Алек Сток

Алек Сток (англ. Alec Stock, 30 березня 1917 — 16 квітня 2001) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Алек Сток
Особисті дані
Повне ім'я	Алек Вільям Альфред Сток
Народження	30 березня 1917(1917-03-30)
	^d, Велика Британія
Смерть	16 квітня 2001(2001-04-16) (84 роки)
	^d, Велика Британія
Громадянство	Велика Британія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) ? «Тоттенгем Готспур»  ? (?) 1936–1938 «Чарльтон Атлетік» 0 (0) 1938–1939 КПР 30 (0) 1946–1949 «Йовіл Таун»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1946–1949 «Йовіл Таун» 1949–1955 «Лейтон Орієнт» 1955–1956 «Арсенал» (помічник) 1956–1957 «Лейтон Орієнт» 1957 «Рома» 1958–1959 «Лейтон Орієнт» 1959–1968 КПР 1968–1972 «Лутон Таун» 1972–1976 «Фулгем» 1978 КПР (в.о.) 1979–1980 «Борнмут»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Він народився у селі на південному заході Англії. Його батько був шахтарем і працював у сусідній шахті в Радстоку. Після загальної страйку в 1926 році його сім'я переїхала на схід країни до Дартфорда, Кент. Розпочав спортивну кар'єру не як футболіст, тому що він займався іншими популярними видами спорту в Англії, зокрема регбі (як нападник) і крикет. Серйозно почав грати в футбол у підлітковому віці, у крихітній команді з сусіднього Вілмінгтона, потім в команді «Редгілл» із сусіднього графства Сассекс. Він грав там центрального нападника.

Згодом Сток приєднався до аматорської команди знаменитого «Тоттенгем Готспур». Він поєднував гру у клубі з роботою в банку. В одному з матчів забив хет-трик, що помітив тодішній менеджер «Чарльтон Атлетіка», , який запросив дев'ятнадцятирічного гравця у клуб, з яким Сток підписав свій перший професійний контракт у 1936 році. Однак протягом двох років він не зміг пробитись до першої команди і пішов до команди місцевих суперників «Квінз Парк Рейнджерс», за яку він зіграв 30 матчів у чемпіонаті. Незабаром нападник отримав травму гомілковостопного суглоба, і незабаром після цього розпочалась Друга світова війна.

Під час Другої світової війни брав участь у бойових діях, був командиром танка. У 1944 році він отримав поранення під містом Кан у Франції. Танк, яким він керував, був підірваний, і багато шрапнелі застрягло в його тілі. Війна для молодого спортсмена закінчилася і він був доставлений до Уельсу для одужання під керівництвом його дружини Марджорі, з якої він одружився за рік до того.

Кар'єра тренера

Після війни Сток вирішив стати букмекером, але випадково залишився в футболі. Його дружина звернула увагу на статтю в , де «Йовіл Таун» шукав кандидатів на роль тренера. Сток був обраний з більш ніж шістдесяти кандидатів. Найкращий результат був досягнутий у другому сезоні, команда завершила сезон 1946/47 в аматорській ^[en] на четвертому місці. Проте молодий менеджер в основному запам'ятався в «Йовіл Таун» через незвичайний сезон 1948/49 років: клуб вийшов у п'ятий раунд Кубка Англії, перемігши на своєму шляху титулований «Сандерленд» (2:1). Матч з «Сандерлендом» був лише другим в історії англійського футболу, де команда, яка не була членом Футбольної ліги, перемогла клуб, який відігравав тоді ключову роль у національних змаганнях. Окрім досягнень у національному кубку, команда в тому ж сезоні досягла фіналу Кубка Південної ліги. Наступного сезону Сток здобув з командою 10 очок у чотирьох іграх, після чого він несподівано прийняв пропозицію команди «Лейтон Орієнт» і покинув клуб.

Великі успіхи в «Йовіл Таун» вразили лондонського виробника взуття Гаррі Зуссмана, який найняв його на роботу тренером у «Лейтон Орієнт». Це було плідне партнерство, яке тривало протягом наступного десятиліття. За цей час він двічі покидав клуб за короткий час — в 1956 році він став помічником тренера в «Арсеналі», а в 1957 році тимчасово тренував італійську «Рому», але незабаром повертався в обох випадках.

Влітку 1959 року він повернувся до Лондона з завданням очолити клуб, за який він колись грав — «Квінз Парк Рейнджерс». Тут він швидко здобув визнання як від уболівальників, так і гравців. Першим кроком у цьому напрямку став перехід ^[en] з «Борнмута». Бедфорд за шість років забив 170 голів за КПР, ставши одним із найкращих гравців в історії команди. Команда Стока була середняком Третього дивізіону і у другому сезоні тренера клуб встановив рекорд, вигравши з найбільшим рахунком в історії, обігравши вдома «Транмір» 9:2. Через кілька років клуб встановив ще один рекорд, забивши 111 голів чемпіонату у сезоні 1961/62.

У сезоні 1966/67 клуб нарешті зумів вийти до Другого дивізіону, проте найвищим досягненням для команди стала перемога у Кубку англійської ліги, обігравши 4 березня 1967 року «Вест Бромвіч Альбіон» з рахунком 3:2, причому поступаючись після першого тайму з рахунком 0:2. Донині цей трофей залишається найвищим досягненням в історії клубу . Цей матч увійшов в історію також і тим, що це був перший фінал Кубка Футбольної ліги, зіграний на легендарному стадіоні «Вемблі», а КПР став першим в історії клубом, з третього дивізіону, який зумів взяти цей трофей.

У наступному сезоні, вже у Другому дивізіоні, команда зайняла друге місце і вийшла в Перший дивізіон, елітну англійську лігу. Але на початку сезону в Першому дивізіоні Сток зліг на три місяці з астмою, а в його відсутність команда виграла лише один матч 17, і коли тренер повернувся з лікарняного, президент КПР ^[en] його тут же звільнив.

У 1968—1972 роках він очолював «Лутон Таун», з яким виграв свій третій титул чемпіона Третього дивізіону у сезоні 1969/70. Після цього протягом наступних чотирьох сезонів він був менеджером «Фулгема», місцевого суперника КПР. «Коттеджери» під його керівництвом досягли найбільшого успіху у національних турнірах, досягнувши фіналу Кубка Англії в 1975 році. На цей раз, однак, також «Вемблі» клуб програв з рахунком 0:2 з «Вест Гем Юнайтед». Сток покинув Лондон у грудні 1976 року, через те, що новий власник перейшов у клуб.

Потім, на короткий час, він повернувся в «Квінз Парк Рейнджерс», де був виконувачем обов'язків, після чого працював у 1979–1980 роках у «Борнмуті», який став його останнім клубом у тренерській кар'єрі.

Помер 16 квітня 2001 року на 85-му році життя.

Тренерська статистика

Клуб	З	По	Результати
			І	В	Н	П	В %
«Йовіл Таун»	лютий 1946	вересень 1949	153	80	32	41	52,29
«Лейтон Орієнт»	вересень 1949	червень 1959	464	181	95	188	39,01
«Рома»	серпень 1957	травень 1958	34	12	12	10	35,29
«Квінз Парк Рейнджерс»	червень 1959	серпень 1968	459	219	106	134	47,71
«Лутон Таун»	серпень 1968	липень 1972	178	75	57	46	42,13
«Фулгем»	липень 1972	липень 1976	220	75	73	72	34,09
«Квінз Парк Рейнджерс» (в.о.)	березень 1978	травень 1978	11	7	2	2	63,64
«Борнмут»	січень 1979	грудень 1980	99	30	31	38	30,30
Всього			1618	679	408	531	41,97

Титули і досягнення

Як тренера

• Володар Кубка англійської ліги (1):

«Квінз Парк Рейнджерс»: 1966—1967

Примітки

1. Glanville, Brian (18 квітня 2001). . London: The Guardian. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 22 серпня 2009.
2. Queens Park Rangers FC. Архів оригіналу за 25 October 2008. Процитовано 22 серпня 2009.

Посилання

• Профіль на theguardian.com [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Профіль на fulhamfc.com [ 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]