Алексєєв Ігор Вікторович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ігор Алексєєв.

І́гор Ві́кторович Алексє́єв (10 січня 1960, Донецьк) — український політик, дипломат, секретар ЦК КПУ (від червня 2005 р.).

Алексєєв Ігор Вікторович
Народився	10 січня 1960(1960-01-10) (64 роки) Сталіно, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	дипломат, політик
Alma mater	Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева, ^d і Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України
Членство	Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України^[1], народний депутат України^[2], народний депутат України^[3] і народний депутат України^[4]
Партія	КПУ
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
Скликання: 4,5,6,7
Комуністична партія України		—
Картка на сайті Верховної Ради України

Народний депутат України протягом чотирьох поспіль каденцій (від 2002 р. у IV скликанні, до 2014 р. у складі VII скликання). Був одним із депутатів, що голосували за «Диктаторські закони» 16 січня 2014 року.

Біографія

Освіта

• 1981 — Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ та військ зв'язку.
• 1991 — .
• 1998 — Дипломатична академія при МЗС України (за фахом — магістр зовнішньої політики).

Кар'єра

• 1981–1983 — заступник командира роти зв'язку (Київ).
• 1983–1985 — секретар комітету ВЛКСМ, пропагандист політвідділу в Київському вищому військово-інженерному училищі зв'язку.
• 1985–1988 — пропагандист військової частини (Магадан).
• 1988–1991 — слухач Військово-політичної академії імені Леніна (Москва).
• 1991–1994 — викладач Київського інституту сухопутних військ.
• 1994–1996 — перший секретар Управління контролю над озброєнням та роззброєнням МЗС України.
• 1996–1998 — слухач Дипломатичної академії при МЗС України.
• 1998–2002 — консул Дипломатичного представництва України в Королівстві Данія.

Член КПУ.

Депутатська діяльність

Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002 — квітень 2006) від КПУ (№ 50 в списку). Член фракції комуністів (з травня 2002). Член Комітету у закордонних справах (з червня 2002), голова підкомітету з міжнародних договорів.

Народний депутат України 5-го скликання (квітень 2006 — листопад 2007) від КПУ (№ 14 в списку). Голова підкомітету з міжнародно-правових питань Комітету у закордонних справах (з липня 2006). Член фракції КПУ (з квітня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання (листопад 2007 — грудень 2012) від КПУ (№ 10 в списку). Член фракції комуністів (з листопада 2007). Секретар Комітету у закордонних справах (з грудня 2007).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови. Закон було прийнято із порушеннями регламенту.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події на Волині 1942—1944 років.

Народний депутат України 7-го скликання (з грудня 2012) від КПУ (№ 6 в списку). Член фракції комуністів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету у закордонних справах (з грудня 2012).

Перший заступник голови Комітету, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.

Член групи з міжпарламентських зКомуністична партія України (1993—2022)|в'язків з Італійською Республікою, Республікою Кіпр, Державою Ізраїль, Литовською Республікою, Республікою Індонезія, Канадою, Грузією, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Російською Федерацією, Республікою Білорусь. Заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою.

Член міжпарламентської комісії зі співробітництва Верховної Ради України та Національних Зборів Республіки Білорусь.

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
5. . w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 22 травня 2021.
6. . web.archive.org. 24 січня 2012. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 12 вересня 2022.
7. 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
8. Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
9. Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [ 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
10. ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [ 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда

Джерела

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 4 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Верховної Ради України [ 6 липня 2020 у Wayback Machine.]