Іван Федорович Олександровський (1817, Митава, — 1894, Санкт-Петербург) — російський художник, фотограф, інженер і винахідник.
Александровський Іван Федорович | |
---|---|
Народився | 1817 Мітава, Російська імперія |
Помер | 12 вересня 1894[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
Країна | Латвія Російська імперія |
Діяльність | інженер-механік |
Нагороди | |
|
Біографія
З дитячих років виявляв здібності до живопису і досяг великих успіхів. У 1835 році після закінчення реального училища приїхав у столицю, все його подальше життя і діяльність пов'язана з Петербургом.
У 1837 році І. Олександровський виставив на виставці, що проводила Петербурзька академія мистецтв, чотири види (з натури): «Табір на горі Турга-Даг при облозі фортеці Чох в 1849 р.», «Розорений аул Ташкутур в Дагестані», «Аул Карабурдакен» і «Гора Ельбрус поблизу Кисловодська». Роботи молодого художника помітили і присвоїли йому звання художника (некласного), що дозволило йому стати викладачем малювання і креслення спочатку в Митаві, потім у приватній гімназії в Петербурзі.
На початку 1850-х років він відкрив «власний фотографічний заклад р. Олександровського» і досяг у новій справі великих успіхів, виготовив дослідні зразки фотографічних апаратів. В 1852 році він запропонував апарат для отримання стереофотографій.
У 1854 році майстру живописного цеху В. Олександровському Департаментом торгівлі й мануфактур було видано привілей на «апарат для зняття потрібних для стереоскопа двох зображень в один і той же час і однією й тією ж машиною». На фотографічній виставці у Петербурзі в 1889 році І. Ф. Олександровський експонував перші в Росії стереоскопічні знімки, які він зробив своїм апаратом ще в 1852 році.
З часом стає настільки відомий в Петербурзі, що його запрошують до двору. В. Ф. Олександровський робить портрети імператора Олександра II, членів його сім'ї та наближених. У 1859 стає одним з перших у Росії російських придворних фотографів.
Першим в Росії в 1861—1862 спроектував підводний човен з механічним двигуном (конструкції професора С. І. Барановського), який працював на енергії стисненого повітря. Човен був побудований в 1864—1866 на Балтійському суднобудівному заводі в Петербурзі, мав на озброєнні дві міни, пов'язані між собою тросом і прикріплені до корпусу. Човен успішно пройшов ходові випробування і в 1868 з екіпажем з 23 осіб під командою капітана 1 рангу А. Н. Андрєєва протягом 17 годин перебував під водою на глибині близько 10 м.
У 1865 Олександрівський розробив проект першої в світі торпеди, що управлялася автоматично. Після вдосконалення вона була виготовлена в 1871—1874 в майстернях Старого Адміралтейського заводу.
У вересні 1866 підводний човен в Кронштадті відвідав Олександр II. Царя супроводжували великі князі й численна світа від російського флоту. Спустившись в човен, государ з цікавістю знайомився з пристроєм. Пояснення давав винахідник. «Надзвичайно розумно придумано», — сказав цар і висловив надію, що човен ще «вдасться вдосконалити». Творчість В. Ф. Олександровського зробила величезний вплив на розвиток не тільки вітчизняного, але й світового підводного кораблебудування.
У 1877 році В. Олександровський розробив автономне водолазне спорядження на стислому повітрі. Він спробував втілити його як чисто диверсійний засіб підводної війни під назвою «Підводний тарантас». Транспортуючи за собою візок, завантажений балонами зі стислим повітрям, і вибухівку, водолази могли перебувати під водою майже 3 години. Однак далі створення дослідного зразка й успішного його випробування проект не пішов. Олександрівський також винайшов пристрій для підйому затонулих суден і пошкоджених підводних човнів на основі надувних шкіряних мішків (прототип сучасних м'яких понтонів).
У кінці життя витративши всі свої кошти на винаходи, В. Олександровський повністю розорився. Звернення до влади залишилися без відповіді. Важко хворого В. Олександровського помістили в одну з лікарень для бідних в Петербурзі. У 1894 році у віці 77 років, всіма забутий і покинутий, Іван Федорович Олександровський пішов з життя.
Був нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня.
Художня спадщина
- Південний берег Криму. Сімеїз. Гора Кішка. 1887 р.
- Російський табір під Гунибом. 1895 р.
- Вид Гуніба. Кінець XIX століття.
Джерело
- Волинець А. Російська торпеда. Успіхи й невдачі першого у світі підводного човна з торпедним зброєю [ 8 липня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки
- https://allmines.net/catalog/russia/nii/alexandrovsky/
- Большая Российская энциклопедия: В 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю. С. Осипов. Отв. ред С. Л. Кравец. Т. 1. А — Анкетирование. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2005. — 766 с.: ил.: карт. (стр. 455)
- . Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 16 листопада 2020.
- . Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
Посилання
- Творець першої у світі торпеди [ 5 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті «Хронос» [ 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Ivan Aleksandrovskij Ivan Fedorovich Oleksandrovskij 1817 Mitava 1894 Sankt Peterburg rosijskij hudozhnik fotograf inzhener i vinahidnik Aleksandrovskij Ivan FedorovichNarodivsya1817 Mitava Rosijska imperiyaPomer12 veresnya 1894 1894 09 12 1 Sankt Peterburg Rosijska imperiyaKrayina Latviya Rosijska imperiyaDiyalnistinzhener mehanikNagorodi Mediafajli u VikishovishiPidvodnij choven Aleksandrovskogo fotografiya BiografiyaZ dityachih rokiv viyavlyav zdibnosti do zhivopisu i dosyag velikih uspihiv U 1835 roci pislya zakinchennya realnogo uchilisha priyihav u stolicyu vse jogo podalshe zhittya i diyalnist pov yazana z Peterburgom U 1837 roci I Oleksandrovskij vistaviv na vistavci sho provodila Peterburzka akademiya mistectv chotiri vidi z naturi Tabir na gori Turga Dag pri oblozi forteci Choh v 1849 r Rozorenij aul Tashkutur v Dagestani Aul Karaburdaken i Gora Elbrus poblizu Kislovodska Roboti molodogo hudozhnika pomitili i prisvoyili jomu zvannya hudozhnika neklasnogo sho dozvolilo jomu stati vikladachem malyuvannya i kreslennya spochatku v Mitavi potim u privatnij gimnaziyi v Peterburzi Na pochatku 1850 h rokiv vin vidkriv vlasnij fotografichnij zaklad r Oleksandrovskogo i dosyag u novij spravi velikih uspihiv vigotoviv doslidni zrazki fotografichnih aparativ V 1852 roci vin zaproponuvav aparat dlya otrimannya stereofotografij U 1854 roci majstru zhivopisnogo cehu V Oleksandrovskomu Departamentom torgivli j manufaktur bulo vidano privilej na aparat dlya znyattya potribnih dlya stereoskopa dvoh zobrazhen v odin i toj zhe chas i odniyeyu j tiyeyu zh mashinoyu Na fotografichnij vistavci u Peterburzi v 1889 roci I F Oleksandrovskij eksponuvav pershi v Rosiyi stereoskopichni znimki yaki vin zrobiv svoyim aparatom she v 1852 roci Z chasom staye nastilki vidomij v Peterburzi sho jogo zaproshuyut do dvoru V F Oleksandrovskij robit portreti imperatora Oleksandra II chleniv jogo sim yi ta nablizhenih U 1859 staye odnim z pershih u Rosiyi rosijskih pridvornih fotografiv Pershim v Rosiyi v 1861 1862 sproektuvav pidvodnij choven z mehanichnim dvigunom konstrukciyi profesora S I Baranovskogo yakij pracyuvav na energiyi stisnenogo povitrya Choven buv pobudovanij v 1864 1866 na Baltijskomu sudnobudivnomu zavodi v Peterburzi mav na ozbroyenni dvi mini pov yazani mizh soboyu trosom i prikripleni do korpusu Choven uspishno projshov hodovi viprobuvannya i v 1868 z ekipazhem z 23 osib pid komandoyu kapitana 1 rangu A N Andryeyeva protyagom 17 godin perebuvav pid vodoyu na glibini blizko 10 m U 1865 Oleksandrivskij rozrobiv proekt pershoyi v sviti torpedi sho upravlyalasya avtomatichno Pislya vdoskonalennya vona bula vigotovlena v 1871 1874 v majsternyah Starogo Admiraltejskogo zavodu U veresni 1866 pidvodnij choven v Kronshtadti vidvidav Oleksandr II Carya suprovodzhuvali veliki knyazi j chislenna svita vid rosijskogo flotu Spustivshis v choven gosudar z cikavistyu znajomivsya z pristroyem Poyasnennya davav vinahidnik Nadzvichajno rozumno pridumano skazav car i visloviv nadiyu sho choven she vdastsya vdoskonaliti Tvorchist V F Oleksandrovskogo zrobila velicheznij vpliv na rozvitok ne tilki vitchiznyanogo ale j svitovogo pidvodnogo korablebuduvannya U 1877 roci V Oleksandrovskij rozrobiv avtonomne vodolazne sporyadzhennya na stislomu povitri Vin sprobuvav vtiliti jogo yak chisto diversijnij zasib pidvodnoyi vijni pid nazvoyu Pidvodnij tarantas Transportuyuchi za soboyu vizok zavantazhenij balonami zi stislim povitryam i vibuhivku vodolazi mogli perebuvati pid vodoyu majzhe 3 godini Odnak dali stvorennya doslidnogo zrazka j uspishnogo jogo viprobuvannya proekt ne pishov Oleksandrivskij takozh vinajshov pristrij dlya pidjomu zatonulih suden i poshkodzhenih pidvodnih chovniv na osnovi naduvnih shkiryanih mishkiv prototip suchasnih m yakih pontoniv U kinci zhittya vitrativshi vsi svoyi koshti na vinahodi V Oleksandrovskij povnistyu rozorivsya Zvernennya do vladi zalishilisya bez vidpovidi Vazhko hvorogo V Oleksandrovskogo pomistili v odnu z likaren dlya bidnih v Peterburzi U 1894 roci u vici 77 rokiv vsima zabutij i pokinutij Ivan Fedorovich Oleksandrovskij pishov z zhittya Buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Volodimira 3 go stupenya Hudozhnya spadshinaPivdennij bereg Krimu Simeyiz Gora Kishka 1887 r Rosijskij tabir pid Gunibom 1895 r Vid Guniba Kinec XIX stolittya DzhereloVolinec A Rosijska torpeda Uspihi j nevdachi pershogo u sviti pidvodnogo chovna z torpednim zbroyeyu 8 lipnya 2017 u Wayback Machine Primitkihttps allmines net catalog russia nii alexandrovsky Bolshaya Rossijskaya enciklopediya V 30 t Predsedatel nauch red soveta Yu S Osipov Otv red S L Kravec T 1 A Anketirovanie M Bolshaya Rossijskaya enciklopediya 2005 766 s il kart str 455 Arhiv originalu za 24 sichnya 2021 Procitovano 16 listopada 2020 Arhiv originalu za 28 kvitnya 2017 Procitovano 8 travnya 2017 PosilannyaTvorec pershoyi u sviti torpedi 5 travnya 2017 u Wayback Machine Biografiya na sajti Hronos 16 zhovtnya 2018 u Wayback Machine