницями і трофейними автоматами, підпалювали ферми колоністів, жорстоко вбивали європейців, нападали на загони урядових військ.
Однак дії повстанців були розрізненими та неорганізованими, що призвело до їхнього швидкого розгрому. Французька влада кинула на придушення повстання значні сили (до 12 000 чоловік) армійських частин (в тому числі сенегальських стрільців і частини ), які підтримувала авіація, флот, поліція, цивільна гвардія. Проти повстанців були навіть задіяні італійські військовополонені. Райони повстання жорстоко розгромили: багато селищ було вщент спалено, десятки тисяч людей знищено без суду та слідства. 16—17 травня 1945 року останні загони повстанців склали зброю.
Мерців було настільки багато, що їх часто не могли поховати, тому їх скидали до криниць та з гірських обривів у горах Кабілії.
Втрати сторін
За наказом французької влади асоціація «Друзів Маніфесту та свободи» була розпущена. В ході облав, що було розгорнуто в країні, було заарештовано 4560 чоловік, у тому числі й Ф. Аббас. Військові суди винесли вироки у загальній кількості 1307 алжирцям, з них 99 були засуджені до страти, 64 — до довічної каторги, 329 — до робіт на каторзі, 300 — до тюремного ув'язнення.
За офіційними даними французької влади, що були опубліковані одразу після подій, число жертв повстання у травні 1945 року склало: 88 убитих та 150 поранених європейців, 1200 вбитих і 1500 поранених алжирців. Нині всі французькі історики визнають, що кількість жертв алжирців була сильно занижена. Офіційна французька історіографія тривалий час представляла повстання «заворушеннями», акцентуючи увагу на вбитих європейських поселенцях та замовчуючи подальшу різню арабського і кабільського населення. Однак нині переважна більшість французьких істориків визнала правоту алжирської версії подій.
Наслідки повстання
Повстання та його розгром мали далекосяжні наслідки. Так, французька влада повірила у можливість придушення антиколоніального руху військовою силою, що призвело до тривалих колоніальних війн в Індокитаї, на Мадагаскарі й у самому Алжирі. Окрім того, французька громада Алжиру отримала й стимул, і підставу для посилення своєї ролі в управлінні Алжиром, де-факто створивши, за великим рахунком, автономну від Парижа владу білої меншості, яка спиралась на власні збройні формування й категорично відкидала можливість будь-якого діалогу з арабським населенням.
У свою чергу, на лідерів антиколоніального руху склали величезне враження розмах повстання та стрімкість його розповсюдження, незважаючи на його явну непідготовленість. Переважала думка, що за тривалої й ретельної підготовки збройна боротьба призведе до визволення країни. Гасла про надання автономії було відкинуто. Уже з 1946 року була створена «Організасьйон Спесіяль» (ОС) — розгалужена підпільна мережа збройних груп революціонерів, що діяли у містах. У 1949 році її очолив Ахмед Бен Белла, колишній сержант французької армії з бойовим досвідом Другої світової війни. Слідом за нею почали створюватись й інші подібні організації, які збирали кошти, закуповували зброю, вербували та навчали майбутніх солдат. У пропаганді широко використовувались звірства французів під час придушення повстання. З березня 1947 року у гірських районах країни з'явились перші партизанські загони. Алжир домігся повного звільнення в ході національної-визвольної війни 1954—1962 років.
Примітки
Література
- Історія Алжиру у новий та новітній часи. М., 1992.
- Вільямс Ч. Останній великий француз: Життя генерала де Голля. — М., 2003. — С. 374.
- Ланда Р.Г Криза колоніального режиму в Алжирі (1931—1954). — М., 1980. — С. 123—124.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Alzhirske povstannya 8 17 travnya 1945 roku stihijnij zbrojnij vistup alzhirskogo narodu za nadannya nezalezhnosti Alzhiru vid Franciyi Alzhirske povstannyaKoordinati 28 pn sh 2 sh d 28 pn sh 2 sh d 28 2Data 8 travnya 17 travnya 1945Misce AlzhirRezultat Porazka povstannyaStoroniAlzhirski povstanci FranciyaPeredistoriya povstannyaPislya zavershennya Drugoyi svitovoyi vijni na afrikanskomu kontinenti rozpochavsya pidjom nacionalno vizvolnogo ruhu Odniyeyu z golovnih prichin jogo viniknennya ye zrostannya nacionalnogo samousvidomlennya naselennya kolonij sho aktivno pidtrimalo borotbu proti nacizmu j teper vimagav vid peremozhciv viznannya svoyih politichnih ta ekonomichnih prav Aktivna uchast narodiv kolonij u vijni proti znachno vplinula na yihnye podalshe politichne zhittya Kolonialni vijska stali kistyakom armiyi Franciyi okrim togo zvichajni francuzki chastini takozh u masovomu poryadku komplektuvalis zhitelyami kolonij u zv yazku z okupaciyeyu teritoriyi metropoliyi Napriklad v hodi Tuniskoyi kampaniyi z blizko 80 000 soldat Franciyi sho b yetsya dvi tretini buli afrikancyami v Italijskij kampaniyi brav uchast ekspedicijnij korpus sho skladavsya z alzhirskih ta marokkanskih divizij U period borotbi za zvilnennya vid gitlerivciv na teritoriyi samoyi Franciyi bula sformovana 1 sha francuzka armiya u lavah yakoyi bulo do 140 tisyach vihidciv z afrikanskih kolonij U podalshomu ci soldati sklali kistyak antikolonialnih armij partizanskih zagoniv legalnih ta nelegalnih patriotichnih organizacij B yuchis proti gitlerivciv ta yih soyuznikiv sotni tisyach soldat afrikanciv vstupili u bezposerednij kontakt iz naselennyam metropoliyi ta inshih krayin Yevropi v rezultati chogo kolonizatori postupovo vtratili u ochah kolonialnih narodiv svij oreol Bilshe togo soldati kolonialnih vijsk usvidomlyuvali sebe ryativnikami Franciyi U svoyu chergu svoyeyu golovnoyu zadacheyu francuzki lideri vvazhali zberezhennya kolonialnoyi imperiyi yak dzherela vidrodzhennya velichi j mogutnosti Franciyi yaka bula serjozno poslablena u roki vijni Sered usih francuzkih kolonij v Africi Alzhir posidav osoblive misce Po pershe ce bula odna z najstarishih kolonij Po druge Alzhir zavzhdi vidznachavsya visokoyu pitomoyu vagoyu yevropejskogo naselennya Na 9 miljoniv alzhirciv dovodilos blizko 1 miljona yevropejciv Po tretye Alzhir perebuvav u centri pivnichnoafrikanskih francuzkih volodin i zajmav vigidne strategichne polozhennya cherez nogo prohodili najkorotshi komunikaciyi sho zv yazuvali z koloniyami Franciyi u Zahidnij ta Ekvatorialnij Africi Politichna situaciya v Alzhiri do 1945 rokuShe u hodi vijni pislya zavershennya kampaniyi u Pivnichnij Africi v Alzhiri prolunali vimogi pro nadannya krayini politichnoyi nezalezhnosti Iniciatorom cih vimog vistupala Partiya alzhirskogo narodu PPA zasnovana 1937 roku alzhirskim politichnim diyachem She do vijni PPA zavoyuvala znachnij avtoritet sered dribnoyi miskoyi burzhuaziyi robitnikiv ta bidnoti U lyutomu 1943 roku PPA rozrobila manifest Alzhir naperedodni svitovogo konfliktu Manifest alzhirskogo narodu sho rizko zasudzhuvav kolonialnij rezhim nav yazanij alzhirskomu narodu j zasnovanij na nespravedlivostyah ta zlochinah j vimagav likvidaciyi kolonizaciyi viznannya prav narodiv na samoviznachennya ta nadannya Alzhiru vlasnoyi konstituciyi a takozh negajnoyi ta efektivnoyi uchasti alzhirskih musulman v upravlinni yihnoyu krayinoyu Cej dokument vidigrav vinyatkovu rol v antikolonialnomu rusi v Alzhiri zgurtuvavshi najriznomanitnishi politichni sili Oskilki v hodi vijni Franciya vkraj potrebuvala resursiv Alzhiru francuzka kolonialna vlada ne riziknula vidmoviti j zmushena bula stvoriti vidimist politichnogo dialogu Navesni 1943 roku gubernator Alzhira zvernuvsya do pribichnikiv Manifestu z prohannyam konkretizuvati svoyi vimogi Grupa politichnih diyachiv na choli z liderom nacionalnoyi burzhuaziyi Ferhatom Abbasom rozrobila Proekt reform abo Dopovnennya do Manifestu Proekt reform peredbachav pislya zavershennya vijni stvorennya alzhirskoyi derzhavi iz vlasnoyu konstituciyeyu rozroblenoyu Ustanovchimi zborami chleni yakih obiralis zhitelyami Alzhiru Peredbachalos zaminiti general gubernatora alzhirskim uryadom na choli z verhovnim komisarom Franciyi zapochatkuvati rivne predstavnictvo francuziv ta alzhirciv u vsih organah derzhavnoyi vladi j kerivnictvi gromadskih organizacij vvesti rivnoprav ya alzhirciv z francuzami pid chas prohodzhennya vijskovoyi sluzhbi j nadati alzhirskim chastinam u francuzkij armiyi prapor z nacionalnimi kolorami Alzhiru U vidpovid v chervni 1943 roku novij gubernator Alzhiru Zh Katru zayaviv sho nikoli ne dopustit nezalezhnosti Alzhiru bo yednist Franciyi j Alzhiru dogma Z ciyeyu dumkoyu buv solidarnim i kerivnik Francuzkogo komitetu nacionalnogo vizvolennya FKNV general Sharl de Goll Tim ne menshe FKNV buv zmushenij provesti v Alzhiri nizku demokratichnih peretvoren zokrema u chervnyai 1943 roku pochalos formuvannya Konsultativnoyi asambleyi Franciyi timchasovogo parlamentu do yakogo vpershe uvijshli ta predstavniki alzhirskih musulman pered usim miscya v asambleyi otrimali lideri pravoburzhuaznih partij sho dotrimuvalis profrancuzkih poglyadiv Ci kosmetichni postupki ne mogli zadovolniti korinnih alzhirciv Liberalno patriotichne krilo nacionalnoyi burzhuaziyi na choli z F Abbasom ta inshimi napolyagalo na poziciyah Manifestu j Proektu reform U berezni 1944 roku Abbas organizuvav asociaciyu Druzi Manifestu j svobodi do yakoyi uvijshli ulemi na choli z shejhom B al Ibragimi PAN ta inshi pribichniki Manifestu Politichna programa asociaciyi vistupala na zahist idej dokumentu PAN 1943 roku visuvala ideyu vilnoyi federaciyi avtonomnogo Alzhiru z onovlenoyu antikolonialnoyu ta antiimperialistichnoyu Francuzkoyu respublikoyu Asociaciyu pidtrimuvali shiroki shari alzhirskogo suspilstva do lav asociaciyi vstupilo za riznimi ocinkami vid 350 tis do 600 tis cholovik Vseredini asociaciyi Druziv Manifestu PAN yavlyala soboyu najbilsh realnu j organizovanu silu sho spiralas perevazhno na molod PAN mala svoyi nelegalni grupi bojovikiv ta arsenal zbroyi zibranoyi na miscyah boyiv u Tunisi abo vikradenoyi zi skladiv francuzkoyi armiyi U bagatoh gromadskih organizaciyah ta riznomanitnih zakladah buli chleni i prihilniki partiyi Navit u vijskovih chastinah buli stvoreni pidpilni grupi PAN Partiya alzhirskogo narodu vela aktivnu robotu shodo pidgotovki do revolyucijnih metodiv borotbi za nezalezhnist ale yavno avantyuristichno rozrahovuvala na mozhlivist skorogo zvilnennya krayini zbrojnim shlyahom gotuvala zbrojne povstannya j provodila nadto zhorstku antifrancuzku liniyu Pro pidgotovku povstannya stalo vidomo francuzkij vladi do bereznya 1945 roku j vona virishila vikoristati situaciyu dlya zavdannya rishuchogo udaru po antikolonialnomu ruhu U pidvishenu gotovnist buli privedeni vijska ta civilna gvardiya voyenizovana miliciya sho skladalas iz yevropejciv U kvitni 1945 roku v krayini pochalis masovi areshti bulo zaareshtovano blizko 60 cholovik z kerivnoyi lanki PAN Lider partiyi A Messali sho vidbuvav zaslannya u selishi Rejbelye buv zaslanij do El Golyea Sahara a potim u Brazzavil Kongo Perebig povstannya1 travnya 1945 roku vsiyeyu krayinoyu buli organizovani pershotravnevi demonstraciyi PAN U stolici j ryadi mist policiya vidkrila vogon Lishe u misti Alzhiri bulo vbito 11 demonstrantiv desyatki cholovik otrimali poranennya Vidpoviddyu stav stihijnij pochatok narodnogo povstannya 8 travnya 1945 roku u Shidnomu Alzhiri sho pereroslo z demonstracij z nagodi Oskilki na bagatoh demonstraciyah manifestanti nesli plakati z vimogami nezalezhnosti Alzhiru u mistah Setifi j policiya znovu vidkrila vogon po demonstrantah U vidpovid uchasniki marshu v Setifi uzyalis do kindzhaliv kijkiv ta kaminnya j pochali vbivati vsih yevropejciv yakih zustrichali U pershij den bulo ubito 27 yevropejciv drugogo dnya postrazhdalo she 75 cholovik bagatoh z yakih bulo zabito na smert Povstannya shvidko rozpovsyudilos Baborskoyu Kabiliyeyu ohopivshi blizko 20 mist i selish ne vrahovuyuchi viddalenih girskih selish U nomu brali uchast do 50 tisyach cholovik Povstanci ozbroyeni mislivskimi rushnicyami i trofejnimi avtomatami pidpalyuvali fermi kolonistiv zhorstoko vbivali yevropejciv napadali na zagoni uryadovih vijsk Odnak diyi povstanciv buli rozriznenimi ta neorganizovanimi sho prizvelo do yihnogo shvidkogo rozgromu Francuzka vlada kinula na pridushennya povstannya znachni sili do 12 000 cholovik armijskih chastin v tomu chisli senegalskih strilciv i chastini yaki pidtrimuvala aviaciya flot policiya civilna gvardiya Proti povstanciv buli navit zadiyani italijski vijskovopoloneni Rajoni povstannya zhorstoko rozgromili bagato selish bulo vshent spaleno desyatki tisyach lyudej znisheno bez sudu ta slidstva 16 17 travnya 1945 roku ostanni zagoni povstanciv sklali zbroyu Merciv bulo nastilki bagato sho yih chasto ne mogli pohovati tomu yih skidali do krinic ta z girskih obriviv u gorah Kabiliyi Vtrati storinZa nakazom francuzkoyi vladi asociaciya Druziv Manifestu ta svobodi bula rozpushena V hodi oblav sho bulo rozgornuto v krayini bulo zaareshtovano 4560 cholovik u tomu chisli j F Abbas Vijskovi sudi vinesli viroki u zagalnij kilkosti 1307 alzhircyam z nih 99 buli zasudzheni do strati 64 do dovichnoyi katorgi 329 do robit na katorzi 300 do tyuremnogo uv yaznennya Za oficijnimi danimi francuzkoyi vladi sho buli opublikovani odrazu pislya podij chislo zhertv povstannya u travni 1945 roku sklalo 88 ubitih ta 150 poranenih yevropejciv 1200 vbitih i 1500 poranenih alzhirciv Nini vsi francuzki istoriki viznayut sho kilkist zhertv alzhirciv bula silno zanizhena Oficijna francuzka istoriografiya trivalij chas predstavlyala povstannya zavorushennyami akcentuyuchi uvagu na vbitih yevropejskih poselencyah ta zamovchuyuchi podalshu riznyu arabskogo i kabilskogo naselennya Odnak nini perevazhna bilshist francuzkih istorikiv viznala pravotu alzhirskoyi versiyi podij Naslidki povstannyaPovstannya ta jogo rozgrom mali dalekosyazhni naslidki Tak francuzka vlada povirila u mozhlivist pridushennya antikolonialnogo ruhu vijskovoyu siloyu sho prizvelo do trivalih kolonialnih vijn v Indokitayi na Madagaskari j u samomu Alzhiri Okrim togo francuzka gromada Alzhiru otrimala j stimul i pidstavu dlya posilennya svoyeyi roli v upravlinni Alzhirom de fakto stvorivshi za velikim rahunkom avtonomnu vid Parizha vladu biloyi menshosti yaka spiralas na vlasni zbrojni formuvannya j kategorichno vidkidala mozhlivist bud yakogo dialogu z arabskim naselennyam U svoyu chergu na lideriv antikolonialnogo ruhu sklali velichezne vrazhennya rozmah povstannya ta strimkist jogo rozpovsyudzhennya nezvazhayuchi na jogo yavnu nepidgotovlenist Perevazhala dumka sho za trivaloyi j retelnoyi pidgotovki zbrojna borotba prizvede do vizvolennya krayini Gasla pro nadannya avtonomiyi bulo vidkinuto Uzhe z 1946 roku bula stvorena Organizasjon Spesiyal OS rozgaluzhena pidpilna merezha zbrojnih grup revolyucioneriv sho diyali u mistah U 1949 roci yiyi ocholiv Ahmed Ben Bella kolishnij serzhant francuzkoyi armiyi z bojovim dosvidom Drugoyi svitovoyi vijni Slidom za neyu pochali stvoryuvatis j inshi podibni organizaciyi yaki zbirali koshti zakupovuvali zbroyu verbuvali ta navchali majbutnih soldat U propagandi shiroko vikoristovuvalis zvirstva francuziv pid chas pridushennya povstannya Z bereznya 1947 roku u girskih rajonah krayini z yavilis pershi partizanski zagoni Alzhir domigsya povnogo zvilnennya v hodi nacionalnoyi vizvolnoyi vijni 1954 1962 rokiv PrimitkiLiteraturaIstoriya Alzhiru u novij ta novitnij chasi M 1992 Vilyams Ch Ostannij velikij francuz Zhittya generala de Gollya M 2003 S 374 Landa R G Kriza kolonialnogo rezhimu v Alzhiri 1931 1954 M 1980 S 123 124